Ухвала суду № 38618537, 23.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/800/12380/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртзавод" (далі - Підприємство)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014

у справі № 822/4227/13-а

за позовом Підприємства

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013 № 0042841504.

Постановою названого суду від 18.11.2013 позов задоволено з тих мотивів, що з огляду на безперервний (ритмічний) характер постачання природного газу в рамках господарських правовідносин Підприємства з публічним акціонерним товариством «Хмельницькгаз» (далі - ПАТ «Хмельницькгаз») позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі зведеної податкової накладної, виписаної цим постачальником.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з протиправності включення до зведеної податкової накладної суми авансового платежу за майбутню поставку газу.

Не погоджуючись з вказаним висновком апеляційного суду, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану Вінницького апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Підприємства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Кам'янець-Подільською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Підприємством бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за лютий 2013 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 27.05.2013 № 846/154/23841854 та (з урахування процедури адміністративного оскарження) прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за названий період у розмірі 34072 грн. із застосуванням 17036 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії став висновок Кам'янець-Подільської ОДПІ про незаконне включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за зведеною податковою накладною від 28.02.2013 № 95/8, до якої було включено позивачем авансовий платіж за постачання газу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 цієї ж статті Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, однією з визначальних умов формування податкового кредиту є наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної.

У справі, що переглядається, суди встановили, що за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом промисловим споживачам, які є платниками ПДВ, від 22.12.2011 № 2012-ПП-8-150 ПАТ «Хмельницькгаз» (постачальник) здійснював постачання природного газу позивачеві (покупець).

У періоді, охопленому перевіркою, позивач за платіжними дорученнями від 26.02.2013 № 339 та від 28.02.2013 № 344 перерахував названому постачальнику авансовий платіж за транспортування газу відповідно до умов названого договору у загальній сумі 204 432,68 грн. (у тому числі 34072,12 грн. ПДВ).

28.02.2013 учасниками договору було підписано акт приймання-передачі природного газу, яким засвідчено факт поставки Підприємству газу в об'ємі 344 125 куб.м на загальну суму 119 714,21 грн. (у тому числі 19952,37 грн. ПДВ). Цього ж дня постачальником було виписано спірну зведену податкову накладну на усю суму внесеного позивачем платежу - а саме на суму 204 432,68 грн. (у тому числі 34072,12 грн. ПДВ).

Відповідно до абзацу першого пункту 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 15 цього Порядку передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Безперервність та ритмічність характеру правовідносин, що склалися між учасниками названого договору, встановлена судами та учасниками провадження не заперечується.

Фактично у розгляді цієї справи попередні судові інстанції дійшли різних висновків щодо можливості поширення наведеного порядку складання зведених податкових накладних на попередню оплату товарів/послуг (аванс), що підлягають постачанню.

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Втім при реалізації наданого законом повноваження щодо затвердження форми документа податкової звітності податковий орган не вправі змінювати правила оподаткування, запроваджені Податковим кодексом України. Так, пункт 198.2 статті 198 Кодексу, визначаючи дату виникнення податкового кредиту, не розділяє податкові наслідки для платника в залежності від того, якою є перша подія за господарською операцією. А відтак і форма податкової накладної не може залежати від того, якою є перша подія відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Форма податкової накладної (зокрема, зведеної податкової накладної) має бути уніфікованою, а не лише для одного виду першої події. Адже така податкова накладна породжує єдиний правовий наслідок - виникнення у постачальника податкового зобов'язання у відповідній сумі та кореспондуючого права у покупця на податковий кредит.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції цілком об'єктивно визнав правильність дій платника з включення до податкового кредиту суми ПДВ за спірною зведеною податковою накладною та правомірно задовольнив позов, у зв'язку з чим у апеляційного суду не було підстав для скасування правильної та вмотивованої постанови Хмельницького окружного адміністративного суду.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Довжоцький спиртзавод" задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 822/4227/13-а скасувати.

3. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 822/4227/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко М.О. Федоров