Постанова № 38620254, 29.04.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 квітня 2014 р. Справа № 802/862/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: Горецького Ю.М.;

відповідача: Мельник Т.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області

до: управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

про: скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 04.03.2014р. з причин невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн. 00 коп.

Оскільки, вказана постанова є незаконною та безпідставною, а також такою, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з позовом щодо її скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача щодо позову заперечувала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області 24.11.2011р. на підставі виконавчого листа № 2а/0270/3093/11 від 21.11.2011р., виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30034175 про зобов'язання Ленінського районного відділу Вінницького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягає негайному виконанню (а.с. 9).

З підстав невиконання вказаного рішення суду, 04.03.2014р. державним виконавцем сформована постанова про накладення штрафу на позивача у розмірі 680 грн. 00 коп. (а.с. 10).

Не погоджуючись з прийнятою постановою державного виконавця, позивач оскаржив її до суду.

Перевіряючи правомірність винесення постанови суб'єкта владних повноважень під час здійснення владних управлінських функцій, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Зокрема, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч.ч. 1, 4 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

Судом встановлено, що Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а/0270/3093/11 від 21.11.2011р., яким зобов'язано Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Постанова в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми грошового забезпечення за один місяць допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення

На виконання вказаної норми, ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області 01.11.2011р. подано заяву, в якій останній просить відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а/0270/3093/11.

На підставі чого, державним виконавцем 24.11.2011р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Листом Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 02.12.2011р. відповідача повідомлено про неможливість виконати вимогу державного виконавця, адже боржник за адресою вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21000, відсутній, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Ленінський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради за адресою вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21018, що також підтверджується довідкою головного управління статистики у Вінницькій області.

На підставі чого, 30.12.2011р. відповідач звернувся з поданням до Вінницького окружного адміністративного суду про встановлення способу і порядку виконання рішення суду по справі № 2а/0270/3093/11. Разом з тим, сформовано постанову про зупинення виконавчого провадження.

В подальшому, відповідач звернувся із поданням від 29.10.2013р. до Вінницького окружного адміністративного суду про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 2а/0270/3093/11, яке відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. задоволено.

Разом з тим, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. в задоволенні подання державного виконавця про встановлення способу і порядку виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0270/3093/11 у виконавчому провадженні ВП № 30034175 відмовлено.

У зв'язку з чим, державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та постанову про заміну сторони виконавчого провадження Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області його правонаступником Вінницький міський відділ УМВС України у Вінницькій області

Одночасно, 26.12.2013р. державним виконавцем сформовано вимогу № 12058/2.1-28/7 щодо виконання виконавчого листа від 21.11.2011р. в повному обсязі та в строк до 09.01.2014р. надати інформацію щодо виконання даної вимоги.

Однак, позивач листом від 15.01.2014р. повідомив державного виконавця про неможливість виконання рішення суду, оскільки останнє є незрозумілим.

На підставі чого, державний виконавець 26.01.2014 звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просив роз'яснити рішення суду по справі № 2а/2070/3093/11. Одночасно відповідачем сформовано постанову про зупинення виконавчого провадження №30034175.

Однак, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2014р. в задоволенні вказаної заяви про роз'яснення судового рішення у справі №2а/0270/3093/11 відмовлено, одночасно роз'яснивши, що спосіб виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а/0270/3093/11 встановлений в самому рішенні суду.

Крім того, суд зазначив, що викладені заявником вимоги стосуються в цілому вчинення відповідних дій, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивної частини судового рішення, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.

У зв'язку з чим, постановою державного виконавця від 20.02.2014р. виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 21.11.2011р. поновлено та сформовано вимогу від 20.02.2014р., якою боржника зобов'язано виконати в повному обсязі зазначений виконавчий лист в строк до 03.03.2014р. та надати державному виконавцю документально підтверджену інформацію щодо виконання даної вимоги.

Листом від 03.03.2014р. позивач надав відповідь, в якій повідомив державного виконавця, що виконання вказаного рішення є неможливим, оскільки останнє є незрозумілим.

Положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною другою ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Положення п.1.5 "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року передбачають, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як свідчать матеріали справи, 04.03.2014р. державним виконавцем сформовано постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп. Більше того, факт невиконання боржником рішення суду підтверджується актом державного виконавця від 04.03.2014р., у зв'язку з чим, державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 360 грн. 00 коп. Окрім цього, державним виконавцем сформована вимога від 04.03.2014р., якою встановлено строк виконання рішення суду до 11.03.2014р.

В подальшому, актом державного виконавця від 12.03.2014р. зафіксовано факт повторного невиконання рішення суду.

Відповідно до листа Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області від 13.03.2014р. виконати рішення суду неможливо, оскільки останнє є незрозумілим.

У зв'язку з чим, державним виконавцем сформована вимога від 24.03.2014р., яким надано новий строк для виконання рішення суду до 28.03.2014р.

Листом ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 26.03.2014р. відповідача повідомлено, що виконання рішення суду є неможливим, оскільки останнє є незрозумілим.

На підставі вказаних обставин, державним виконавцем 31.03.2014р. сформовано повідомлення про невиконання рішення суду посадовими особами ВМВ УМВС у Вінницькій області, з вимогою вирішити питання щодо виконання виконавчого листа № 2а/0270/3093/11. Одночасно, 31.03.2014р. відповідачем сформована постанова про закінчення виконавчого провадження.

З наданих до суду доказів слідує, що державним виконавцем неодноразово вчинялись дії з метою стимулювання боржника до виконання виконавчого листа №2а/0270/3093/11, у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", адже останній звертався до судових органів про роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, більше того, неодноразово позивачу надавався строк для виконання вказаного рішення.

Таким чином, судом встановлено, що посилання позивача на незрозумілість рішення суду як на підставу її невиконання з поважних причин є необгрунтованим, адже останнім жодних дій щодо здійснення вказаного обов'язку не вчинялось.

Вказані обставини свідчать про те, що орган державної виконавчої служби здійснював усі необхідні заходи для неупередженого, своєчасного проведення виконавчих дій, тоді як безпідставність та невмотивованість невиконання виконавчого документа боржником спростовується лише листами про незрозумілість рішення суду.

На увагу заслуговує і той факт, що на момент вирішення даної адміністративної справи позивачем виконавчий лист так і не виконано, що також свідчить про правомірність накладення штрафу.

Таким чином, матеріалами справи дають підстави дійти висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця є такою, що прийнята останнім обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Окрім того, суд бере до уваги, що обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 17 липня 1997 року.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відносяться також і позивач. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача, оскільки головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанови про накладення штрафу вимоги Закону України "Про виконавче провадження" дотримано.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що передбачає ч.2 зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані відповідачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, та встановлені у справі обставини підтверджують позицію відповідача.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович