Постанова № 38618784, 22.04.2014, Авдіївський міський суд Донецької області

Провадження № 2-а/217/64/2014

Справа № 217/590/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно у розмірі 5 292,00 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

2 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно у розмірі 5 292,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 гривень на місяць, що не відповідає положенням законодавства. Посилаючись на вимоги Конституції України, Законів України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про Державний бюджет на 2013 рік», «Про Державний бюджет на 2014 рік», рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, позивач просила визнати протиправними дії відповідача щодо виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому за прожитковий мінімум для дітей до 6 років, стягнути з відповідача на її користь недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно в сумі 5 292,00 гривень.

Ухвалою від 4 квітня 2014 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

17 квітня 2014 року відповідачем подані письмові заперечення проти позову, в яких він зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами за період до 3 вересня 2013 року. При призначенні допомоги 14 серпня 2012 року позивач була проінформована про розмір та порядок отримання державної соціальної допомоги. Позивач не є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Законами України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік» змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не вносилось, рішень про зупинення дії цього Закону на 2013 рік не приймалось. Таким чином, відповідачем правомірно застосовуються положення частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Також вказав, що виплата допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 3 липня 2012 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області.

Позивачу як особі, застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідачем на підставі заяви позивача від 14 серпня 2012 року призначена допомога по догляду за дитиною до трьох років у розмірі 130,00 гривень на місяць.

2 квітня 2014 року позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом, предметом якого є визнання протиправними дій відповідача та стягнення з відповідача недоплаченої суми допомоги за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року. Тобто, позовна заява подана з дотриманням строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Оскільки позовні вимоги стосуються стягнення допомоги саме з жовтня 2013 року, тому суд вважає безпідставним посилання відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами за період до 3 вересня 2013 року.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав у повній мірі правомірність своїх дій з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI), правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки у даній справі предметом спору є розмір виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачу у справі, то за таких обставин суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному позивачем періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року, яка є обов'язковою для суду відповідно до статті 244-2 КАС України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо виплати зазначеної допомоги з жовтня 2013 року по березень 2014 року у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, є протиправними.

Стосовно позовних вимог про стягнення недоотриманих сум допомоги, суд зазначає наступне.

Як вказує позивач у позовній заяві та відповідач у письмових запереченнях проти позову, розмір допомоги позивачеві складає 130 гривень на місяць. Отже, в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року (за шість місяців) позивачем отримано загалом 780 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років встановлено з 1 січня в сумі 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років на 2014 рік у розмірі 1032 гривні.

Таким чином, розмір допомоги позивачеві у період жовтень-листопад 2013р. мав становити 972 гривні на місяць, а у період грудень 2013 р. - березень 2014р. - 1032 гривні на місяць. Тобто, у загальному розмірі 6 072,00 гривні (972 грн. х 2 місяці + 1032 грн. х 4 місяці).

Отже, позивачем недоотримано допомоги на суму 5 292,00 гривень (6 072,00 гривень - 780 гривень = 5 292,00 гривні), що відповідає заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради в повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно у розмірі 5 292,00 гривень задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно у розмірі 5 292 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 78 копійок.

Постанову прийнято в порядку скороченого провадження та складено у повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: