Рішення № 38621830, 29.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 911/688/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Аграрного фонду України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» про стягнення суми неповернутого авансового платежу,

представники:

прокуратури: Долгорук С.М. (посв. № 002718);

позивача 1: не з'явились;

позивача 2: Пронін О.А. (дов. № 356 від 08.01.2014)

відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Аграрного фонду України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» про стягнення суми неповернутого авансового платежу.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокуратура та позивачі посилаються на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф від 24.10.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.03.2014.

Ухвалою від 18.03.2014 розгляд справи було відкладено на 01.04.2014.

Ухвалою від 01.04.2014 розгляд справи було відкладено на 08.04.2014.

Ухвалою від 08.04.2014 розгляд справи було відкладено на 15.04.2014.

Ухвалою від 15.04.2014 розгляд справи було відкладено на 29.04.2014.

В судовому засіданні 29.04.2014 суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивача-2, вони підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання не з'явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 29.04.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

24.10.2012 між Аграрним фондом (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (продавець) було укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф, відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. в порядку та на умовах даного контракту продавець передає покупцю у власність товар: жито 2 класу, що відповідає ДСТУ 4522:2006, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його; кількість тонн - 4504,00; місяць поставки - в термін до 01.10.2013; базис поставки - EXW Черняхівський елеватор, ДП ДАК «Хліб України»; ціна контракту - 7400072,00 грн.

Авансовий платіж за контрактом складає 3700036,00 грн (п. 1.8. контракту).

Покупець упродовж 5 робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) у розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення контракту на поточний рахунок продавця (п. 5.1. контракту).

Брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки EXW Черняхівський елеватор, ДП ДАК «Хліб України», 12301, вул. Індустріальна, буд. 42, смт. Черняхів, Житомирська обл., в термін до 01.10.2013. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта передавання-приймання товару на базисі поставки відповідно до цього контракту (п.п. 2.1., 2.2. контракту).

Додатковим договором № 3 від 01.10.2013 до форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф від 24.10.2012 сторони змінили строк поставки на 01.11.2013.

Додатковим договором № 4 від 01.11.2013 до форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф від 24.10.2012 сторони змінили строк поставки на 25.12.2013.

Відповідно до платіжного доручення № 2785 від 25.10.2012 покупець перерахував продавцю суму попередньої оплати у розмірі 3700036,00 грн (копія міститься в матеріалах справи), а відтак належним чином виконав своє зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 14.1.45.3. ст. 14 Податкового кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Додатковим договором № 1 від 02.08.2013 до форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф від 24.10.2012 (часткова поставка) сторони встановили, що середньозважена ціни рівноваги (фіксингу), що склалися протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки складають: на жито 3 класу, що відповідає ДСТУ 4522:2006, в кількості 1000,00 тонн, яка буде переоформлена 02.08.2013 на базисі поставки Франко-склад ДПЗКУ, ПАТ (філія Хлібна база № 83), 17400, вул. Горького, буд. 112, м. Бобровиця, Чернігівська обл. - 1255,59 грн за тонну. При розрахунку за поставлений товар з ціни, яка визначається на підставі середньозваженої ціни рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах, вираховується вартість користування коштами, яка складає для жита 3 класу - 106,42 грн за тонну.

Відповідно до акту передавання-приймання зерна № 1 від 02.08.2013 згідно форвардного біржового контракту № 884Ф від 24.10.2012 продавець передав, а покупець прийняв жито 3 класу врожаю 2013 року в кількості 1000,000 тонн по ціні 1149,17 грн, що загалом склало 1149170,00 грн.

Додатковим договором № 2 від 13.08.2013 до форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф від 24.10.2012 (часткова поставка) сторони встановили, що середньозважені ціни рівноваги (фіксингу), що склалися протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки товару складають: на жито 3 класу, що відповідає ДСТУ 4522:2006, в кількості 78,050 тонн, яка буде переоформлена 13.08.2013 на базисі поставки Франко-склад ДПЗКУ, ПАТ (філія Хлібна база № 83), 17400, вул. Горького, буд. 112, м. Бобровиця, Чернігівська обл. - 1255,59 грн за тонну. При розрахунку за поставлений товар з ціни, яка визначається на підставі середньозваженої ціни рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах, вираховується вартість користування коштами, яка складає для жита 3 класу - 106,42 грн за тонну.

Відповідно до акту передавання-приймання зерна № 2 від 13.08.2013 згідно форвардного біржового контракту № 884Ф від 24.10.2012 продавець передав, а покупець прийняв жито 3 класу врожаю 2013 року в кількості 78,050 тонн по ціні 1149,17 грн, що загалом склало 89692,72 грн.

Крім того, відповідно до акту передавання-приймання зерна від 12.11.2013 згідно форвардного біржового контракту № 884Ф від 24.10.2012 продавець передав, а покупець прийняв жито 3 класу врожаю 2013 року у кількості 383,256 тонн по ціні 1064,04 грн, що загалом склало 407799,71 грн.

Отже, загалом відповідачем було поставлено позивачу 1461,306 тонн жита 3 класу загальною вартістю 1646662,43 грн. Сторони не мали претензій щодо якості товару.

З наведено вбачається, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за контрактом, а саме не поставив товару, у обумовленій сторонами кількості, у зв'язку з чим прокуратура та позивачі просять стягнути з останнього суму попередньої оплати та суму штрафних санкцій.

Представник позивача-2 у своїх поясненнях зазначав, що незважаючи не те, що контрактом було передбачено поставку жита 2 класу, останній скористався своїм правом та зарахував, здійснену відповідачем, поставку жита 3 класу в рахунок поставки за контрактом, здійснивши перерахунок кількості поставленого жита 3 класу у його еквівалент 2 класу наступним чином. Суд погоджується з таким зарахуванням позивача-2, оскільки це є правом останнього, що зменшує обсяг зобов'язання відповідача по основному договору.

Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 125 від 14.03.2012 «Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2012/2013 маркетинговому періоді» мінімальна інтервенційна ціна жита 2 класу складає 1643,00 грн, а жита 3 класу - 1565,00 грн. Отже, відповідно до розрахунку: (1461,306 тонн жита 3 класу х 1565,00 грн) / 1643,00 грн = 1391,931 тонн. Відтак, 1461,306 тонн жита 3 класу є еквівалентом 1391,931 тонн жита 2 класу.

А відтак, обсяг недопоставленого відповідачем товару за форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна № 884Ф від 24.10.2012 складає 3112,069 тонн.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, відповідач повністю не виконав свого обов'язку з поставки товару, а відтак у нього виник обов'язок повернути суму невикористаного авансу. Оскільки, сукупна вартість поставленого відповідачем товару становить 1646662,43 грн, належна до повернення сума попередньої оплати складає 2053373,57 грн (3700036,00 грн - 1646662,43 грн).

Крім цього, прокуратура та позивачі просять стягнути з відповідача 764610,46 грн 20% штрафу, 3823,05 грн пені, 347680,35 грн боргу за користування коштами.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.

Перевіривши розрахунок 20% штрафу у сумі 764610,46 грн з урахуванням Інформації про хід торгівлі зерном, цукром, маслом солодковершковим, висівками та аміачною селітрою та формування середньозваженої біржової ціни рівноваги (фіксингу) за 25.12.2013 (останній день поставки за контрактом), наданої Аграрною біржою (копія міститься в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а відтак вимога про його стягнення підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7.6. контракту у разі виконання покупцем п. 5.1. та невиконання продавцем пункту 2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% відсотків вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків указаної вартості.

Судом встановлено, що визначений сторонами у договор, і розмір пені не перевищує граничного розміру останньої, встановленого ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення 3823,05 грн пені також підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1.6. контракту вартість користування коштами (авансовим платежем), визначена Національним банком України. Вартість користування коштами (авансовим платежем) для окремих об'єктів державного цінового регулювання на відповідний маркетинговий період становить за одиницю товару - 111,72 грн.

Розрахунок вартості користування коштами, складений позивачем-2, також є арифметично вірним, а відтак вимога її стягнення у розмірі 347680,35 грн підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на положення ст. 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відтак, на думку відповідача, оскільки позивач-2 не звертався до нього з вимогою про повернення авансу, у відповідача такий не виник, звернення ж з позовом до суду не можна розцінювати як вимогу в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10).

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги прокуратури та позивачів про стягнення з відповідача 2053373,57 грн попередньої оплати, 764610,46 грн 20% штрафу, 3823,05 грн пені, 347680,35 грн вартості користування коштами обґрунтованими, доведеними, відповідачем належним чином не спростованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у позовній заяві прокурор просить вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» у межах загальної суми заборгованості. Суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, прокурором не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначених заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (код ЄДРПОУ 03755495) на користь Аграрного фонду України (код ЄДРПОУ 33642855) 2053373,57 грн попередньої оплати, 764610,46 грн 20% штрафу, 3823,05 грн пені, 347680,35 грн вартості користування коштами.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (код ЄДРПОУ 03755495) в доход Державного бюджету України 63389,75 грн судового збору.

5. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз