Постанова № 38619376, 16.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2014 року № 826/3418/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання – Шаповалової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовом

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до

Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»

про

стягнення податкової заборгованості

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 163 820,77 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному розмірі з земельного податку з юридичних осіб, яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі та надано строк відповідачу для надання заперечень, а від позивача витребувані додаткові матеріали по справі.

27 березня 2014 року через загальний відділ документального обігу до суду від відповідача надійшли заперечення проти позову, за результатами розгляду яких суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та своєю ухвалою від 01 квітня 2014 року призначив розгляд даної справи за загальними правилами КАС України.

У вказаних запереченнях відповідач просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року порушено провадження у справі №910/9741/13 про визнання банкрутом Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 11.06.2013 року.

Сторони про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, явку в судове засідання повноважних представників не забезпечили.

16 квітня 2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява, у якій останній повідомляє, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, на підставі вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 24964464) перебуває на обліку я платник окремих податків в ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та відповідно до вимог п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов’язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податкового кодексу України та законами з питань митної справи.

Відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9005916560 від 12.02.2013 року за 2013 рік у загальному розмірі 157 811,81 грн. (січень-листопад 2013 року – 13 150,99 грн., грудень 2013 року – 13 150, 92 грн.).

Також, відповідно до облікової картки платника податків, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня у розмірі 6 008,96 грн.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року порушено провадження у справі №910/9741/13 про визнання банкрутом Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 11.06.2013 року.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі – Закон №2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

У ч.3 ст.19 Закону №2343-XII зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно ч.4 ст.19 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону №2343-XII дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

У ч.6 ст.19 Закону №2343-XII зазначено, що під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п’ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство

Як вбачається з визначення терміну «мораторій», його режим поширюється на ті зобов’язання, термін виконання яких (за визначенням ч.2 ст.251 ЦК України, термін – певний момент у часі) настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто, якщо початок строку виконання зобов’язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, зобов’язання, які виникли після введення мораторію боржник повинен виконувати повністю без будь-яких обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, крім іншого, заявлено вимогу про стягнення боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб за січень-квітень 2013 року, визначеного на підставі декларації №9005916560 від 12.02.2013 року, у загальному розмірі 52 603,96 грн., останнім днем сплати податку нарахованого за квітень місяць 2013 року є 30 травня 2013 року, а також стягнення пені у розмірі 6 008,96 грн., яка відповідно до даних облікових карток платника земельного податку з юридичних осіб виникла до червня місяця 2013 року, тобто до введення мораторію, а отже на ці зобов’язання, поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.1 ст.23 Закону №2343-XII конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (ч.4 ст.23 Закону №2343-XII).

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів (ч.6 ст.23 Закону №2343-XII).

У ч.2 ст.17 Закону №2343-XII встановлено, що про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз’яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11 червня 2013 року у справі №910/9741/13 було порушено проваджений у справі про банкрутство щодо Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого, про що було здійснено офіційне оголошення 22 червня 2013 року.

Враховуючи, що строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника становить тридцять днів з дня офіційного оприлюднення оголошення, а офіційне оприлюднення оголошення було здійснено у газеті «Голос України» №116 (5616) 22 червня 2013 року, то граничним терміном подачі заяви для ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ Міндоходів щодо стягнення з ДП «Українська авіаційна транспортна компанія» заборгованості зі сплати земельного податку з юридичних осіб за січень-квітень 2013 року на загальну суму 52 603,96 грн. та пені, нарахованої до дня введення мораторію на суму є 22 липня 2013 року.

Підставами для звернення до суду із даним позовом, зокрема, в частині стягнення заборгованості за період з січня по квітень 2013 року у сумі 52 603,96 грн. та пені у розмірі 6 008,96 грн. позивач визначає положення Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (п.1.1 ст.1 ПК України).

Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги, відсутність доказів щодо подання позивачем заяви з вимогами до боржника (відповідно до ст.23 Закону №2343-XII), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з січня по квітень 2013 року у сумі 52 603,96 грн. та пені у розмірі 6 008,96 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення податкового боргу з Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» за період травень-грудень 2013 року суд вважає зазначити наступне.

Як було вказано вище, у Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» наявна заборгованість, крім іншого, за період з травня по грудень у загальному розмірі 105 207,85 грн.

Витяг з облікових карток платника податку свідчить про те, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку за спірний період не сплачено.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 11.01.2011 року №10 на суму 13 160,19 грн. (отримана повноважним представником відповідача 31.01.2011 року).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу в загальному розмірі 105 207,85 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Згідно п.п.95.1 – 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов’язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості з земельного податку з юридичних осіб за період з травня по грудень 2013 року у загальному розмірі 105 207,85 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 24964464, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3) податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 105 207 (сто п’ять тисяч двісті сім) гривень 85 коп. на р/р33214811700009, код платежу 13050100, отримувач Місцевий бюджет Шевченківського району, код отримувача 38025367, банк – ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська