Ухвала суду № 38618495, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/12551/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Юрченко Т.Д.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області (далі - ДПІ)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а-4612/10/2370

за позовом публічного акціонерного товариства "Городищенський маслозавод" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позов задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 0000472310/0, № 0000462310/0, № 0000342310/1 та № 0003523101/1.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, оформлену актом від 06.07.2010 № 466/23-009/00451797. За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010:

№ 0000472310/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 472 899 грн. із застосуванням 236 450 грн. штрафних санкцій;

№ 0000462310/0, за яким Товариству донараховано ПДВ у сумі 112 743 грн. (у тому числі 75162 грн. за основним платежем та 37581 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000342310/1 про визначення Товариству суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 61666 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок ДПІ про те, що у перевіреному періоді позивач, будучи переробним підприємством, не вів окремого податкового та бухгалтерського обліку готової продукції, виготовленої з поставленого сільськогосподарськими виробниками молока, та включав до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, суми ПДВ, сплачені при придбанні основних фондів та підрядних робіт з реконструкції та технічного переобладнання виробничих потужностей, у повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення позову, попередні судові інстанції, пославшись на положення пункту 4 розділу ІІ Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (згідно з яким з 01.01.2009 виключено підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6, пункт 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»), зазначили про відповідність таких дій платника вимогам податкового законодавства.

Дійсно, у зв'язку з набранням чинності цим Законом для переробних підприємств було скасовано спеціальний режим оподаткування ПДВ, згідно з яким сума податку на додану вартість, що повинна була сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовувалася виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291 було затверджено Порядок обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку. Переробне підприємство не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним періодом, за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка. Суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

У разі коли товари (послуги), основні фонди, виготовлені або придбані, використовуються переробним підприємством частково для виготовлення готової продукції, а частково для інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та відповідно за іншими операціями.

Втім суди не перевірили факту дотримання Товариством наведених законодавчих положень, які передбачають обов'язок платника вести окремий податковий облік операцій, об'єктом яких виступає готова продукція, виготовлена з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий порядок використання сум ПДВ по такому обліку. Суди не встановили і частку таких операцій у загальному обсязі інших операцій позивача (які не підпадають під наведений режим оподаткування), та не з'ясували дотримання Товариством пропорційного цим операціям розподілу сум ПДВ, сплачених при придбанні основних фондів та підрядних робіт з реконструкції та технічного переобладнання виробничих потужностей, на окремий та загальний облік.

Також однією з підстав прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту у січні, лютому 2009 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх звітних періодах (у 2007-2008 роках), тобто у періодах, коли позивач повинен був декларувати відповідні суми ПДВ у спеціальній декларації переробного підприємства.

По цьому епізоду суди цілком обґрунтовано зазначили про те, що платник не обмежений у реалізації права на податковий кредит у будь-якому звітному періоді протягом 1095 днів з дня виникнення такого права.

У той же час, використовуючи право на податковий кредит, платник податку не вправі змінювати режим оподаткування, що діяв на момент здійснення господарської операції.

А відтак при перевірці дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час формування у січні-лютому 2009 року податкового кредиту на підставі податкових накладних попередніх звітних періодів судам необхідно було перевірити, за якими саме операціями було сформовано Товариством податковий кредит у відповідній сумі, який порядок обліку та оподаткування був встановлений для переробних підприємств на момент здійснення таких операцій, чи було дотримано позивачем такий порядок під час перенесення у часі реалізації права на податковий кредит за цими операціями та чи вплинули розглядувані дії Товариства на стан розрахунку з бюджетом.

Також суди, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 0003523101/1, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити 42627,45 грн. податку з доходів найманих працівників (у тому числі 14209,15 грн. за основним платежем та 28418,30 грн. за штрафними санкціями), взагалі не з'ясували підстав для цього донарахування, не надали будь-якої правової оцінки таким підставам на предмет їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, що виключає обґрунтованість оскаржуваних судових актів і в цій частині.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити зазначені у цій ухвалі обставини, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2а-4612/10/2370 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько