Постанова № 38614212, 20.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2014 рокусправа № 811/1483/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яка є правонаступником Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 р.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до кіровоградського окружного адміністративного суду 30.04.2013 року з адміністративним позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002741710 від 06.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119803грн.основного платежу та 34370,75грн. штрафних санкцій (загальна сума 154173,75грн.)..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволений. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасовано. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року мав право на здійснення таких видів діяльності: 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві. Фумігація зерна, дезінсекція і дератизація приміщень, де воно зберігається, - є видами захисту рослин від хвороб і шкідників, що свідчить про здійснення позивачем діяльності в межах виду діяльності 01.41.0.

В апеляційній скарзі представник податкового органу просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ за період з 01.07.09 року по 30.06.12 року встановлені порушення:

1). пп. 3.1.1 ст. 3 та п. 4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», що діяв на момент вчинення порушення, та пп. «а» п. 185.1 ст. 185; пп. «б» п. 187.1 ст. 187 ПКУ - безпідставнозанижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 119803грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року;

2). Пп. 17.1.1. ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», що діяв на час вчинення порушення та пп. 49.18.1 ст. 49 ПКУ - не подано декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по червень 2012 року (в кількості 26 декларацій).

Також представник податкового органу в апеляційній скарзі зазначає, що позивач за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» та глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України. В ході перевірки встановлено, що позивач 01.07.2009 року по 30.06.2012 року отримав валовий доход в сумі 373721,10грн., що оподатковується за загальними правилами. Відповідно до виписок з банку коштів по рахунку підприємця з 28 жовтня 2009 року перевищено обсяг наданих послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з ЗУ «Про податок на додану вартість». В порушення п. 9.4. ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість» підприємець не подав заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість протягом 20 календарних днів, наступних за звітним податковим періодом в якому відбулося перевищення суми, визначену пп. 2.3.1. п. 2.3 ЗУ «Про податок на додану вартість» (300 грн.). За результатами перевірки встановлено, що обсяг постачання послуг позивача, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року складає 599014,98грн.; податкове зобов'язання з цієї суми по податку на додану вартість складає 119803грн. (599014,98грн. х 20% = 119803грн.); за період з жовтня 2009 року по червень 2012 року не подано декларацій з ПДВ в кількості 26 декларацій. Просить також справу розглянути у відсутності представника.

На апеляційну скаргу надані заперечення. Позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначає про розгляд справи у відсутності Позивача. Посилається на те, що відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010р), затвердженої та введеної і дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 року №441, підклас діяльності 01.41.0. надання послуг в рослинництві включає: «надання послуг в рослинництві за винагороду або на договірній основі, зокрема, підготування продукції до первинної реалізації: очищення, сушіння, дезінфекція, захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування». Відповідний вид діяльності 01.61 «допоміжна діяльність у рослинництві за КВЕД-2010р. передбачає, зокрема «боротьбу зі шкідниками, пов'язану з сільським господарством». Позивачем здійснено підприємницьку діяльність виключно в межах видів діяльності КВЕД-2010р.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

На підставі ст. 55 КАС суд допустив правонаступництво відповідача у справі Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби правонаступником Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ за період з 01.07.09 року по 30.06.12 року встановлені порушення: 1). пп. 3.1.1 ст. 3 та п. 4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», що діяв на момент вчинення порушення, та пп. «а» п. 185.1 ст. 185; пп. «б» п. 187.1 ст. 187 ПКУ - безпідставно занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 119803грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року; 2). Пп. 17.1.1. ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», що діяв на час вчинення порушення та пп. 49.18.1 ст. 49 ПКУ - не подано декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по червень 2012 року (в кількості 26 декларацій). Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119803грн. - основного платежу та 34370,75грн.- штрафних санкцій (загальна сума 154173,75грн.).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року мав право на здійснення таких видів діяльності: 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві. Фумігація зерна, дезінсекція і дератизація приміщень, де воно зберігається, - є видами захисту рослин від хвороб і шкідників, що свідчить про здійснення позивачем діяльності в межах виду діяльності 01.41.0., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції даний висновок про можливість задоволення позовних вимог є передчасним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при вирішенні справи до даних правовідносин слід застосовані норми Конституції України, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», норми ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, норми Податкового кодексу України,

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Статтею 2 (пп.2.3.1) ЗУ «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР, від 03.04.1997, встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Позивач за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» та глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України. В період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року позивач отримав валовий доход в сумі 373721,10грн., що оподатковується за загальними правилами.

Отже підприємець зобов'язаний був діяти у відповідності до вимог статті 2 (пп.2.3.1) ЗУ «Про податок на додану вартість», обов'язково зареєструватися як платник податку на додану вартість (перейти на оподаткування за загальними правилами та надавати податкові декларації з ПДВ.

Натомість таких дій позивачем здійснено не було. З жовтня 2009 року по червень 2012 року не подано декларацій в кількості 26 декларацій.

В силу п. 9.4.ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість», якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Натомість позивачем також не була виконана дана вимога, не подано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до виписок з банку коштів по рахунку підприємця з 28 жовтня 2009 року перевищено обсяг наданих послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з ЗУ «Про податок на додану вартість». В порушення п. 9.4. ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість» підприємець не подав заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість протягом 20 календарних днів, наступних за звітним податковим періодом в якому відбулося перевищення суми, визначену пп. 2.3.1. п. 2.3 ЗУ «Про податок на додану вартість» (300 грн.).

Згідно матеріалів справи обсяг постачання послуг позивача, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року складає 599014,98грн.; податкове зобов'язання з цієї суми по податку на додану вартість складає 119803грн. (599014,98грн. х 20% = 119803грн.); за період з жовтня 2009 року по червень 2012 року не подано декларацій з ПДВ в кількості 26 декларацій.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України визначені об'єкти оподаткування податку на додану вартість. .

В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правомірність рішень, дій відповідача доведена. Податковим органом правильно донараховано податкове зобов'язання в зазначеній сумі.

Таким чином, судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведені обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття постанови з порушенням норм матеріального права та неправильного вирішення справи.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області яка є правонаступником Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2006 року.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна