Ухвала суду № 38629122, 07.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/333/2014(м)

265/7672/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко О.В

Категорія № 30 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В АЛ А

І м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.

суддів - Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Кузнецові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року -

В С Т А Н О В И Л А :

15 жовтня 2013 року позивач Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного 12 жовтня 2012 року між Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» та ОСОБА_2 договору/полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4883032, позивач взяв на себе зобов'язання з забезпечення відшкодування шкоди на території України, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу «ГАЗ» державний номер НОМЕР_1. 20 жовтня 2012 року в місті Маріуполі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Богдан» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «ГАЗ» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті ДТП автомобілю «Богдан» відповідачем були завдані механічні пошкодження. Згідно з постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 листопада 2012 року вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. 27 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із повідомленням про настання страхового випадку, заявою про виплату страхового відшкодування понесених збитків та додав всі необхідні документи, у тому числі на підтвердження розміру шкоди. На підставі наданих документів позивачем було складено страховий акт № 2455-ЦВ/2012 від 12 червня 2013 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 351,44 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 16287 від 25 червня 2013 року. Враховуючи те, що відповідач визнаний винним у скоєнні ДТП, але у порушення договору страхування не повідомив страховика про настання страхового випадку, позивач має право вимоги на відшкодування збитків в межах фактичних витрат, які були виплачені потерпілому в сумі 5 351,44 гривень. 09 липня 2013 року на адресу відповідача була направлена регресна вимога з проханням відшкодувати вказану шкоду в добровільному порядку, яку він залишив без уваги. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача завдану внаслідок ДТП шкоду у розмірі 5 351,44 гривень в порядку зворотної вимоги (регресу), а також судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року позов Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 351,44 грн, а також судовий збір у розмірі 229,40 грн..

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 10 грудня 2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, який надав письмові заперечення проти апеляційної скарги, до суду не явився, не просив відкласти розгляд справи; також не явися до суду після перерви відповідач, причин неявки суду не повідомляв, відкласти розгляд справи не просив.

Тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 та ч.2 ст.197 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовано звернувся до суду, належним чином довів свої вимоги, і стягнув з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування, виплаченого позивачем на користь ОСОБА_3. Також суд врахував, що відповідач не явився до суду без поважних причин, тим самим не оспорює наявних підстав для стягнення з нього страхового відшкодування та його розміру. Ухвалюючи рішення про залишення заяви ОСОБА_2 про скасування заочного рішення без задоволення, суд прийняв до уваги, в ому числі, доводи відповідача про сплату ним суми шкоди ОСОБА_3, і прийшов до висновку, що це не має правового значення для вирішення справи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно з полісом №АВ/4883032 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України), укладеним 12 жовтня 2012 року між Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник), страховик взяв на себе зобов'язання з забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації транспортного засобу ГАЗ-2410 державний номер НОМЕР_1. (а.с.6)

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2012 року встановлено, що 20 жовтня 2012 року о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ-2410 державний номер НОМЕР_1, у дворі будинку 62 по вулиці Київській в місті Маріуполі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись заднім ходом, не переконався у безпеці руху, у результаті чого скоїв наїзд на автомобіль Богдан-2110 номерний знак НОМЕР_2, який стояв позаду, після чого залишив місце події та не повідомив ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду; в результаті ДТП транспортні засоби були пошкоджені. ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.(а.с.12)

Зі справи вбачається, що 27 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» із повідомленням про настання страхового випадку по договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а 15 лютого 2013 року із заявою про виплату страхового відшкодування понесених збитків. (а.с.7-9)

Згідно з Страховим Актом № 2455-ЦВ/2012 від 12 червня 2013 року, подія визнана страховим випадком, розмір виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 становить 5 351,44 гривень.(а.с.30)

Як підтверджується копією платіжного доручення № 16287 від 25 червня 2013 року, СТзДВ «Гарантія» на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» перераховано страхове відшкодування ОСОБА_3 в сумі 5 351,44 гривень згідно полісу АВ 4883032 від 12 жовтня 2012 року та акту 2455-ЦВ/2012 від 12 червня 2013 року.(а.с.31)

У період з 11.04.2013 року по 12.07.2013 року відповідач перерахував ОСОБА_3 на карту банку 5500 грн.. (а.с.63) В платіжних документах відсутні відомості щодо призначення платежів.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач вказував, що суд ухвалив справу в заочному порядку, не залучив до участі ОСОБА_3, не встановив усіх вищенаведених обставин.

Як визначено підпунктом 38.1.1 «в», «ґ» пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вживав алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно з положеннями підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місце знаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

01 жовтня 2013 року СТзДВ «Гарантія» зверталося до ОСОБА_2 із письмовою вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 5 351,44 гривень із повідомленням про наслідки невиконання заявлених вимог, однак дана вимога залишилась без уваги відповідача.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь слід стягнути суму страхового відшкодування в порядку регресу, і обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів ст..213 ЦПК України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права і нез»ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, неспроможні, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :