Ухвала суду № 38625655, 15.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16975/13-а ( в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Е.А. груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «А.В.Е.А. груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007952202 від 06.06.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «А.В.Е.А. груп» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "А.В.Е.А. груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Хладком» за період з 01.02.2012 р. по 31.05.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 23.05.2013 року №495/22.2/37192392.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.07.2013 року №0007952202, яким за позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 694 184,00 грн. (за основним платежем +1 355 347 грн. та штрафні (фінансові) санкції 338 837 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Хладком» (Продавець), з іншого боку, було укладено договір поставки будівельних матеріалів № 8 від 12.01.2012 р. (Договір №8).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.1 Договору №8, предметом якого є поставка будівельних матеріалів, Продавець зобов'язується продати і передати у власність Покупцю, а Покупець сплатити і прийняти на умовах цього договору будівельні матеріали, надалі - «Товар», номенклатура, кількість і вартість якого вказана в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору визначається, як сума усіх поставок згідно рахунків-фактур, але сумарно за рік не перевищуватиме 30000000,00 (тридцять мільйонів) гривень з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.1 - п.3.6 Договору №8 поставка товару здійснюється самовивозом. Постачальник зобов'язаний передати Товар у рамках цього Договору Покупцеві у повному обсязі одноразово або окремими партіями (частинами). Право власності на Товар виникає у Покупця з моменту отримання цього Товару Покупцем та підписання відповідних документів приймання-передачі (накладна або акт). Ризик випадкового знищення або ушкодження Товару переходять до покупця з моменту отримання Товару Покупцем. Оплата Покупцем вартості Товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Продавця» згідно рахунків, що виставив Продавець. Максимальна відстрочка платежу 30 календарних днів.

Позивач зазначив, що зобов'язання сторін були виконані належним чином та в повному обсязі і на підтвердження надано видаткові накладні та податкові накладні.

При цьому позивачем не надано довіреності на отримання товару, доказів приймання та розміщення на складі зазначеного товару, книги обліку виданих довіреностей, товарно-транспортних накладних, замовлення (рахунки-фактури, накладні, акти) на отримання товару з зазначенням пункту поставки товару, банківські виписки.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому, посилання позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної, порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Слід зауважити, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати, як суму будь-яких витрат платника податку, у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Е.А. груп»- відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.