Рішення № 38622752, 13.02.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15958/13-ц

2/569/3216/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н.Ю.

при секретарі Швець А.Л.

за участю представника позивача - відповідача Лукашина Є.В.

представника відповідача - позивача, відповідача - позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості коштів по кредитному договору, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними кредитної угоди та договору поруки,

встановив:

В червні 2013 року в Кременецький районний суд Тернопільської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості коштів по кредитному договору 20 270, 55 доларів США, що за курсом валют, згідно розпорядження НБУ від 08.02.2013 року, складає 161 961,72 грн., за кредитним договором №03/08/550МК від 18.03.2008 року, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 10 000 доларів США зі платою відсотків за користування кредитними коштами із кінцевим терміном повернення до 18.03.2013 року, та судових витрат в сумі 776 грн. 610 коп.

В позовній заяві зазначається, що відповідачем умови договору та вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України не виконувались, що призвело до виникнення простроченої заборгованості станом на 08 лютого 2013 року на вказану позовом суму, що складалася із 8433,82 доларів США заборгованості за кредитом, 7047,21 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 3794,469 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 31,29 доларів США штраф (фіксована частина) та 963,77 доларів США штраф (процентна складова), згідно доданого розрахунку.

Письмових заперечень на первісний позов відповідачами не надано.

В серпні 2013 року до Кременецького районного суду Тернопільської області надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними кредитної угоди та договору поруки. Свою вимоги мотивують тим, що ОСОБА_3 не укладалась кредитна угода з ПАТ КБ «ПриватБанк» і він таку не підписував, підписи на даній угоді належать невідомій йому особі. Заявка на одержання кредиту, договір про видачу траншу, додаток № 1 до договору про видачу траншу не визнаються ОСОБА_3 як такі, що ним особисто підписані. Окрім того, договір поруки № 03/08/550МК, згідно якого ОСОБА_2 виступає поручителем в зобов'язанні по кредитному договору № 03/08/550МК, визнано самим банком недійсним і їй надано довідки про відсутність заборгованості. Вказаний договір складався без їх відома, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 такий договір не підписувався. Про існування таких договорів вони вперше дізнались в 2010 році.

Письмових заперечень на зустрічний позов відповідачем (первісним позивачем) не надано.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 19.08.2013 року цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Рівненському міському суду Рівненської області.

Представники позивача - відповідача підтримали повністю заявлені позовні вимоги в суді. В судовому засіданні доповнив, що довідки надані позивачем для ОСОБА_2 про відсутність заборгованості не мають значення по суті позовних вимог, оскільки заборгованість в банку рахується за боржником по кредитному договору, не за поручителем. В договорах мають місце описки, в тому числі в договорі застави, які просить не приймати до уваги, стверджує, що такі договори стосуються саме відповідачів. Вказує, що відповідачами пропущений строк позовної давності для оспорювання дійсності договорів, посвідчених між сторонами в березні 2008 року. Висновок судової почеркознавчої експертизи просит оцінити, як доказ в справі, що суперечить іншим наданим доказам, та не спростовує підпис поручителя ОСОБА_2Просить первісний позов задовольнити шляхом солідарного стягнення заборгованості із відповідачів на користь позивача первісного позову, зустрічні позовні вимоги вважає не доведеними і в їх задоволенні просить відмовити.

Відповідач - позивач/представник відповідача - позивача позовні вимоги первісного позову не визнала. Пояснила, що мають місце не перші посягання позивача на заволодіння їх коштами в такий спосіб через невідомі їм суперечні угоди, де викривлена інформація про боржника, оскільки в листопаді 2011 року відповідний позов за такими документами був залишений без розгляду Кременецьким районним судом через неявку позивачів до суду. Просить прийняти до уваги висновки експертизи №1-205 від 24.12.2013 року, якою підтверджується відсутність в кредитному договорі №03/08/550МК від 18.03.2008 року, договорі поруки та на додаткових до кредитного договору документах ознак виконання підписів ОСОБА_3 та підписання таких документів навмисно зміненим почерком, а також численні довідки позивача про відсутність будь-якої її, ОСОБА_2, заборгованості перед банком. З огляду на викладене, первісні позовні вимоги не визначає та проти їх задоволення заперечує. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги просить задовольнити, стягнути із первісного позивача судові витрати на сплату судового збору та оплату експертних робіт на їх користь.

Оцінюючи пояснення сторін, досліджені надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги обґрунтовані, доведені та підлягають до задоволення, а в задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити, із наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сукупністю досліджених доказів встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та особою під прізвищем ОСОБА_3 на підставі заяви від імені відповідача 18.03.2008 року було укладено договір про видачу траншу № 01/08/553МК в рамках Кредитної угоди № 03/08/550МК від 18.03.2008 року, за яким особа під прізвищем ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 10 000 доларів США зі платою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення до 18.03.2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

За замістом первісного позову, неналежним чином зобов'язання, передбачені договором, боржником не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 08.02.2013 року становить 20 270,55 дол. США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.02.2012 складає 161 961, 72 грн., і складається з наступного: 8433,82 доларів США заборгованості за кредитом, 7047,21 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 3794,469 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 31,29 доларів США штраф (фіксована частина) та 963,77 доларів США штраф (процентна складова), згідно доданого розрахунку.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, був укладений договір поруки № 03/08/550МК від 18.03.2008 року з фізичною особою під прізвищем ОСОБА_2. Відповідно до п. 4 Договору поруки поручитель ОСОБА_2 зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором.

У п. 5 Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами Кредитного договору. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язки, зазначені в письмовій вимозі кредитора, протягом протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду від 18 жовтня 2013 року за клопотанням відповідача - позивача ОСОБА_3 в справі призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області, висновок якої надійшов до суду 16.01.2014 року.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи старшого експерта з технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичних експертиз Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області № 1-205 від 24.12.2013 року підписи в графі «Позичальник», в нижній правій частині всіх сторінок угоди, у графі «Позичальник»під реквізитами позичальника ОСОБА_3 у кредитній угоді № 03/08/550МК від 18.03.2008 року, укладеній між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, у графі «Боржник» під реквізитами боржника ОСОБА_3 у договорі поруки № 03/08/550 МК від 18.03.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, у графі «Позичальник» та під реквізитами позичальника ОСОБА_3 у договорі про видачу траншу № 01/08/553МК від 18.03.2008 року, у графі «Позичальник» під реквізитами позичальника ОСОБА_3 у Додатку № 1 до Договору про видачу траншу № 03/08/550МК від 18.03.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, у графах «копія вірна 11.03.2008» на копіях сторінок паспорта та ідентифікаційного номера та ім'я ОСОБА_3 - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Ознак виконання підписів від імені ОСОБА_3 в кредитному договорі № 03/08/550МК від 18.03.2008 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, в договорі поруки та на додаткових до кредитної угоди документах, ОСОБА_3, навмисно зміненим почерком, виявлено не було.

Згідно листа-відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.03.2011 року №30.10.0/2-110303/883 від 15.03.2011 року вбачається, що договір поруки за результатами службового розслідування визнано таким, що оформлений іншою особою, він визнаний недійсним, первісний позивач приніс свої вибачення для пані ОСОБА_2 за завдані незручності, працюють над виключенням таких випадків в майбутньому.

Довідками ПАТ КБ «Приватбанку» від 11.01.2011 року, від 13.05.2013 року, від 11.07.2013 року на ім.»я відповідача -позивача ОСОБА_2 стверджується, що вона не має жодної заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Заяви відповідачів-позивачів про те, що вперше стало відомо про наявність спірних угод від їх імені та ПАТ КБ «Приватбанк» в 2010 році, а детально вони буди ознайомлені із такими при одержанні копії позовної заяви із додатками копій угод із Кременецького районного суду Тернопільської області в 2011 році не спростовані первісним позивачем. Вказаними доводами спростовуються заяви первісного позивача з приводу пропущеного, передбаченого законом трирічного строку позовної давності з часу, коли стороні стало відомо про порушення їх прав та інтересів. Крім того, доказами відповідача-позивача стверджується вирішення цього питання безпосередньо із банком впродовж всього строку до часу звернення із зустрічною позовною заявою.

Встановлені судом обставини та суперечності наведені зустрічною позовною заявою шляхом аналізу замісту кредитної угоди та додатків до неї вказують на те, що відповідачі - позивачі спірний кредитний договір та договір поруки не укладали та не підписували, що суперечить загальним вимогам, передбаченим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зокрема, в частині 3 ст. 203 ЦК України вказано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.

Згідно положень ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, між юридичними особами.

В силу положень ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обставини викладені в зустрічній позовній заяві та твердження відповідачів - позивачів про те, що ними не підписувались оспорювані кредитний договір та договір поруки, знайшли своє підтвердження у висновку експерта.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не підписував Кредитний договір №03/08/550МК від 18 березня 2008 року, ОСОБА_2 не підписувала Договір поруки №03/08/550МК від 18 березня 2008 року, а тому вищевказані договори не відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому у відповідності до ст. 215 ЦК України є недійсними.

Пункт 3 ст. 215 ЦК України містить норму в якій закріплено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наведеного вище випливає, що кредитний договір № 03/08/550МК від 18.03.2008 року та договір поруки № 03/08/550МК від 18.03.2008 року не породжують будь-яких прав у позивача - відповідача та, відповідно, зобов'язань у відповідачів - позивачів, що є підставою для визнання таких договорів недійсним.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства в контексті встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що є підстави для застосування положень ст. ст. 203, 215 ЦК України, а отже є підстави для задоволення зустрічного позову в частині визнання договорів недійсними.

За таких обставин, враховуючи встановленні судом підстави для визнання договорів недійсними та задоволення в цій частині зустрічних позовних вимог, вимоги первісного позову про стягнення заборгованості по кредитному договору не можуть бути задоволені. Дані вимоги мають взаємовиключний характер.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу та встановлених судом обставин, підлягає до стягнення з позивача - відповідача на користь відповідачів - позивачів слід стягнути 114 грн. 70 коп. понесених ними витрат по оплаті судового збору та 900 грн. 48 коп. витрат за проведення почеркознавчої експертизи,а всього 1 015 грн. 18 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 203, 207, 215, 216 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,208,209,213-214,218,223,292,294 ЦПК України, суд -

вирішив:

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Кредитний договір №03/08/550МК, підписаний від 18 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», в особі керуючої Кременецьким відділенням Тернопільської філії Приватбанку, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, визнати недійсним.

Договір поруки №03/08/550МК від 18 березня 2008 року між ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, Поручителем, ЗАТ КБ «Приватбанк», в особі керуючої Кременецьким відділенням Тернопільської філії Приватбанку, Кредитором, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Боржником, визнати недійсним.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору №03/08/550МК від 18.03.2008 року у розмірі 20 270,55 доларів США, що за курсом валют, згідно розпорядження НБУ від 08.02.2013 року складає 161 961,72 грн., відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відшкодування судових витрат в справі на суму /114,70 грн.+ 900,48 грн./ 1015 грн. 18 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук