Постанова № 38621664, 31.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Справа № 804/2951/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представників позивача Комарницького В.С., Матвєєвої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Кривбас» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Кривбас» (далі - ТОВ «Рошен-Кривбас», позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної ОДПІ № 0001472201 від 27.11.2013 року, яким ТОВ «Рошен-Кривбас» нараховано (збільшено) суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 820 521,25 грн., з них 1 544 632 грн. за основним платежем та 275 889,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Рошен-Кривбас» відповідачем було складено акт перевірки № 342/22.01-34/36607787 від 18.11.2013 року, згідно висновку якого було встановлено порушення норм Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року № 0001472201, з яким позивач не погоджується, вважає його такими, що підлягає скасуванню. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті, є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки фактичне виконання договорів купівлі-продажу, укладених з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», підтверджено належним чином складеними первинними документами. Передача товару на комісію та реалізація його на експорт здійснювались відповідно до умов договору комісії № 51 від 20.05.2010 року з урахуванням додаткових угод. Контролюючий орган в акті перевірки не наводить норми законодавства, які порушило ТОВ «Рошен-Кривбас» при встановленні цін (націнок) і не наводить законних підстав чому такі ціни (націнки) не могли бути встановлені позивачем. Контролюючим органом помилково для порівняння суми витрат на придбання та вартості реалізації було взято вартість придбання товару разом з податком на додану вартість. Продаж товарів за ціною нижче ціни придбання ТОВ «Рошен-Кривбас» не здійснювало. Визнання в акті перевірки доходів від реалізації кондитерських виробів та правильності декларування з боку контролюючого органу підтверджує, таким чином, і правильність формування витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, оскільки такі витрати понесені в ході здійснення господарської діяльності, від якої безпосередньо отримані доходи. А акті перевірки не встановлено відсутність податкових накладних, вантажних митних декларацій, недостовірність даних, зазначених в них, або інші обставини, прямо визначені ПК України, які б обмежили право позивача включити суми ПДВ, сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту. Податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, в акті не наведено доказів визнання цих податкових накладних недійсними. З огляду на зазначене, позивач вважає, що встановлені під час перевірки і відображені у висновках акту порушення не грунтуються на законі, відтак підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач зазначає, що ТОВ «Рошен-Кривбас» проводило операції експорту товару, які не мали під собою мети отримання доходу, а були направлені на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб не можна розглядати як самостійну ділову мету. За наведених обставин наявність у товариства належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки платником не доведено об'єктивність та поважність приичин продажу товарів за ціною нижчою від ціни придбання. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин, що спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок. Тобто, дані операції не містять під собою ділової мети в отриманні прибутку, а спрямовані виключно на отримання доходу за рахунок заниження ПДВ до сплати.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представників позивача та проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Рошен-Кривбас» зареєстровано 16.09.2009 року, перебуває на обліку платників податків у Криворізькій південній ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Криворізькою південною ОДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «Рошен-Кривбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 18.11.2013 року складено акт № 342/22.01-34/36607787, в якому встановлено порушення ТОВ «Рошен-Кривбас» п.п.14.1.179, п.п.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200 ПК України, з урахуванням норм пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 1 544 632 грн.

27.11.2013 року Криворізькою південною ОДПІ на підставі акту № 342/22.01-34/36607787 від 18.11.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001472201, яким згідно з п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз.1 п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 1 544 632,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 275 889,25 грн.

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ «Рошен-Кривбас» здійснює, зокрема, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптової торгівлі цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптової торгівлі кавою, чаєм, какао та прянощами, оптової торгівлі іншими продуктами харчування.

Судом встановлено, що 23.10.2009 року між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (постачальник) та ТОВ «Рошен-Кривбас» (покупець) було укладено договір поставки товару № 107, згідно умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом поставки є наступний товар: спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчосмакової промисловості та інші продовольчі товари. Строк дії договору встановлений п. 7.1 становить до 31.01.2011 року.

25.01.2011 року між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (постачальник) та ТОВ «Рошен-Кривбас» (дистриб'ютор) було укладено договір купівлі-продажу № 13, згідно умов якого постачальник зобов'язується продавати дистриб'ютору продукцію за цінами, встановленими постачальником у гривнях згідно діючої специфікації - асортиментом продукції, який є невід'ємною частиною даного договору та на підставі замовлення дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за продукцію на умовах даного договору. Пунктом 2.1 договору встановлено, що конкретна кількість, асортимент, найменування та ціна продукції на чергову партію продукції визначається сторонами у видаткових накладних при відвантаженні товару. Строк дії договору встановлений угодою про зміни № 1 від 28.02.2012 року та становить з моменту підписання до 01.03.2013 року.

Підтвердженням факту виконання договорів поставки та купівлі-продажу у період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії: додатків до договорів, угод про зміни до договорів, накладних, податкових накладних.

З акту перевірки позивача вбачається, що у спірний період позивачем було придбано у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» товар вартістю 7 715 410,77 грн., ПДВ - 1 543 082,15 грн., на загальну суму 9 258 492,92 грн.

В подальшому зазначений товар (шоколадні і кондитерські вироби) було реалізовано ТОВ «Рошен-Кривбас» на експорт згідно договору комісії від 20.05.2010 року № 51, укладеного між ТОВ «Рошен-Кривбас» (комітент) та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (комісіонер). Згідно умов договору комісії комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на своєму ринку від свого імені на користь комітента. Згідно п. 1.2 договору за виконання послуг з продажу продукції комітент зобов'язався виплатити комісіонерові комісійну винагороду у розмірі 1 % від суми продажу в місяць. Розмір комісії відповідає умовам постачання FCA-Яготин. У разі укладення контрактів з нерезидентом на інших умовах, комісійна винагорода збільшується на суму витрат, понесених комісіонером по доставці товару в місце призначення. При цьому ціна товару за вирахуванням цих витрат не може бути нижчою за ціну комітента. Сума винагороди обкладається ПДВ за ставкою 20 %. Кількість, асортимент, якість, ціна, періодичність поставки та інші характеристики продукції, яка поставляється на комісію, визначаються в додатках до даного договору і є його невід'ємною частиною. Згідно п. 4.1 договору комісіонер має право самостійно встановлювати ціни для третіх осіб на продукцію, передану йому на комісію, виходячи з ринкової кон`юктури, але не нижче за ціну, встановлену згідно п. 1.3 договору.

Підтвердженням факту виконання договору комісії від 20.05.2010 року № 51 свідчать досліджені в судовому засіданні копії: додаткових угод, додатків до договору, актів передачі на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, вантажних митних декларацій, товарних звітів комісіонера, актів виконаних робіт до договору комісії, податкових накладних.

ТОВ «Рошен-Кривбас» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року згідно договору комісії від 20.05.2010 року № 51 було реалізовано на експорт товар на загальну суму 7 751 229,77 грн., ПДВ - 0%.

Криворізькою південною ОДПІ зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року у розмірі 1 544 632 грн. внаслідок придбання товару (шоколадні та кондитерські вироби) за економічно недоцільною угодою, який в подальшому реалізовано на експорт.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, досліджені угоди ТОВ «Рошен-Кривбас» з поставки, купівлі-продажу та комісії оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини виконані сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідача не доведено що вчинені позивачем правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

В судовому засіданні встановлено, що вартість реалізації товару на експорт (за договором комісії) за перевірений період завжди була вища, ніж вартість придбання такого товару (без урахування ПДВ). Так, сума витрат, понесених у зв'язку з придбанням ТОВ «Рошен-Кривбас» товару, який у подальшому передавався на комісію, склала 7 715 410,77 грн.; реалізація на експорт за договором комісії зазначеного товару була здійснена на загальну суму 7 751 229, 77 грн.

Відповідач безпідставно для порівняння суми витрат на придбання та вартості реалізації бере вартість придбання товару разом з податком на додану вартість.

Згідно пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яким передбачено, що первісною вартістю запасів, які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

З огляду на норми п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14, п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.п."є", „з" п.201 ст.201 ПК України, податок на додану вартість є непрямим податком та додається до ціни товарів (послуг).

Згідно п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються складу витрат: суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпункт 14.1.56 п. п.14.1 ст. 14 ПК України передбачає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПК України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, при порівнянні вартості придбаного товару та реалізованого на експорт без врахування сум ПДВ, як це встановлено нормами ПК України, правочини, укладені між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» та ТОВ «Рошен-Кривбас» не є збитковими, є такими, що спрямовані на отримання доходу, у зв'язку з чим спростовуються твердження відповідача про відсутність ділової мети у діях позивача по придбанню товару та подальшій його реалізації на експорт за договором комісії у період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні не спростовано факт належного оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ: на час виписки податкових накладних ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» було зареєстровано платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження заниження сум податку на додану вартість ТОВ «Рошен-Кривбас» по взаємовідносинам з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» за перевіряємий період, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0001472201 від 27.11.2013 року грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 7240 від 18.02.2014 року в сумі 487,20 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2013 року № 0001472201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Кривбас» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 04 квітня 2014 року.

Суддя М.В. Бондар