Ухвала суду № 38618474, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/21324/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Іващука П.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька, далі - ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а/0570/22193/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0000592304, № 0000602304 та № 0000612304.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковою інспекцією не доведено нікчемності правочинів та фіктивності господарських операцій, за якими Товариством було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні операції з поставки товару позивачеві не були опосередковані реальним виконанням, у зв'язку з чим у Товариства відсутнє право на відображення цих операцій у податковому обліку.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань, зокрема, дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди з 01.04.2009 по 31.07.2010 та з 01.02.2011 по 28.02.2011 по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «АПО Харківцукорзбут» (далі - ТОВ «АПО Харківцукорзбут»), оформлену актом від 13.09.2011 № 2010/23-411/34604386. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.11.2011 № 0000592304, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 238 755 грн. (у тому числі 196 496 грн. за основним платежем та 42259 грн. за штрафними санкціями);

від 01.11.2011 № 0000602304, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 53423 грн.;

від 01.11.2011 № 0000612304, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 902 452 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивачем було сформовано податковий кредит за операціями з придбання цукру в рамках господарських правовідносин з названим постачальником, що мали фіктивний характер та не були опосередковані реальним виконанням.

На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає, що у процесі здійснення заходів з податкового контролю податковим органом було виявлено, що керівник ТОВ «АПО Харківцукорзбут» зазначає про втрату ним печатки та усіх первинних документів цього товариства; останнє не має необхідного обсягу матеріально-технічної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудового персоналу для провадження господарської діяльності та виконання поставок в адресу позивача в заявлених обсягах. Факти понесення зазначеним контрагентом витрат, пов'язаних із залученням до виконання спірних операцій третіх осіб, виявлено не було.

Також відповідача наголошує на тому, що Товариством не подано необхідних документів на підтвердження факту вчинення необхідних дій у процесі виконання спірних операцій (як-от доказів транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю уповноваженими особами з дотриманням вимог чинного законодавства, тощо).

Наведені обставини у сукупності було розцінено податковим органом як доказ укладення позивачем правочинів з цим постачальником без мети настання відповідних цим правочинам правових наслідків та як формування позивачем даних податкового обліку на підставі штучно створеного документообігу.

Відхиляючи зазначені доводи податкового органу як необґрунтовані, суди обох попередніх інстанцій підтримали правову позицію позивача по справі, зазначивши, що Товариство підтвердило належним чином оформленими первинними документами його право на податковий кредит за спірними операціями.

Однак, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, така правова оцінка обставин справи є передчасною.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (зокрема, по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Однак у справі, що переглядається, суди з урахуванням доводів податкової інспекції не перевірили належним чином реальності виконання ТОВ «АПО Харківцукорзбут» поставок товару (цукру) позивачеві.

У даному разі з огляду на зафіксовані податковим органом факти, які свідчать про відсутність об'єктивної можливості у спірного контрагента поставити цукор в заявлених обсягах, судам необхідно було більш ретельно перевірити обставини стосовно змісту цих операцій, дослідивши рух активу на шляху до позивача (зокрема, як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі шляхом встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі). З метою з'ясування факту, чи справді спірний товар отриманий позивачем саме від ТОВ «АПО Харківцукорзбут», судам слід було додаткового перевірити, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між цими суб'єктами, хто персонально брав у цьому участь.

З урахуванням доводів податкової інспекції щодо відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити спірний товар в силу відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів, судам необхідно було дослідити рух грошових коштів на рахунку цього контрагента, перевіривши наявність у названого суб'єкта господарювання у перевірених періодах витрат на оплату орендованих у третіх осіб обладнання та транспортних засобів, на залучення інших осіб до виконання розглядуваних господарських операцій, а також перерахування ними коштів на загальногосподарські послуги (як-от - оренда, зв'язок, оплата праці) у процесі провадження реальної господарської діяльності.

Слід зазначити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавалися позивачем, але не у того постачальника, що зазначений в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Суди не з'ясували і обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки цукру позивачеві саме в рамках правовідносин зі спірним контрагентом (ТОВ «АПО Харківцукорзбут»), для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а/0570/22193/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько