Постанова № 38620256, 23.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. Справа № 805/3467/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі трьох суддів: головуючого судді Лазарєва В.В., суддів: Скріпніка А.І., Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Реєстраційна служба Горлівського міського управління юстиції та державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича про визнання дій протиправними, скасування рішення № 9179793 від 18.12.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року гангало М.К. звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної реєстраційної служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення № 9179793 від 18.12.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 листопада 2013 року Калінінським районним судом м. Горлівки ухвалено рішення у справі № 2/251/2995/13, згідно якого за ним визнано право власності на гараж АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 15.11.2013 року. У листопаді 2013 року позивач звернувся із заявою до відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяження для проведення державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно. Рішенням відповідача від 18.12.2013 р. № 9179793 йому було відмовлено у державній реєстрації, у зв'язку із ненаданням документу, що підтверджує прийняття гаражу до експлуатації.

Позивач, посилаючись на приписи ст. 124 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, вважає рішення відповідача про відмову у реєстрації права власності протиправним.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмову у державній реєстрації права власності на вищевказаний гараж, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України № 9179793 від 18.12.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок та зобов'язати відповідача зареєструвати за ним право власності на гараж АДРЕСА_1.

Позивач будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи до судового засідання не прибув. У позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача та представники третіх осіб до судового засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Рішенням Калінінським районним судом м. Горлівки від 04.11.2013 року у справі № 2/251/2995/13, за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: гараж АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

У листопаді 2013 року позивач звернувся із заявою до відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяження для проведення державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно.

18 грудня 2013 року за результатами розгляду вищевказаної звернення відповідач, з урахуванням приписів наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняв рішенням № 9179793 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з ненаданням заявником документу, що підтверджує прийняття об'єкту нерухомого майна в експлуатацію (а.с. 10).

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято із порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Так, у відповідності до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідач є органом, що проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 15 Закону).

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 7) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 8) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 9) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 11) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 12) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення відповідач відмовив у державній реєстрації прав у зв'язку з тим, що заявником (позивачем) не надано документу, що підтверджує прийняття гаражу в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 4 Порядку № 703, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно п.26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Як встановлено п.п.10 п.27 Порядку № 703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» встановлено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Пунктом 10 Порядку передбачено, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Згідно рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 04.11.2013 року у справі № 2/251/2995/13 (а.с. 7-8), яке є правовстановлюючим документом, гараж АДРЕСА_1 5, є самочинно збудований.

Відтак, для проведення державної реєстрації права власності на вищевказаний гараж, право власності на який визнано за рішенням суду, позивачу необхідно було також надати реєстратору документ щодо прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію.

Згідно із карткою прийому заяви позивачем до заяви були додані наступні документи: 1) технічний паспорт виданий КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» 03.07.2013 року; 2) копія державного акту на право власності на земельну ділянку від 26.07.2006 року; 3) копія паспорту та ідентифікаційного номеру позивача; 4) рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 04.11.2013 року у справі № 2/251/2995/13; 5) копії інших документів, які необхідні для реєстрації права власності.

Тобто, позивачем надано документи для реєстрації права власності на гараж не у повному обсязі, як це передбачено діючим законодавством про реєстрацію.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача від 18.12.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяження з підстав ненадання позивачем документу про введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року у справі № К/800/37404/13 (805/4986/13-а).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Реєстраційна служба Горлівського міського управління юстиції та державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича про визнання дій протиправними, скасування рішення № 9179793 від 18.12.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Реєстраційна служба Горлівського міського управління юстиції та державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Березуцького Євгена Юрійовича про визнання дій протиправними, скасування рішення № 9179793 від 18.12.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Лазарєв В.В.

Судді Скріпнік А.І.

Кравченко Т.О.