Ухвала суду № 38618507, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/800/9634/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Руднєвої Н.Ф.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Макіївська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі № 2а/1570/13479/2012

за позовом державного підприємства "Макіїввугілля" (далі - Підприємство)

до Макіївської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням роз'єднання позовних вимог у самостійні провадження) подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 000255220812.08.2011 № 0000382330.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2012 прийняті у справі судові акти попередніх інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо реального виконання операцій з поставки вугілля в адресу позивача в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Іолід» (далі - ТОВ «Іолід»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, положенням пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), Макіївська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Макіївської ОДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Макіївською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Іолід» за березень-квітень 2012 року, оформлену актом від 29.07.2011 № 3818/23-3/32442295. За наслідками цієї перевірки податковим органом було визначено позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 524 388 грн. та застосовано 1 грн. штрафних санкцій згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. Підставою для цього донарахування стало невизнання податковим органом права Підприємства на податковий кредит за операціями з поставки вугілля в рамках договору поставки від 25.10.2010 № 243 та договору комісії від 20.07.2010 № 15-026К, укладених з ТОВ «Іоліт». За висновком податкового органу, реальність виконання цих операцій не підтверджується, позаяк: у поданих позивачем квитанціях про приймання вантажу та посвідченнях якості постачальник позивача -ТОВ «Іолід»- не зазначений ані як виробник, ані як відправник або платник, підставою поставки визначено договір від 01.02.2010 № 03-10/І-ЕН, укладений позивачем та ДП «Вугілля України», платником вказано ДП «Вугілля України», відправником - ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», одержувачем - Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго»; докази оприбуткування позивачем поставленого йому вугілля відсутні; у ТОВ «Іолід» відсутні необхідні трудові ресурси, основні засоби для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій, саме товариство відсутнє за юридичною адресою; податкові накладні, акти приймання-передачі вугільної продукції та інші документи, що слугували підставою для податкового обліку платника (позивача у справі) складалися учасниками спірних правовідносин формально з метою штучного формування умов для одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

В силу вимог підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 названого Кодексу заборонено відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), іншими документами.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, як вірно зазначили суди, такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Так, судами у розгляді цієї справи з'ясовано, що в рамках виконання договору поставки від 25.10.2010 № 243 та договору комісії від 20.07.2010 № 15-026К/180 ТОВ «Іолід» поставило позивачеві товар (вугілля); виконання зазначених операцій було оформлено складенням податкових накладних, видаткових накладних, квитанціями про приймання вантажу, актами приймання-передачі вугільної продукції, посвідченнями якості товару, рахунками-фактурами тощо; перевезення товару здійснювалося залізничним транспортом з оформленням залізничних накладних. Як зазначили суди, наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Доводи податкового органу щодо невідповідності квитанцій про приймання вантажу та товаросупровідних документів змісту розглядуваних поставок отримали належну правову оцінку під час вирішення даного спору попередніми судовими інстанціями. Так, суди встановили, що ТОВ «Іолід» та Підприємство були транзитними постачальниками. ТОВ «Іолід» отримало спірний товар (вугілля) від ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» за договором на апробацію вугільного концентрату від 22.07.2010 № 22/07-10 та виступало дилером названого суб'єкта господарювання відповідно до умов дилерської угоди від 10.09.2010 № 05-д.

У зв'язку з цим суди об'єктивно відхилили як неспроможні і доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «Іолід» необхідних трудових ресурсів та матеріальної бази для виконання розглядуваних поставок. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, якими силами (власними або залученими) здійснюється поставки товару його контрагентом. За звичаями ділового обороту реалізація товару транзитними постачальниками може здійснюватися і без попереднього зберігання товару, а перевезення - транспортними засобами, залученими третіми особами, у тому числі і попередніми перепродавцями.

З урахуванням викладеного суди дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит, яке виникло за фактом виконання спірних операцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Макіївську ОДПІ її правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби її правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

2. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 у справі № 2а/1570/13479/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько