Рішення № 38621758, 28.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11513/13 28.04.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 842 265 577,58 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Скопич Ю.В. - представник за дов.;

від відповідача: Халіна А.О. - представник за дов.

Рішення прийняте 28.04.2014 у зв'язку з оголошенням перерви 07.04.2014 на 28.04.2014.

У судовому засіданні 28.04.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 266 590 553,07 грн., з яких 265 111 716,41 грн. заборгованості за договором №УГВ6419/21-12 поставки природного газу від 10.10.2012 року, 1 193 531,97 грн. пені, 46 598,09 грн. штрафу, 238 706,60 грн. три проценти річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 02.08.2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 828 462 726,86 грн. заборгованості за договором №УГВ6419/21-12 поставки природного газу від 10.10.2012 року, 11 260 608,79 грн. пені, 141 635,50 грн. штрафу, 2 400 606,43 грн. три проценти річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.13 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мартюк А.І., суддів: Зубець Л.П., Новікова М.М.), в частині стягнення 275017139,23 грн. основного боргу провадження припинено. В іншій частині позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 553 445 587,63 грн. основного боргу, 11 029 610,32 грн. пені, 141 635,50 грн. штрафу, 2 352 286,01 грн. три проценти річних, 68 797,18 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2014, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано в частині стягнення пені та штрафу, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи №910/11513/13, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 17.03.2014 справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 07.04.2014.

В судовому засіданні 07.04.2014 оголошено перерву на 28.04.2014 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх письмових поясненнях від 07.04.2014 позивач зазначив, що підприємство функціонує у вкрай складних економічних умовах, обумовлених жорстким державним регулюванням тарифно-цінової політики та податковим навантаженням та відповідно до балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013 чистий фінансовий прибуток ПАТ "Укргазвидобування" за 2013 рік складає 8 927 000,00 грн.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з гострим дефіцитом обігових коштів ПАТ "Укргазвидобування" вимушено було укласти договори з податковими органами про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 287 430 481,76 грн., яку товариство повинно сплатити за період з 30.01.2014 по 24.12.2014.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, 11.07.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про зменшення розміру штрафу в порядку п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.04.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2012 року між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (постачальник) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір № УГВ6419/21-12 поставки природного газу з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2013 році у власність природний газ власного видобутку (далі - газ) для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає покупцеві у 2013 року газ в обсязі до 13 856 000 000 куб.м., у тому числі по кварталах.

Згідно з пунктом 3.1. Договору передача газу до магістральних газопроводів Дочірньої компанії "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях (далі - ГРС) та пунктах виміру витрат газу (далі - ПВВГ) Дочірньої компанії "Укргазвидобування".

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється відповідно до наказу Мінпаливенерго від 24.12.2001 року № 677 "Про затвердження нормативних актів з питань складання балансів та внутрішніх закупівель енергоресурсів".

Постачальник складає двосторонній акт приймання - передачі газу, який підписують представники сторін (пункт 3.5. Договору).

Місячний акт, що зазначений в пункті 3.5. даного Договору, уповноважені представники сторін підписують до 8 (восьмого) числа місяця, наступного за місяцем поставки. підписаний сторонами акт приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (пункт 3.6. Договору).

У відповідності до пункту 4.1. Договору ціна газу за 1000 куб.м. відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2012 року № 1830 становить 349,20 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ - 69,84 грн., разом з ПДВ - 419,04 грн.

Згідно з пунктом 5.1. Договору розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданого рахунку.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків (пункт 5.2. Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 419 876 317,28 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2013 року на суму 469 502 243,33 грн., актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2013 року на суму 486 433 564,16 грн. та актом приймання - передачі природного газу від 30.06.2013 року на суму 463 940 509,79 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 06.03.2014, які згідно ст.111-12 ГПК України є обов'язковими при новому розгляді справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір №УГВ6419/21-12 поставки природного газу від 10.10.2012, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у 2013 у власність природний газ власного видобутку (далі - газ) для потреб населення, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено суму основної заборгованості у розмірі 275 017 139,23 грн. та судом припинено провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору. Решта боргу - 553 445 587,63 грн. стягнута з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, судові акти не оскаржувались в частині припинення провадження, в частині стягнення суми заборгованості та 3 % річних, а також в частині відмови в позові, тому в цих частинах не перевірялись та залишені без змін Вищим господарським судом України, про що зазначено в постанові від 06.03.2014.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.01.20.14 скасовано в частині стягнення пені та штрафу, справа направлена на новий розгляд в цій частині до господарського суду міста Києва.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 260 608,79 грн. пені та 141 635,50 грн. штрафу.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу та додатково стягується штраф у розмірі 0,01% від простроченої суми.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Як слідує з матеріалів справи, умовами Договору передбачено стягнення неустойки в максимальному розмірі.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 11 029 610,32 грн.

Заявлений розмір штрафу - 141 635,50 грн. враховуючи п. 7.3 Договору та наявність прострочення відповідача щодо сплати боргу, є обґрунтованим.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу в порядку п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, щодо якого суд дійшов наступного висновку. Окрім того, відповідач посилався на те, що відповідно до звіту про фінансові результати за 2012 рік збиток від звичайної діяльності становить 10 271 185 000,00 грн., згідно звіту за 1 квартал 2013 року - 390 935 000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для покупця та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків продавцем.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом також взято до уваги факт недоотримання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" коштів від споживачів.

Сплата пені та штрафу у заявленому розмірі (у повному обсязі) зачіпає інтереси відповідача та споживачів.

Взявши до уваги все вищенаведене, майновий стан сторін та оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, суд дійшов висновку про зменшення пені та штрафу до 50 % від задоволеної суми пені - 11 029 610,32 грн. до 5 514 805,16 грн., від задоволеної суми штрафу - 141 635,50 грн. до 70 817,75 грн.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. (п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення боргу пені - 5 514 805,16 грн., штрафу - 70 817,75 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у випадку скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2014 касаційну скаргу задоволено частково та скасовано рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 в частині стягнення пені та штрафу, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, тому судовий збір сплачений за подання касаційної скарги підлягає стягненню на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у розмірі 18 270,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) пеню у розмірі 5 514 805,16 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот п'ять гривень 16 коп.), штраф - 70 817,75 грн. (сімдесят тисяч вісімсот сімнадцять гривень 75 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 18 270,00 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 05.05.2014

Суддя М.Є. Літвінова