Ухвала суду № 38615741, 25.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/10190/13-ц 25.04.2014 25.04.2014 25.04.2014

Провадження №22-ц/784/936/14 Головуючий у першій інстанції - Тихонова Н.С.

Категорія 42 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Свіщуком О.В.,

за участю: відповідача - ОСОБА_3, третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Будинкоуправління №1 квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2014 року по цивільній справі

за позовом

Будинкоуправління №1 квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва

до

ОСОБА_3 за участю третіх осіб -ОСОБА_4, ОСОБА_5

про

про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення,

в с т а н о в и л а:

20 листопада 2013 року Будинкоуправілння №1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва звернулося з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення.

Позивач зазначав, що гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Будинкоуправілння №1 квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва, яке здійснює управління цим майном та є структурним підрозділом Міністерства оборони України.

В кімнатах №406-407 вказаного гуртожитку зареєстрований та проживає ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що він військову службу у Збройних Силах України не проходив та не проходить, документи, підтверджуючі право на проживання у нього відсутні, посилаючись на ст. ст. 72, 124, 116 132 ЖК України позивач просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в кімнатах №406-407 гуртожитку по АДРЕСА_1 та виселити без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2014 року до участі у справі залучено третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №1377 від 31 грудня 1974 року гуртожиток по АДРЕСА_1 був переданий на баланс та експлуатацію в/ч А-81239 (в подальшому А-1739) (а.с. 101).

Відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради №35 від 10 січня 1986 року вказаний гуртожиток зареєстрований як гуртожиток для малосімейних (а.с. 100).

На теперішній час будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Будинкоуправілння №1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, яке здійснює управління цим майном та його утримання (а.с.17).

26 червня 2001 року в кімнати №406-407 вказаного гуртожитку був вселений та зареєстрований ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Ф-3 від 14.10.201 року №220 (а.с.5).

Згідно з копіями розрахункових книжок, на ім"я ОСОБА_3 оформлено особовий рахунок та останнім сплачуються комунальні послуги.

З довідки КП ММБТІ від 05.08.2010 року №1805 вбачається, що іншого житла відповідач не має. (а.с.50).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що як на підставу задовлення вимог про виселення ОСОБА_3 позивач посилається на ст.ст. 124, 132 та ст. 116 ЖК України, а також Інструкцію «Про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Згідно положень ст. 132 ЖК України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Як встановлено, відповідач не проходить службу у Зройних Силах України у трудових відносинах з в/ч А-1739 не перебуває.

Враховуючи наведені обставини, судом першої інстанції вірно встановлено, що проживання відповідача в гуртожитку не пов'язане з проходженням служби у Збройних Силах України, а тому вірно зазначено, що відсутні підстави для його виселення за правилами встановленими ст. ст. 125, 132 ЖК України.

Положення ст. 116 ЖК України передбачають виселення осіб без надання іншого жилого приміщення, які самовправно зайняли жиле приміщення.

Вказані обставини, що ОСОБА_3 самовільно зайняв кімнати в зазначеному гуртожитку, судом під час розгляду справи не встановлені.

Безпідставне є посилання позивача на положення ст. 124 ЖК України, оскільки приміщення, з якого Будинкоуправілння №1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва вимагає виселити відповідача не є службовим приміщенням, а є гуртожитком.

Також є вірним висновок суду про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в кімнатах АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи, що відповідач постійно проживає в гуртожитку, тому він не може бути визнаним таким, що втратив право користування жилим приміщенням, до того ж такі вимоги є взаємовиключними з вимогами про виселення.

Оскільки суд дійшов вірного висновку, що позов не підлягає задоволенню, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, ухваленого відповідно до закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову, а тому не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Будинкоуправління №1 квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: