Ухвала суду № 38612786, 07.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/340/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Татьяна" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

СФГ "Татьяна" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту про результати камеральної перевірки №20/220/23827742 від 13.01.2013 року податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 року №0000122210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15286 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, СФГ "Татьяна", код ЄДРПОУ 23827742, зареєстроване 11.04.1996 року Хмельницькою райдержадміністрацією, перебуває на обліку як платник податків з 18.04.1996 року в Хмельницькій МДПІ. Як сільськогосподарський виробник, позивач використовує спеціальний режим оподаткування відповідно до ст.209 Податкового кодексу України.

Працівниками податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року. За результатами перевірки складений акт №20/220/23827742 від 13.01.2013 року, на підставі якого відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000122210 від 24.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15286 грн., в тому числі 15286 грн. за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №20/220/23827742 від 13.01.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.209.1 ст.209 ПК України та п.п.3 і 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих в банках» за рахунок застосування податкової пільги з ПДВ за листопад 2013 року на суму 12229,0 грн. всупереч умовам її надання.

Фактичною підставою для визначення штрафних санкцій в сумі 15286 грн. слугували висновки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту за листопад 2011 року ПДВ в сумі 12229,0 грн. по податковій накладній №5 від 08.11.2013 року на загальну суму 73376,62 грн., в тому числі ПДВ 12229,0 грн., виписаній ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на поставку послуг складського зберігання зерна відповідно до договору №280801 від 28.08.2013 року, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2013 року між позивачем (замовник) та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (виконавець) укладений договір складського зберігання зерна № 280801 від 28.08.2013 року. Виконавцем були виконані, а замовником -прийняті роботи з сушіння та очищення зерна, що підтверджується підписаним сторонами договору актом № 011101 від 08.11.2013 року. Розрахунок за виконані роботи здійснений позивачем 08.11.2013 року (виписка банку за 08.11.2013 року та платіжне доручення № 399 від 07.11.2013 року). На підставі податкової накладної №5/28 від 08.11.2013 року на загальну суму 73376,62 грн., в тому числі ПДВ 12229,0 грн., виписаної ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» по вказаній операції, позивач включив до податкового кредиту в листопаді 2013 року ПДВ в сумі 12229,0 грн. В свою чергу, контрагент позивача - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» включив ПДВ у вказаній сумі до податкових зобов'язань в листопаді 2013 року. Зазначене підтверджується декларацією з ПДВ СФГ «Татьяна» за листопад 2013 року з додатками та декларацією з ПДВ ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» за листопад 2013 року з додатками.

Досліджуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товару від зазначеного контрагента, суд першої інстанції керувався тим, що в силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо така реєстрація є необхідною відповідно до ПК України).

Факт укладення договору, його оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем результатів робіт, виконаних ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», у господарській діяльності підтверджені дослідженими документами та не спростовані відповідачем.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що податкова накладна №5/28 від 08.11.2013 року, яка слугувала підставою для включення позивачем зазначеної в ній суми ПДВ до податкового кредиту, оформлена ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» з дотриманням вимог податкового законодавства та згідно до квитанції № 1 від 22.11.2013 року зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому помилка, допущена позивачем під час занесення податкової накладної № 5/28 від 08.11.2013 року до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2013 року, щодо неповного зазначення її номеру (замість №5/20 зазначений №5) не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача зазначеної податкової накладної, оформленої постачальником робіт з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ній ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, за змістом п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України, встановивши розбіжності в даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних позивача та його контрагента, відповідач повинен був надіслати відповідне повідомлення позивачу та надати останньому можливість уточнення податкових зобов'язань без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Всупереч зазначеному відповідач надіслав позивачу спірне податкове повідомлення - рішення, яким визначив штрафні санкції в загальній сумі 15286,0 грн., в тому числі в сумі 12229,0 грн. на підставі п.123.2 ст.123 ПК України та в сумі 3057,0 грн. на підставі п.123.1 ст.123 ПК України.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Пунктом 209.2 ст.209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, передбачена п.123.2 ст.123 ПК України штрафна санкція застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, зокрема, якщо останні не направлені: на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (визначення останніх наведено у підпункті 209.15.1), на інші виробничі цілі (при наявності залишку).

Таким чином, передумовою застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України є доведення у встановленому порядку використання сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання цієї пільги згідно з законом з питань відповідного податку.

Всупереч ст.ч.2 ст.71 КАС України відповідач не навів жодного доказу порушення позивачем вимог п.209.2 ст.209 ПК України, яке є підставою для застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України. Не встановлені такі факти і під час камеральної перевірки позивача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.