Ухвала суду № 38618672, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/45072/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Донецький науково-дослідний вугільний інститут» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року

у справі № 805/8289/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до Державного підприємства "Донецький науково-дослідний вугільний

інститут"

про стягнення заборгованості з податку на додану вартість та з податку на

прибуток,-

В С Т А Н О В И В

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі також - позивач, ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Донецький науково-дослідний вугільний інститут» (надалі також - відповідач, ДП «Донецький науково-дослідний вугільний інститут» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 67402,59 грн., з податку на прибуток у розмірі 50261,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Донецький науково-дослідний вугільний інститут» в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 67402,59 грн., з податку на прибуток у розмірі 50261,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецький науково-дослідний вугільний інститут» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі № 805/8289/13-а залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі № 805/8289/13-а залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з даного податку у розмірі 44206 грн., за січень 2013 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з даного податку у розмірі 25158 грн., за лютий 2013 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з даного податку у розмірі 8361 грн., а також податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з даного податку у розмірі 55262 грн.

У зв'язку із несплатою самостійно узгоджених сум грошового зобов'язання позивачем згідно з вимогами пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України органом в автоматичному режимі нарахована пеня з податку на додану вартість у сумі 19,23 грн. та з податку на прибуток у розмірі 4,44 грн.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом було направлено податкову вимогу від 1 лютого 2013 року № 43, яка була отримана уповноваженою особою відповідача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з урахуванням часткової сплати, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 67402,59 грн., з податку на прибуток у розмірі 50261,00 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки та податковими деклараціями.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, чинне законодавство не ставить в залежність обов'язку щодо сплати податків і зборів в залежність від обсягу бюджетного фінансування.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державного підприємства «Донецький науково-дослідний вугільний інститут» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко