Постанова № 38611999, 25.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7907/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» (далі - позивач, або ТОВ «Універсалбуд-2004») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.08.2013 року № 0004062201 про збільшення йому грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76181,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38091,00 грн., № 0003872201 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 70287,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17572,00 грн., № 0004042201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період - травень 2012 року у сумі 5764 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у задоволені вказаних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, посилається на відсутність будь-яких порушень з боку ТОВ «Універсалбуд-2004» положень податкового законодавства при здійснені господарських операцій з контрагентами-постачальниками, які стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ «Універсалбуд-2004», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 12.07.2013 року по 17.07.2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 19.09.2013 року № 39/22-1/26568117 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Універсалбуд - 2004» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ПП «Промкомплект Україна» за період за травень 2012 року».

У висновку Акту перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток у 1 півріччі 2012 року всього на суму 70287 грн., а також про порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ у травні 2012 року у сумі 76181 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у травні 2012 року у сумі 5 746 грн.

На підставі Акту перевірки від 19.09.2013 року № 39/22-1/26568117 відповідачем 13.08.2013 року було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004062201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76181,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38091,00 грн., № 0003872201 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 70287,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17572,00 грн., № 0004042201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період - травень 2012 року у сумі 5764 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в задоволенні позовних вимог TOB «Універсалбуд - 2004», суд першої інстанції повністю погодився із висновками податкового органу, зазначивши, що позивач не довів виконання субпідрядних робіт суб'єктом господарювання ПП «Промкомплект Україна», про що свідчить не тільки неможливість ним виконання робіт зазначених в договорах (великий обсяг робіт, їх трудомісткість), з урахуванням відомостей про даний суб'єкт господарювання щодо відсутності у нього основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів (за 2 квартал 2012 року у звітності зазначено 4 працюючих особи, заробітна плата 3539 грн.), але і складені первинні документи.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем укладені договори: 22.05.2012 року з Благодійним Фондом «Одескабель» на монтажні роботи системи опалення у спорзалі школи - інтернату №3 на суму 35600 грн.; 17.04.2012 року з ОФ ПрАТ «Стальканат-Сілур» на ремонт підкранових шляхів з наступним посвідченням та здачею Держгірпромнагляду на 165000 грн.; 10.05.2012 року з ВКФ «БОЕЛЛЕН» на асфальтобетонне покриття на території ВКФ «БОЕЛЛЕН» на суму 14986 грн.; 03.05.2012 року з КП ЖКС «Чорноморський» на роботи по ремонту дорожнього покриття пішохідних доріжок, отмістків на 36732 грн.; 08.05.2012 року з ТОВ Промринок «Котовський» на ремонт асфальтобетонного покриття на території ринка на суму 64000 грн.; 22.05.2013 року з ДП «СОВМОРТРАНС ОДЕСА» на ремонтні сантехнічні роботи по заміні трубопроводу та приборів на 19020 грн. 25.04.2012 року з ДП «ГПК Україна» на роботи по створенню фундаменту під автомобільні ваги на контейнерному майданчику ДП «ГПК Україна» на суму 143640грн.; 29.05.2012 року з ТОВ «Євро Транс Сервіс» на ремонт асфальтобетонного покриття на території товариства; 10.05.2012 року з ОФ ПрАТ «Стальканат-Сілур» на ремонт м'якої кровлі та фасаду ЦРП на суму 45000грн.; 11.05.2012 року з ПрАТ «Стальканат-Сілур» на ремонт двох санвузлів, приміщенні та криши над ним в адміністративному будинку на суму 80000 грн.

Також, позивачем укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти 16.05.2012 року з Випасненською сільською радою на ремонт дорожнього покриття на 99492 грн.

Крім того, позивачем надані податкові накладні, акти виконаних робіт відповідно до договору № 937 від 17.02.2011 року на ремонт перевантажувача «ЄДЄРЄР» інв. № 3702 та до договору № 973 від 17.02.2011 року на технічне обслуговування трансформаторної станції рефконтейнерів № 181 з контрагентом ДП «ГПК Україна».

Позивач зазначив, що на виконання цих договорів ним був залучений субпідрядник - ПП «Промкомплект Україна».

Судом першої інстанції встановлено, що по кожному вищевказаному договору позивачем не укладався договір субпідряду з ПП «Промкомплект Україна», а підставою в первинних документах зазначений один договір на виконання субпідрядних робіт від 28.04.2012 року, згідно якого субпідрядник зобов'язується по завданню підрядника виконувати ремонтно-будівельні та електромонтажні роботи.

В акті перевірки не заперечується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ПП «Промкомплект Україна», на підставі яких ним сформований податковий кредит.

Також, згідно акту перевірки відповідачем були досліджені акти виконаних робіт, платіжні доручення, які, в тому числі, надані позивачем до матеріалів справи.

Проте, податковий орган в акті перевірки посилаючись на вимоги п. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо вимог до первинних документів, зазначила, що будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Висновки перевіряючих щодо нездійснення господарських операцій позивача саме з контрагентом ПП «Промкомплект Україна» базуються на даних, отриманих по цьому контрагенту, які зафіксовані в Акті Західної МДПІ м. Харкова Харківської області від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Промкомплект Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин, із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року». Згідно даних вказаного Акту ПП «Промкомплект Україна» не знаходиться за місцем реєстрації, 20.04.2012 року та 08.08.2013 року відносно нього складались повідомлення форми 18-ОПП про відсутність платника податків за місцем знаходження. Згідно звіту за формою 1-ДФ за 1 квартал 2012 року загальна кількість працюючих на підприємстві 4 особи, заробітна плата склала 3458 грн., за 2 квартал 2012 року - 4 особи, заробітна плата 3539 грн. Згідно отриманої інформації на запити - у підприємства відсутні транспортні засоби, основні засоби, будь-яке нерухоме майно. В переліки покупців та постачальників ПП «Промкомплект Україна» за період березень 2011-червень 2012 року наведено у додатку 1 та 2 до акту ТОВ «Універсалбуд - 2004» 81944,96 грн. Крім того, підприємством ПП «Промкомплект Україна» для формування податкового кредиту залучались постачальники, які знаходились в розшуку, збанкрутували або подали заяви про ліквідації (всього на загальну суму ПДВ 8859,9 тис. грн.).

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт перевірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту спірної перевірки під час проведення перевірки ПП «Промкомплект Україна» правовідносини, що виникли між позивачем та ПП «Промкомплект Україна» не досліджувались перевіряючими. Висновки акту спірної перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ПП «Промкомплект Україна» маються підприємства з ознаками фіктивності - знаходяться в розшуку, збанкрутували або подали заяви про ліквідації.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення ПП «Промкомплект Україна» господарських операцій для ТОВ «Універсалбуд - 2004» та відсутність у позивача, як покупця товару, права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем та не спростовується судом першої інстанції.

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції стосовно відсутності у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку податкового органу, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у свого контрагента документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеними договорами або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом. При цьому, колегія суддів наголошує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Крім того, колегія суддів наголошує, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які порушення правил ведення господарської діяльності постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що посилається податковий орган, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції, адже у даному випадку необхідно виходити з характеру та змісту здійснення господарських операцій. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в Акті перевірки, а так само в запереченнях на заявлений адміністративний позов, які прийняті до уваги судом першої інстанції при вирішення даного спору, на той факт, що у ПП «Промкомплект Україна» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на невідповідність наданих позивачем податкових накладних, на підставі яких останнім сформований спірний податковий кредит, вимогам ст. 201 Податкового кодексу України з огляду на зазначення них лише загальних фраз щодо виконаних робіт, оскільки пункт 12.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає внесення до графи 3 даних щодо номенклатури постачання товарів/послуг, тобто найменування товару (робіт, послуг), згрупованого (згрупованих) за характерною для нього (них) ознакою. Перелік конкретних підрядних робіт, переданих замовнику, зазначається в первинних документах з обліку в будівництві, серед яких є «Акт приймання виконаних будівельних робіт» № КБ-2в.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновку акту перевірки, складеного органами державної податкової служби відносно контрагента позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про правомірність визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на подану вартість та податку на прибуток на підставі господарських операцій з ПП «Промкомплект Україна» спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПП «Промкомплект Україна» задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.08.2013 року № 0004062201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76181,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38091,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.08.2013 року № 0003872201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 70287,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17572,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.08.2013 року № 0004042201 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсалбуд-2004» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період - травень 2012 року у сумі 5764 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Танасогло Т.М.

Суддя: Бойко А.В.

Суддя: Яковлєв О.В.