Рішення № 38620327, 12.05.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2014 р. Справа № 903/278/14

за позовом в.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", м.Володимир-Волинський, Волинська область

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Володимир-Волинський, Волинська область

про стягнення 7820,71 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Будневський А.Г., довіреність №129 від 27.02.2014р.

від відповідача: н/з

В судовому засіданні прийняла участь прокурор - Нагорнюк І.Б., довіреність №98-5112 вих.13 від 18.09.2013р.

Права та обов'язки прокурору та позивачу роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: в.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8204,06 грн. заборгованості, що виникла через не cплату останнім послуг з централізованого опалення згідно договору №591 від 01.08.2012р..

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором №591 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.08.2012р. в частині оплати послуг в установлений договором строк.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.03.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 09.04.2014р. та зобов'язано прокурора та сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2014р. розгляд справи відкладено на 07.05.2014р. через неявку відповідача у судове засідання, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

06.05.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування до позовної заяви з розрахунками сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Прокурор в судовому засіданні 07.05.2014р. подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просять суд стягнути з відповідача 7517,54 грн. - основна заборгованість, 72,26 - пеня, 93,04 грн. - інфляційні втрати, 137,87 грн. - 3% річних, загалом 7820,71 грн..

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 07.05.2014р. із врахуванням зменшень позов підтримали, вимоги просили задовольнити.

Суд розглянувши подані позивачем зменшення позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України приймає їх, а отже справа вирішується з нової ціни позову у сумі 7820,71 грн., з них 7517,54 грн. - основна заборгованість, 72,26 - пеня, 93,04 грн. - інфляційні втрати, 137,87 грн. - 3% річних.

Відповідач вимог ухвал суду від 26.03.2014р. та від 09.04.2014р. не виконав, в судове засідання 07.05.2014р. не з'явився, компетентного представника не направив, витребуваних ухвалами суду документів не надав. Ухвала господарського суду від 09.04.2014р. повернулася суду із позначкою «За закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, а саме АДРЕСА_1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

12.03.2014р. позивач звернувся до прокурора Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури із заявою №150 в якій зазначив, що станом на 01.03.2014р. борг відповідача становить 7517,54 грн. Просив звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, оскільки вимоги про оплату боргу залишені відповідачем без реагування (а.с.9).

01.08.2012р. між Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (далі - ПТМ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Споживач) було укладено договір №591(далі - Договір) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.19-21).

Згідно п.1 Договору ПТМ зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п.6 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого опалення становить 618,59 грн..

Згідно п.9 Договору розрахунковим періодом оплати послуг є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться до кінця поточного місяця.

На виконання умов Договору позивач за період листопад 2012р. - лютий 2014р. надав відповідачу послуг з централізованого опалення на суму 9326,84 грн., що підтверджується копіями рахунків №СФ-0001073 від 14.11.2012р., №СФ-0001396 від 20.12.2012р., №СФ-0000148 від 22.01.2013р., №СФ-0000313 від 19.02.2013р., №СФ-0000502 від 19.03.2013р., №СФ-0000738 від 23.04.2013р., №СФ-0001081 від 25.10.2013р., №СФ-0001262 від 20.11.2013р., №СФ-0001406 від 13.12.2013р., №СФ-0000147 від 20.01.2014р., №СФ-0000346 від 22.02.2014р.(а.с.25-30).

Відповідач оплату за надані послуги з централізованого опалення провів частково - на загальну суму 1809,30 грн.(1500 грн. 26.12.2012р. та 309,30 грн. 04.11.2013р.), що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками(а.с.31-32).

Заборгованість відповідача на момент розгляду справи складає 7517,54 грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Згідно ст.901 та ст.903 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та не проведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 7517,54 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 72,26 грн. за період з 01.12.2012р. по 28.02.2014р. за кожний розрахунковий період(помісячно) окремо, суд зазначає наступне.

Згідно п.17.6 Договору Споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у розмірі - 0,01% за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок пені зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 106,71 грн.. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 72,26 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо вимоги позивача про стягнення 137,87 грн. 3% річних за період з 06.11.2012р. по 28.02.2014р., суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у розрахунку 3% річних(а.с.68) при визначенні окремих періодів прострочення виконання зобов'язань відповідачем, а саме період з 06.11.2012р. по 30.11.2012р. зазначений помилково, оскільки рахунок №СФ-0001073 від 14.11.2012р. на суму 3791,75 грн. потрібно було оплатити до 01.12.2012р., отже прострочення оплати, у вказаний позивачем період, ще не відбулося, також період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. зазначений помилково, оскільки рахунок №СФ-0000346 від 22.02.2014р. на суму 581,86 грн. потрібно було оплатити до 01.03.2014р., отже прострочення оплати, у визначений позивачем період, не входить.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних зазначає, що арифметично вірним розрахунком останніх є сума 183,77 грн.. Відтак вимога про стягнення 3% річних в розмірі 137,87 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 93,04 грн. інфляційних втрат за період з 30.11.2012р. по 28.02.2014р., суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період зазначає, що арифметично вірним розрахунком останніх є сума 96,83 грн.. Відтак вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 93,04 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в сумі 7820,71 грн., з них 7517,54 грн. - основна заборгованість, 72,26 - пеня, 93,04 грн. - інфляційні втрати, 137,87 грн. - 3% річних.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1827 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Сагайдачного, 19, код ЄДРПОУ 05384488) 7820,71 (сім тисяч вісімсот двадцять гривень сімдесят одну копійку) грн., з них 7517,54 грн. - основна заборгованість, 72,26 - пеня, 93,04 грн. - інфляційні втрати, 137,87 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)) судовий збір в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) грн. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача МФО 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу судовий збір, за позовом в.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Повний текст рішення складено

12.05.14

Суддя А. С. Вороняк