Ухвала суду № 38618484, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/64281/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Жолудя І.О., Корнєва Е.Ю.,

відповідача - Гави О.О.,

Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Жовтнева МДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012

у справі № 2а-6344/11/1470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське Зерносховище" (далі - Товариство)

до Жовтневої МДПІ,

за участю прокуратури Миколаївської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 № 0000372301.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за відсутності порушень з боку платника при формуванні даних податкового обліку право платника на отримання належної йому суми бюджетного відшкодування не залежить від результатів зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу.

На вказані судові акти Жовтневою МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які пов'язують виникнення у платника права на бюджетне відшкодування ПДВ з надмірним надходженням цього податку до бюджету. За висновком Жовтневої МДПІ, суди не дослідили зміст господарських операцій, за наслідками виконання яких у платника виникло від'ємне значення з ПДВ у відповідній сумі, та не перевірили реальність їх виконання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог сторін з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з контрагентами за період з травня 2009 року по грудень 2010 року, оформлену актом від 16.05.2011 № 346/07-36328597.

За наслідками цієї перевірки Жовтневою МДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 725 194 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про те, що від'ємне значення з ПДВ у вказаній сумі виникло у платника за наслідками формування податкового кредиту по операціям з контрагентами, які не виконали свого податкового обов'язку з декларування та сплати ПДВ у відповідній сумі до бюджету.

Наведену обставину було розцінено податковим органом як таку, що виключає право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у вказаній сумі.

Втім суди цілком об'єктивно не підтримали зазначену правову позицію відповідача по справі.

Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, у розглядуваному випадку на існуванні відповідних обставин податковий орган не наполягав.

Фактично єдиною підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії слугував висновок податкової інспекції про порушення вимог податкового законодавства, допущені постачальниками позивача по ланцюгу.

Однак наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом дотримання контрагентами такого платника податкової дисципліни.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальниками ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Наслідки невиконання своїх зобов'язань постачальниками платника можуть покладатися на останнього у разі доведення податковим органом, зокрема, змови такого платника та його контрагентів, узгодженості їх дій, спрямованих на перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує своїх зобов'язань зі сплати ПДВ, з метою отримання коштів з бюджету у вигляді бюджетного відшкодування тощо.

Втім податковим органом не доведено наявність вказаних фактів.

Суди також перевірили обставини щодо формування позивачем даних податкового обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів, які засвідчують фактичне виконання Товариством господарських операцій з контрагентами (за наслідками яких у позивача виникло право на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування).

Доказів недостовірності відомостей у цих документах, їх неповноти або суперечливості податковим органом не представлено.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Жовтневу МДПІ її правонаступником - Жовтневою об'єднаною державною податковою Інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Жовтневою об'єднаною державною податковою Інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

2. Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової Інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а-6344/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько