Ухвала суду № 38616016, 17.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/791/183/2014 Головуючий в 1 інстанції: Хоменко В.Г.

Категорія ч.1 ст.115 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.

У Х В А Л А

іменем України

15 квітня 2014 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.

суддів Литвиненко І.І., Красновського І.В.

з участю прокурора Чіпчева В.О.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_1 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженка м. Генічеськ Херсонської області, громадянка

України, в силу ст. 89 КК України така, що не має судимості,

засуджена за ч.1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 01.01.2010 року.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона 31 грудня 2009 близько 23 год. 30 хвил., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у ході сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного вбивства останнього, завдала ножове поранення в область серця ОСОБА_2, заподіявши проникаюче колото-різане поранення лівої половини області грудної клітини з пошкодженням серця, що супроводжувалося гострою крововтратою, від якого потерпілий помер на місці.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 334 КПК України 1960 року та п.п.13-16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суд в мотивувальній частині вироку обмежився лише переліченням доказів обвинувачення, не навів висновків та аналізу конкретних доказів, на підставі яких дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації її дій.

В апеляції з доповненнями засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції як незаконний та необґрунтований, а справу повернути на новий судовий розгляд, та змінити їй запобіжний захід на підписку про невиїзд, посилаючись на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. Свою вину у вчиненні злочину не заперечує, але вважає, що її дії слід кваліфікувати за іншою статтею кримінального закону, оскільки в момент вчинення злочину вона перебувала в стані афекту та її дії були спрямовані на захист свого життя.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, та просив скасувати вирок суду першої інстанції, а справу повернути на новий судовий розгляд, підтримав апеляцію засудженої в частині скасування вироку, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляції, та частково підтримала апеляцію прокурора, у дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, останнє слово ОСОБА_1, в якому вона просить скасувати вирок, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а апеляція прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст.374 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року та роз'яснень, які містяться пп. 15 - 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року " Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993р.", № 12 від 03.12.1997р., № 6 від 30.05.2008р., - мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форму вини й його мотивів. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього. Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.

Скасовуючи вироки Генічеського районного суду Херсонської від 08.11.2010 року та від 24.06.2011 року щодо ОСОБА_1 та повертаючи справу на новий судовий розгляд у суд першої інстанції, апеляційний суд Херсонської області в ухвалах від 29.03.2011 року та від 06.12.2011 року вказав, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно повно й усебічно дослідити зібрані у справі докази, перевірити позицію захисту ОСОБА_1 про те, що вона діяла у стані необхідної оборони, дати належну оцінку доказам і в залежності від установленого прийняти законне та обґрунтоване рішення. (т.1 а.с. 295, 296, 393, 394)

Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 під час сварки вчинила умисне вбивство ОСОБА_2, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 334 КПК України належним чином не мотивував своє рішення, не проаналізував і не дав відповідної оцінки зібраним у справі доказам у їхній сукупності, допустив істотні суперечності у своїх висновках щодо доведеності та недоведеності обставин учинення злочину, достовірності чи недостовірності тих чи інших доказів, не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він взяв до уваги докази одні докази та відкинув інші, обмежившись лише переліченням доказів обвинувачення, що є неприпустимим.

Як убачається зі змісту вироку та матеріалів справи, судом не дотримані вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів у справі.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд зазначив у вироку, що ОСОБА_1 визнала себе винною частково та показала, що не мала умислу на вбивство ОСОБА_2, і захищаючись нанесла удар ножем останньому.

Ці заперечення ОСОБА_1 проти обвинувачення суд належним чином не перевірив, і у вироку не зазначив переконливі мотиви, з яких ним відкинуті показання ОСОБА_1 та визнано їх недостовірними на спростування її версії події злочину.

Передусім, судом поверхово, неповно й однобічно дослідженні та не отримали належної оцінки показання ОСОБА_1, дані нею як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1 не визнавала себе винною у вчиненні інкримінованого злочину та показала, що в ході сварки співмешканець ОСОБА_2 накинувся на неї з ножем, розмахуючи їм перед її обличчям. Вона закрилася лівою рукою, і отримала ножове поранення. Після чого, вона вихопила з руки ОСОБА_2 ніж, і захищаючись від нападу остатнього, нанесла йому ножем удар в область грудини зліва. ( т.1 а.с.124 -130, 143 -145, 146 - 152, 160 - 162, 169)

Зі змісту протоколу судового засідання вбачається, що зазначені показання ОСОБА_1, дані нею в якості підозрюваної та обвинуваченої (т.2 а.с. 33, 34, 65, 66), в порушення вимог ст. 257 КПК України судом взагалі не досліджувалися та не отримали оцінки у вироку. Суд у вироку формально послався на протокол відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1, при цьому не навів у ньому даних на підтвердження чи спростування обставин події злочину, зокрема, показань ОСОБА_1 про те, що вона діяла в стані необхідної оборони.

Також поза увагою суду залишилися показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили показання ОСОБА_1 про те, що вона, захищаючись нанесла удар ножем ОСОБА_2. (т.1 а.с.120, 121, 263)

Згідно висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_1 виявлено різану клаптеву рану нижньої третини лівого передпліччя, яка утворилася від дії гострого предмета, можливо леза клинка ножа. (т.1 а.с.190)

Висновок цієї експертизи узгоджується з показаннями ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 заподіяв їй ножове поранення руки. Цей висновок не отримав ніякої оцінки у вироку в сукупності з іншими доказами.

З висновків судово-медичних експертиз убачається, що смерть ОСОБА_2 настала від проникаючого колото-різаного поранення лівої половини області грудної клітини з пошкодженням серця, що супроводжувалося гострою крововтратою.

Утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2, можливо за обставин указаних ОСОБА_1 (т.1 а.с. 30 - 32, 39, 40), і ця обставина не суперечить показанням останньої на досудовому слідстві, на що суд не звернув уваги.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 визнала себе винною частково та змінила свої показання, спочатку стверджувала про те, що викрутила руку ОСОБА_2, в якій був ніж, і його же рукою нанесла удар ножем, а потім показала, що ОСОБА_2 сам наткнувся на ніж. (т.1 а.с. 262, 320, т.2 а.с. 34, 65)

Незважаючи на те, що нею в судовому засіданні були зазначені інші обставини події злочину, ніж ті, на які вона вказувала на досудовому слідстві, суд про це умовчав у вироку, і при розгляді справи не вжив заходів для всебічного дослідження всіх обставин справи в їхній сукупності, які залишилися неперевіреними.

Отже, при наявності таких суперечливих доказів щодо обставин учинення вбивства ОСОБА_2, суд не з'ясував причин зміни ОСОБА_1 показань у судовому засіданні та не перевірив її версію події злочину на підтвердження чи спростування її позиції захисту, що вона діяла в стані необхідної оборони, захищаючись від нападу ОСОБА_2.

Викладені вище вказівки суду апеляційної інстанції були проігноровані судом першої інстанції при повторному розгляді справи, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, висновок суду про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_2, ґрунтується на однобічному, неповному дослідженні зібраних у справі доказів та є передчасним, оскільки він зроблений без належної перевірки всіх обставин справи й оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час досудового та судового слідства, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, на що правильно вказує апелянт.

Оскільки судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вирок суду щодо ОСОБА_1 не можна визнати законним та обґрунтованим, тому він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді, який має бути проведений із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, та з урахуванням зазначених вище обставин, суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази, перевірити позицію захисту ОСОБА_1 про те, що вона діяла у стані необхідної оборони, дати належну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, з зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин постановити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване рішення.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбаченого покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та даних про її особу, підстав для зміни їй запобіжного заходу на підписку про невиїзд, як про це просить засуджена в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366, 367, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити в повному обсязі.

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у цей же суд, але в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 тримання під вартою -залишити без змін.

Судді: (підписи) З оригіналом згідно: суддя: Ю.М. Гемма