Ухвала суду № 38620635, 05.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2014 р.Справа № 820/3309/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міського центру зайнятості на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р. по справі № 820/3309/14

за позовом Харківського міського центру зайнятості

до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківський міський центр зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", в якому просив суд стягнути в примусовому порядку з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (код ЄДРПОУ 05405575; пр-т Московський, 199, м. Харків, 61037; п/р-260026970 в ХОД АППБ "Аваль", МФО-350589) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 364533,67 грн. на користь Фонду загальнообов'язкове державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року закрито провадження у справі №820/3309/14 за адміністративним позовом Харківського міського центру зайнятості до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" про стягнення заборгованості.

Роз'яснено позивачу, що стягнення заборгованості, обов'язки щодо виплати якої визначені мировою угодою у справі про банкрутство, вирішуються в порядку господарського судочинства з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Роз'яснено позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 4 ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 4, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідач - ДП "Харківський електромеханічний завод", є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Харківському міському центрі зайнятості з 21 січня 1993 року за № 200500101. Відповідно до наказу Харківського обласного центру зайнятості № 452 від 15 листопада 2008 року, правонаступником Харківського міського центру зайнятості є Харківський міський центр зайнятості.

Відповідач має заборгованість у розмірі 364533,67 грн., що утворилася внаслідок декларування у розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за 9 місяців 2008 року. Зазначена сума заборгованості складається з недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 322013,03 грн., пені у сумі 3868,34 грн. і суми страхових внесків строк сплати яких не настав - 38652,30 грн.

Господарським судом Харківської області 25 червня 2007 року порушено провадження у справі №Б-50/137-07 про банкрутство Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", про що у газеті "Урядовий кур'єр " №121 (3534) від 11 липня 2007 року опубліковано відповідне оголошення (а.с.9-10)

15 жовтня 2008 року до відповідача, у порядку визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", були пред'явлені грошові вимоги на суму 364533,67 грн. (а.с.11)

10 березня 2009 року розпорядником майна відповідача грошові вимоги позивача були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів другої черги, які в подальшому ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 року були затверджені в реєстрі вимог кредиторів.(а.с.13-17)

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 листопада 2010 року затверджено мирову угоду від 25 серпня 2010 року, а провадження по справі було припинено. (а.с.18-46)

Відповідно до ст.3 вказаної мирової угоди визнано заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 364533,67 грн. та передбачено графік погашення заборгованості (додаток №2 до мирової угоди). Відповідно до зазначеного графіку, погашення заборгованості мало здійснюватися в період з 25 липня 2010 року по 25 липня 2011 року.

В порушення положень мирової угоди відповідачем не погашено заборгованість перед позивачем, у зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час розгляду справи мирова угода по справі № Б-50/137-07 не розірвана, тобто є чинною і обов'язковою до виконання, стягнення зазначеної заборгованості повинно відбуватися згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, судочинство визначається виключно законом. За своїм змістом судочинство включає в себе, зокрема, підсудність, тобто встановлення повноважень судів системи судів загальної юрисдикції та процесуальних строків, строків звернення, оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що вирішальною ознакою справ адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень, тобто особи, що здійснює владні управлінські функції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом заявленого позову є стягнення з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 364 533,67 грн.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, виходячи з приписів норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки суду першої інстанції про те, що стягнення заявленої у позові заборгованості повинно відбуватися згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у порядку господарського судочинства, оскільки на час розгляду справи мирова угода по справі № Б-50/137-07 не розірвана, є чинною і обов'язковою до виконання, колегія суддів вважає помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Частиною 9 ст. 82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Вказана норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише ті обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди у процедурі банкрутства.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що позивач, майнові права якого були порушені у зв'язку з невиконанням боржником своїх грошових зобов'язань у встановлені мировою угодою строки, не позбавлений цим Законом права на судовий захист шляхом примусового стягнення з боржника заборгованості на загальних підставах і таке право не може ставитися у залежність від дій усіх інших кредиторів попередніх черг.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює можливість стягнення зазначеної у мировій угоді заборгованості, в разі її невиконання, у загальному порядку, а не встановлює порядок стягнення такої заборгованості. При цьому, звернення кредитора з вимогою про стягнення суми боргу за мировою угодою не ставиться в залежність від розірвання цієї мирової угоди.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями).

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо.

За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Оскільки в ухвалі Господарського суду Харківської області від 18 листопада 2010 року про затвердження мирової угоди відсутній примусовий характер її виконання, тобто дана ухвала не є виконавчим документом в розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" і не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження поза судовим розглядом; строк погашення заборгованості за мировою угодою сплинув ще 25.07.2011 року; провадження у справі про банкрутство ДП "Харківський електромеханічний завод" припинено, а доказів поновлення банкрутної справи відносно відповідача матеріали справи не містять; враховуючи природу спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін, колегія суддів приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга Харківського міського центру зайнятості підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року по справі № 820/3309/14 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського міського центру зайнятості задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014р. по справі № 820/3309/14 скасувати.

Справу за позовом Харківського міського центру зайнятості до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" про стягнення заборгованості направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.