Рішення № 38620351, 08.05.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 915/262/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД»

91050, м. Луганськ, квартал Левченко, буд. 1 а, кв. 18

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон Агро»

55210, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 135

Про: стягнення заборгованості в сумі 2 315 339,58 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кротик С.О., за довіреністю;

Від відповідача: Балинець Ю.І. - директор.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 28.02.14 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2 075 000,00 грн., 6 486,51 грн. - інфляційні втрати, 160 545,94 грн. - пені та 73 307,13 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки мікродобрив № 190202 від 02.02.2012 р.; видаткових накладних (в кількості 25 шт.) в період з 15.03.2012 р. по 13.12.2012 р. на загальну суму 2735035,00 грн.; довіреностей на прийняття ТМЦ; реєстру документів платіжних доручень про часткову оплату за договором в сумі 660035,00 грн.; норм ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач умови за договором щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав чим порушив як господарські зобов'язання взяті на себе за договором № 190202 від 02.02.2012 р. так і норми діючого законодавства.

Відповідач як у відзиві так і усно в судових засіданнях погоджується зі стягненням з нього суми основного боргу в розмірі 2 075 000,00 грн., але заперечує щодо виставлених штрафних санкцій.

08.05.2014 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

02 лютого 2012 року між сторонами був укладений договір поставки мікродобрив № 190202, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність покупця наступні препарати: мікродобриво «Оракул мультикомплекс», мікродобриво «Оракул хелат бора», мікродобриво «Оракул - семена» (надалі - товар), а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання на умовах цього договору прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість.

За умовами пунктів 3.1 та 3.6 договору постачальник зобов'язався покупцю обумовлену сторонами партію товару протягом 5 робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок постачальника 30% передоплати вартості товару, вказаної у виставленому рахунку. Передача товару від постачальника до продавця здійснюється по видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

В розділі 4 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 13.06.2012 р.) сторони узгодили вартість мікродобрив та домовились, що вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником у виставленому покупцю рахунку. Покупець зобов'язаний сплатити 30% вартості товару, що постачається не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання виставленого постачальником рахунку. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 01 грудня 2012 р. Розрахунки по даному договору здійснюються покупцем в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України.

Строк дії договору сторонами визначений до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 190202 від 02.02.2012 р. позивач поставив та передав відповідачу, а останній прийняв без зауважень товар - мікродобриво на загальну суму 2735035,00 грн. за наступними видатковими накладними:

№ РН-0/3/1 від 15.03.2012р. на 20 000,00 грн.;

№ РН-0/24/2 від 02.04.2012р. на 11 980,00 грн.;

№ РН-0/43/3 від 10.04.2012р. на 229 100,00 грн.;

№ РН-0/60/7 від 20.04.2012р. на 246 785,00 грн.;

№ РН-0/89/6 від 03.05.2012р. на 39 590,00 грн.;

№ РН-0/101/3 від 10.05.2012р. на 55 940,00 грн.;

№ РН-0/123/5 від 21.05.2012р. на 498 880,00 грн.;

№ РН-0/162/2 від 01.06.2012р. на 218 660,00 грн.;

№ РН-0/179/4 від 11.04.2012р. на 103 300,00 грн.;

№ РН-0/203/3 від 20.06.2012р. на 47 940,00 грн.;

№ РН-0/215/2 від 02.07.2012р. на 50 140,00 грн.;

№ РН-0/215/3 від 01.07.2012р. на 1 440,00 грн.;

№ РН-0000238 від 06.08.2012р. на 10500,00 грн.;

№ РН-0/239/2 від 10.08.2012р. на 17 100,00 грн.;

№ РН-0/248/3 від 20.08.2012р. на 65 000,00 грн.;

№ РН-0/285/6 від 03.09.2012р. на 100 390,00 грн.;

№ РН-0/304/2 від 10.09.2012р. на 133 000,00 грн.;

№ РН-0/335/2 від 20.09.2012р. на 30 000,00 грн.;

№ РН-0/356/4 від 01.10.2012р. на 108 890,00 грн.;

№ РН-0/365/2 від 10.10.2012р. на 176 400,00 грн.;

№ РН-0/383/1 від 01.11.2012р. на 60 000,00 грн.;

№ РН-0/385/2 від 12.11.2012р. на 12 000,00 грн.;

№ РН-0/388/1 від 22.11.2012р. на 90 920,00 грн.;

№ РН-0/394/1 від 07.12.2012р.на 5 600,00 грн.;

№ РН-0000395 від 13.12.2012р. на 401 480,00 грн.

Приймання вказаного товару на зазначену суму уповноваженою на те особою відповідача, підтверджується довіреностями, актом звірки підписаного сторонами та скріпленого печатками обох підприємств, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.

Реєстр документів платіжних доручень наданий позивачем до позову свідчить про здійснення відповідачем по спірним відносинам часткових проплат позивачу: за мікродобрива в період з 28.03.12 р. по 26.06.13 р. на загальну суму 660 035,00 грн.

Отже, згідно наданих суду доказів відповідач сплатив позивачу за одержаний товар всього 660 035,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо проведення повної оплати за поставлений товар в обумовлені строки. Наведений позивачем основний борг не спростував, навпаки підтвердив наявність заборгованості за договором № 190202 від 02.02.2012 р. перед товариством.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене та враховуючи відсутність спростувань від відповідача заявлених вимог, суд дійшов висновків, що оскільки поставлено товару було на загальну суму 2 735 035,00 грн., сплачено за нього лише 660 035,00 грн., то залишок боргу дійсно складає в розмірі 2 075 000,00 грн.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за прострочку остаточного розрахунку згідно умов п. 4.5 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючого на період прострочки, від суми боргу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 цього Закону визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 даного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведених норм, обставин справи та умов п. 5.3 договору, суд перевірив нарахування позивачем до стягнення пені (щодо строків та розміру) та дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог в цій частині стягнення пені в загальному розмірі 155 328,27 грн., з наступного розрахунку:

№ РН-0/123/5 від 21.05.2012р. на 443 680,00 грн. (498880,00-55200,00) за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 33170,39 грн.;

№ РН-0/162/2 від 01.06.2012р. на 218 660,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 16347,45 грн.;

№ РН-0/179/4 від 11.04.2012р. на 103 300,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 9741,49 грн.;

№ РН-0/203/3 від 20.06.2012р. на 47 940,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 3584,09 грн.;

№ РН-0/215/2 від 02.07.2012р. на 50 140,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 3748,57 грн.;

№ РН-0000238 від 06.08.2012р. на 10500,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 785,00 грн.;

№ РН-0/239/2 від 10.08.2012р. на 17 100,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 1278,43 грн.;

№ РН-0/248/3 від 20.08.2012р. на 65 000,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 4859,53 грн.;

№ РН-0/285/6 від 03.09.2012р. на 100 390,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 7505,36 грн.;

№ РН-0/304/2 від 10.09.2012р. на 133 000,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 9943,35 грн.;

№ РН-0/335/2 від 20.09.2012р. на 30 000,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 2242,86 грн.;

№ РН-0/356/4 від 01.10.2012р. на 108 890,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 8140,83 грн.;

№ РН-0/365/2 від 10.10.2012р. на 176 400,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 13188,00 грн.;

№ РН-0/383/1 від 01.11.2012р. на 60 000,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 4485,72 грн.;

№ РН-0/385/2 від 12.11.2012р. на 12 000,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 897,15 грн.;

№ РН-0/388/1 від 22.11.2012р. на 90 920,00 грн. за період з 02.12.2012 р. по 02.06.2013 р. в розмірі 6797,36 грн.;

№ РН-0/394/1 від 07.12.2012р.на 5 600,00 грн. за період з 07.12.2012 р. по 07.06.2013 р. в розмірі 407,20 грн.;

№ РН-0000395 від 13.12.2012р. на 401 480,00 грн. за період з 13.12.2012 р. по 13.06.2013 р. в розмірі 28205,49 грн.

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, суд перевірив нарахування позивачем по спірним відносинам розміру 3% річних, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період з 02.12.2012 р. по 24.01.2014 р. - 3 % річних в сумі 71 275,53 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 6 486,51 грн. за період з січня 2013 р. по вересень 2013 р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

За таких обставин, оскільки по даній справі у місяцях: січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2013 року встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 %, то в цих місяцях мала місце дефляція в розмірі 12 470,70 грн. Тому, беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача втрат від інфляції.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та з урахуванням вищенаведеного - задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон Агро» (55210, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, 135, код ЄДРПОУ 35964792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» (91050, м. Луганськ, квартал Левченко, буд. 1 а, кв. 18, код ЄДРПОУ 37287269) - 2 075 000,00 грн. основного боргу, 155 328,27 грн. пені, 71 275,53 грн. - 3% річних та 45 637,87 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 12 травня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова