Постанова № 38628379, 07.05.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2014 р. Справа № 909/70/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Кузь В.Л.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл", м. Калуш, п-кт. Лесі Українки, 1/31 (вх. № 01-05/1650/14 від 07.04.2014 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 25.02.2014 року у справі № 909/70/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50

до відповідача 1 Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл"

про визнання недійсним договору оренди приміщення № 1/01 від 03.01.2012 року

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - ОСОБА_4 - представник за довіреністю ;

від відповідача 2 - не з'явився;

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року у справі № 909/70/14 (суддя Шіляк М.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними Договір оренди приміщення № 1/01 від 03.01.2012 року укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл"; судові витрати покладено солідарно на відповідачів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року у cправі № 909/70/14 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитні договори та договори іпотеки укладалися ОСОБА_3 як фізичною особою, а відтак він повинен нести відповідальність саме як фізична особа, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. Окрім того, вказує на те, що господарським судом не з'ясовано чи станом на час вирішення справи по суті іпотечні договори були чинними.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 07.04.2014 року справу за № 909/70/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желік М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 909/70/14 введено суддів Кузя В.Л. та Малех І.Б.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Малех І.Б. у відпустці вносилися зміни до складу колегії суддів для розгляду справи № 909/70/14. Відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желіка М.Б., суддів Кузя В.Л., Марка Р.І.

Зазначеному складу суду відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття її до провадження, розгляд справи призначено на 07.05.2014 року.

У судовому засіданні 07.05.2014 року відповідач 1 участь уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Iз врахуванням положень ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року у справі № 909/70/14 слід залишити без змін, а в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2007 року між ПриватБанк, в особі директора Івано-Франківської філії Закритого акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" та фізичною особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір № LMK-KC-070, відповідно до умов якого банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит на умовах договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди у встановлені договором терміни. Ліміт кредиту для доларів США - 450 000,00, для гривні - 2 272 500,00. Цілі кредиту - для поповнення обігових коштів, в тому числі на конвертацію доларів США/Євро в гривню і навпаки, з наступною оплатою потреб позичальника.

15.07.2008 року між ПриватБанк, в особі директора Івано-Франківської філії Закритого акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" та фізичною особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір № LMK-KC-012, відповідно до умов якого банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит на умовах договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди у встановлені договором терміни. Ліміт кредиту для доларів США - 300 000,00, для Євро - 187 000,00. Цілі кредиту - для поповнення обігових коштів, в тому числі на конвертацію доларів США/Євро в гривню і навпаки, з наступною оплатою потреб позичальника.

В забезпечення виконання умов кредитних договорів між сторонами укладено договір іпотеки від 10.12.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 4978, та договір іпотеки від 15.07.2008 року що посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 4262.

Як вбачається із умов договору іпотеки від 10.12.2007 року в іпотеку передано нежитлове приміщення, загальною площею 1 907,4 кв.м., що належить ОСОБА_3 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, посвідченого приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 по реєстру № 4474, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.11.2007 року № 21072266, витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданого Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації 19.11.2007 року № 16706890, реєстраційний номер 21072266, а також нежитлове приміщення, загальною площею 399,5 кв.м., що належить ОСОБА_3 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, посвідченого приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 16.11.2007 року по реєстру № 4482, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.11.2007 року № 21072216, витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданого Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації 19.11.2007 року № 16706761, реєстраційний номер 21072216. Предмет іпотеки знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Згідно п. 16 Договору іпотеки від 10.12.2007 року з моменту набрання чинності цього договору, іпотекодавець має право відчужувати, перeдавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет іпотеки, або іншим чином розпоряджатися ним, тільки за письмовою згодою Іпотекодержателя. Наступні передачі в іпотеку нерухомого майна, вказаного в п.7 цього договору, в період дії цього договору та всіх додаткових угод до нього забороняються. При частковому виконанні іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотека зберігається у початковому обсязі (п.17 договору). Аналогічні положення містяться в п. 20 договору "Зобов'язання іпотекодавця".

03.01.2012 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл" (Наймач) укладено договір оренди приміщення № 1/01, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 474 кв. м., а саме для використання під офіс 151,2 кв. м., для використання під складські приміщення 322,8 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Предметом позовних вимог є визнання вказаного договору оренди приміщень недійсним на тій підставі, що він в супереч вимог закону та договору іпотеки укладений без письмового погодження з іпотекодержателем - ПАТ КБ "Приватбанк".

Колегія суддів повно дослідивши усі обставини справи приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договору іпотеки чітко передбачена заборона на передачу предмета іпотеки в оренду третім особам без згоди іпотекодержателя.

Наслідки передачі іпотекодавцем майна переданого в іпотеку в оренду без такого погодження передбачені ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", зокрема, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Не визнаються колегією суддів підставою для скасування рішення суду першої інстанції твердження скаржника про те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, бо кредитні договори та договори іпотеки укладені фізичною особою ОСОБА_3, оскільки оскаржуваний договір оренди приміщення укладався від імені приватного підприємця ОСОБА_3, а відтак даний спір підвідомчий господарському суду.

Із врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року у справі № 909/70/14 слід залишити без змін, а в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Стілл", м. Калуш, п-кт. Лесі Українки, 1/31 (вх. № 01-05/1650/14 від 07.04.2014 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014 року у справі № 909/70/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 12.05.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Марко Р.І.