Рішення № 38614392, 30.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2014 р. Справа № 911/572/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-Інтер», м. Славутич

про стягнення 78230,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дайнеко І.А. за довіреністю від 01.01.2014 р. № 19;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-Інтер» (надалі відповідач) про стягнення 78230,89 грн., з яких: 60109,99 грн. - основного боргу, 2513,39 грн. - пені, 15027,50 грн. - штрафу та 580,01 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 748 від 07.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2014 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 19.03.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2014 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, розгляд справи відкладено на 09.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2014 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 30.04.2014 року, крім того, даною ухвалою суду, судом попереджено відповідача, що у випадку повторної неявки представника останнього у наступне судове засідання та неподання витребуваних доказів, враховуючи обмежений строк вирішення спору, суд буде змушений розглянути даний спір за наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даного спору ухвалами суду від 27.02.2014 р., 19.03.2014 р. та 09.04.2014 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 07100, Київська область, м. Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 3, оскільки, копії ухвал суду від 27.02.2014 р., 19.03.2014 р. та 09.04.2014 р. було направлено на вказану адресу, дане свідчить про те, що судом належним чином повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача,суд

встановив:

07.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент-Інтер» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 748, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується у порядку та на умовах даного договору прийняти та оплатити поставлений товар (п. 1.1. договору).

У п. 1.2. договору зазначено, що предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку до договору і визначені родовими ознаками.

Відповідно до п. 1.3. договору, товар, що передаватиметься постачальником покупцю протягом строку дії договору, вважатиметься таким, що переданий на виконання цього договору, навіть, якщо у видаткових накладних, рахунках-фактурах на товар або інших документах не буде посилання на цей договір, якщо не буде доведено, що товар передавався за іншим договором, укладеним між сторонами.

Згідно з п. 2.1. договору, передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що поставка товару (партії товару) вважається виконаною постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

У п. 3.2. договору вказано, що передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до умов чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.1. договору ціни на товари, що постачаються постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Сторони визначають, що ціни на товари погоджені сторонами, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість, витрати) протягом строку дії договору , та які встановлюються на кожну партію окремо.

Згідно п. 5.2. договору асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображається сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо.

Пунктом 6.1. передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше трьох календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого у п. 6.1. договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки. Штрафна санкція передбачена цим пунктом договору, нараховується та стягується понад строк, передбачений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у межах 3-ох річного строку.

У п. 7.4. договору вказано, що у разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф у розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Згідно п. 8.1. договору, договір вступає у дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2014 року.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

Додатком № 1 до договору поставки від 07.10.2013 року № 748 передбачено певний перелік товарів, які можуть бути предметом поставки за вказаним договором. Даний додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов договору поставки від 07.10.2013 року № 748 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін накладні: видаткова накладна № 40000320 від 14.10.2013 року на суму 50592,53 грн. та видаткова накладна № 40000959 від 21.10.2013 року на суму 39517,47 грн. Всього, за вказаними видатковими накладними, позивачем поставлено товару на суму 90110,00 грн.

Товар було отримано відповідачем через свого представника Гаврилова Станіслава Вікторовича на підставі довіреності від 14.10.2013 року № 54, відповідно до якої останній має право отримувати певний перелік цінностей, а саме, будівельні матеріали на суму 100000,00 грн.

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, який уповноважує конкретну фізичну особу на отримання для підприємства визначений перелік та вартість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідач, на підставі рахунку-фактури № 40000305 від 07.10.2013 року, 14.10.2013 року частково розрахувався у сумі 30000,00 грн. за поставлений позивачем товар за видатковою накладна № 40000320 від 14.10.2013 року.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки від 07.10.2013 року № 748 відповідач повинен здійснити розрахунки з позивачем за поставлений товар на протязі трьох календарних днів з дати поставки товару. Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення судового рішення, відповідач у повному обсязі з позивачем не розрахувався. А тому, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, враховуючи те, що відповідач частково розрахувався з позивачем, становить 60110,00 грн. Документально-підтверджені докази протилежного до суду не надходили.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у частині погашення заборгованості за поставлений позивачем товар за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 60110,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, враховуючи вимоги статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вимога про стягнення з відповідача 60109,99 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 15027,50 грн. - штрафу, 2513,39 грн. - пені та 580,01 грн. - 3% річних.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем, є невірний, однак, враховуючи, що сума нарахована судом є більшою від суми, яку просить позивач стягнути з відповідача, з огляду на вимоги ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несплату боргу за договором поставки від 07.10.2013 року № 748 задовольняє повністю, а саме у розмірі 580,01 грн.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого у п. 6.1. договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день просрочки.

Пунктом 7.4. договору поставки від 07.10.2013 року № 748 передбачено, що у разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф у розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Враховуючи, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором поставки від 07.10.2013 року № 748 пені та штрафу, суд дійшов висновку про правомірність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25% від вартості поставлених, але не оплачених товарів та пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Зробивши розрахунок штрафу у розмірі 25% від простроченої суми, суд встановив, що результат відповідного розрахунку позивача є вірним, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 15027,50 грн.

Зробивши розрахунок пені, суд встановив, що результат відповідного розрахунку, який зроблено позивачем є невірний, однак, враховуючи, що сума нарахована судом є більшою від суми, яку просить позивач стягнути з відповідача, з огляду на вимоги ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки від 07.10.2013 року № 748 задовольняє повністю, а саме у розмірі 2513,39 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60109,99 грн. - основного боргу, 2513,39 грн. - пені, 580,01 грн. - 3% річних та 15027,50 грн. - штрафу, загалом 78230,89 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-Інтер» (07100, Київська обл., м. Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 3; код ЄДРПО України 36793291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівторг» (04071, м. Київ, пр. Набережно-Лугова, 2-В; код ЄДРПО України 35687180) - 60109 (шістдесят тисяч сто дев'ять гривень) 99 коп. - основного боргу, 2513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять гривень) 39 коп. - пені, 580 (п'ятсот вісімдесят гривень) 01 коп. - 3 % річних, 15027 (п'ятнадцять тисяч двадцять сім гривень) 50 коп. - штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.05.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін