Ухвала суду № 38612073, 18.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5822/12/1470

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Хімтранс-Україна" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про застосування скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року Іноземне підприємство (далі ІП) "Хімтранс Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про, з урахуванням об'єднання позовів в одне провадження, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2011 року №0000642301, від 12 вересня 2011 року №0001082301, визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2011 року № 0000710070 і №0000720070.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на правомірне включення до складу валових витрат відсотків, які сплачувались за кредитним договором. Також зазначив, що податковий кредит ним сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Ремстройелектро", яке виконало будівельні роботи, а тому висновки ДПІ про порушення податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість безпідставні.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем протиправно включалися суми відсотків за кредитним договором до складу валових витрат. Порушення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ відповідач пов'язує із даними акту перевірки ТОВ "Ремстройелектро", яке надавало позивачу послуги із будівництва і в ланцюгах якого є суб'єкти господарювання, що мають ознаки фіктивності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року адміністративний позов - задоволено. Податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000642301, від 12 вересня 2011 року №0001082301, від 29 липня 2011 року №0000710070, №0000720070, прийняті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС - визнано протиправними і скасовано. Відшкодовано ІП "Хімтранс-Україна" судовий збір в сумі 4 270,93 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В квітні-травні 2011 року ДПІ провела планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року до 31 грудня 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 26 травня 2011 року №1711/23-200/33853462, у висновку якого зазначені порушення підприємства: п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, пп.пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.8.1.4 п.8.1, пп.пп.8.4.1, 8.4.2 п.8.4 ст. 8, п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено однойменний податок на загальну суму 61 067 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування цим податком на суму 5 476 078 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що потягло завищення податкового кредиту з ПДВ на 151 045 грн.; п.1.8 ст. 1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ на 61 448 грн.

На підставі висновку акту перевірки, ДПІ прийняті такі податкові повідомлення-рішення: 15 червня 2011 року №0000642301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 61 067 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15 267 грн.; 12 вересня 2011 року №0001082301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 5 476 078 грн.; 29 липня 2011 року №0000710070, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 61 448 грн.; 29 липня 2011 року №0000720070, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на 151 045 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно - нараховано позивачу податок на прибуток підприємств в сумі 61 067 грн., застосовано штраф в розмірі 15 267 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 5 476 078 грн., зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 61 448 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 151 045 грн.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки позивачем до складу валових витрат включались суми відсотків за кредитним договором, які повинні відноситись до капіталізації фінансових витрат і враховуватись в собівартості кваліфікаційного активу згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 квітня 2006 року №415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 року №610/12484. Крім того, апелянт вказував, що позивач безпідставно сформував податковий кредит з ПДВ. Зазначені порушення позивача випливають з даних акту перевірки ТОВ "Ремстройелектро", яке надавало позивачу послуги із будівництва і в ланцюгах якого є суб'єкти господарювання, що мають ознаки фіктивності

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є господарюючим суб'єктом, який надає послуги з транспортного оброблення і перевезення вантажів, складського господарства, що підтверджується відомостями з статуту позивача.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено п.5.5 ст. 5 цього Закону.

Згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З аналізу правової норми вбачається, що критерієм для віднесення здійснених платником податків витрат до складу валових витрат, є придбання за їх рахунок тих товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються в господарській діяльності, в тому числі будь-які витрати на сплату відсотків за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2010 року позивач уклав із ТОВ "Главстрой" договір генерального підряду № 7/1, за умовами якого підрядник зобов'язувався виконати будівництво комплексу з перевантаження зернових вантажів, ціна робіт склала 100 000 000 грн. 09 березня 2010 року для фінансування будівництва позивач уклав із ПАТ "ІНГ Банк Україна" кредитний договір №10/007, за умовами якого отримав кредит в розмірі 16 000 000 доларів США, із сплатою 4% річних та 0,4% комісії за відкриття кредитної лінії і 0,15% за підтримання кредитної лінії.

Сплачені відсотки, а також комісійні за вказаним кредитним договором, позивачем віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року №415 (надалі - «П(С)БО 31») в редакції, що була чинна в періоді, який перевірявся відповідачем, встановлено: «4. Фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу».

Державна податкова адміністрація України у своїх листах від 10 листопада 2008 року №22025/7/15-0217 та №23025/7/15-0217 зазначала: «Отже, якщо облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх балансової вартості. У інших випадках виплата процентів за кредитами, які пов'язані зі створенням (ремонтом) основних фондів, відображається в складі валових витрат на підставі пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону».

Пунктом 10.5. наказу позивача від 05 січня 2010 року №01 «Про облікову політику ІП «Хімтранс-Україна» у 2010», передбачено, що «Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Фінансові витрати не формують первісну вартість основних засобів та не капіталізуються».

Отже, облікова політика ІН "Хімтранс-Україна" не встановлювала вимоги щодо капіталізації фінансових витрат, таким чином віднесення фінансових витрат до складу валових є правомірним.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір фінансував будівництво комплексу перевантаження зернових, який є основним засобом провадження позивачем своєї статутної діяльності.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів досліджувалися оригінали банківських виписок по рахунках ІН "Хімтранс-Україна", які підтверджують оплату позивачем відсотків та комісійних за кредитним договором.

Враховуючи зазначене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийняття та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2011 року №0000642301 та від 12 вересня 2011 року №0001082301, оскільки сплата позивачем відсотків та комісійних за кредитним договором безпосередньо відноситься до господарської діяльності ІН "Хімтранс-Україна".

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань із ПДВ, колегія суддів звертає увагу на слідуюче.

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції контрагентом ТОВ "Ремстройелектро". За рахунок здійснення вказаних операцій ІП "Хімтранс Україна" сформувало податковий кредит.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Ремстройелектро" позивачем надано до суду копії договорів підряду: 30 серпня, 8 листопада, 18 жовтня 2010 року, - за умовами яких підрядник (ТОВ "Ремстройелектро") зобов'язувався виконати будівельні роботи на окремих об'єктах будівництва комплексу перевантаження зернових.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного датою, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Підпунктами 7.2.3. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до положень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

З матеріалів справи вбачається, що на момент перевірки, позивач мав всі податкові накладні, видані ТОВ "Ремстройелектро".

Колегія суддів вважає, що зазначені податкові накладні оформлені належним чином.

Оплата позивачем послуг ТОВ "Ремстройелектро" здійснена в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Щодо посилань податкового органу на те, що перевіркою встановлено неправомірність формування ІП "Хімтранс-Україна" податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ "Ремстройелектро", який здійснював господарську діяльність з порушенням податкового законодавства, судова колегія зауважує, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податковий кредит, що виник з правовідносин позивача з ТОВ "Ремстройелектро", за перевіряємий період сформовано правильно.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає безпідставним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 61 448 грн. (податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року №0000710070), а також зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 151 045 грн. (податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року №0000720070).

Оскільки оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2011 року №0000710070 та №0000720070 є індивідуальними актами, до них може бути застосована лише вимога про визнання протиправними й скасування. В такому разі протиправність і скасування індивідуального акту виникає в момент набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно ч.2 ст. 163 КАС України, cуд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2011 року № 0000710070, 0№000720070.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв