Рішення № 38611292, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3566/14 12.05.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі Мазур В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія Нова Лайт»,

про стягнення 103 259 грн. 71 коп.

За участю представників сторін

від позивача: Стельникович В.А. - пред. за дов.;

від відповідача: Самойленко А.О. - пред. за дов.

в судовому засіданні 03.04.2014р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 22.04.2014р.

в судовому засіданні 22.04.2014р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 06.05.2014р

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД», звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія Нова Лайт» про стягнення 103 259 грн. 71 коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 64 449 грн. 72 коп., штрафу у розмірі 33 087 грн. 25 коп., пені у сумі 4 643 грн. 82 коп., 3 % за неправомірне користування грошовими коштами - 1 078 грн. 91 коп.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №189/01 від 31.01.2013р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014р. порушено провадження у справі №910/3566/14, розгляд справи призначено на 20.03.2014р.

20.03.2014 розгляд справи було відкладено до 03.04.2014р. у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та невиконанням сторонами вимог ухвали.

18.04.2014р. відповідачем через канцелярію суду було подано пояснення № 18-04/03 від 18.04.2014р., контрольний розрахунок штрафних санкцій № 18-04/02 від 18.04.2014р., заява від 15.04.2014 №15-04/01 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Під час судового засідання 22.04.2014р. позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 22.04.2014р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у поясненнях до позовної заяви.

23.04.2014р. Відповідач через канцелярію суду надав клопотання про доручення до матеріалів справи на підтвердження господарських операцій копії податкових накладних, виписаних Відповідачем за результатом здійснення поставок, які були видані Позивачу та включені до Єдиного державного реєстру податкових накладних та банківську виписку.

30.04.2014р. представник Позивача надав Пояснення та заперечення проти клопотань і доводів учасників судового процесу.

06.05.2014р. у судове засідання з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, заперечив проти доводів Відповідача.

Представник Відповідача у судове засідання 06.05.2014р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Надав через канцелярію суду клопотання про ознайомлення та про продовження процесуальних строків в порядку ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2014р. продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів в порядку ст..69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 12.05.2014р., зобов'язано Позивача надати докази оплати ТОВ «Карат ЛТД» видаткових накладних зазначених в заяві №15-04/01 від 15.04.2014р. про зарахування зустрічних позовних вимог.

Позивач у судове засідання 12.05.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України. Заперечив проти позиції Відповідача з підстав викладених у Поясненнях та запереченнях проти клопотань і доводів учасників судового процесу, вказав про неможливість виконати ухвалу суду від 06.05.2014р.

Відповідач у судове засідання 12.05.2014р. з'явився, заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві по позовну заяву. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія Нова Лайт» (Покупцем) був укладений договір поставки №189/01 від 31.01.2013р. (надалі-договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі або специфікаціях.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

У пункті 6.2 договору зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, вказану в рахунку-фактурі, та згідно виставленого рахунку, на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Пунктом 6.8 договору сторони передбачили, що в разі порушення покупцем умов оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

У відповідності до пункту 7.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю.

Згідно з п. 11.1 договору Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору нараховується пеня згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до підпунктів пункту 3 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року або до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно договору. Також, зазначено, що завершення дії договору не зупиняє начислення пені за прострочену дебіторську заборгованість і не звільняє від її оплати, а також від компенсації збитків винною стороною. У випадку відсутності письмових заперечень з боку сторін, висловлених не пізніше як за 10 днів до закінчення терміну дії цього договору, договір вважається пролонгованим до наступного року включно.

Договір №189/01 від 31.01.2013р. підписаний сторонами без будь-яких заперечень, скріплений їх печатками.

У позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання умов договору №189/01 від 31.01.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 64 449 грн. 72 коп., згідно з видатковими накладними № КТ-0028854 від 31.07.2013 на суму 12 475 грн. 90 коп., №КТ-0028586 від 31.07.2013 на суму 3 858 грн. 00 коп., № КТ-0029097 від 02.08.2013 на суму 1 645 грн. 25 коп., № КТ-0029409 від 05.08.2013р. на суму 20 968 грн. 76 коп., № КТ-0029602 від 06.08.2013р. на суму 7 181 грн. 80 коп., № КТ-0030510 від 09.08.2013р. на суму 3 111 грн. 10 коп., № КТ-0030613 від 12.08.2013р. на суму 5 968 грн. 30 коп., № КТ-0030841 від 13.08.2013р. на суму 9 240 грн. 61 коп. Позивач вказує, що відповідач не виконав вимоги договору в частині оплати вартості поставленого товару.

Таким чином, борг відповідача складає 64 449 грн. 72 коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач, проти позову заперечив, вказав, що станом на 15.04.2014р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 16 585,61 грн., оскільки 15.04.2014р. на адресу Позивача була направлена Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85 532,13 грн., у зв'язку із наявністю між Сторонами зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. На підтвердження наявності зобов'язання з боку Позивача надав копію Договору поставки №КВ-01 від 10.01.2011р., видаткові накладні та довіреностей на отримання товару. Тому в частині стягнення грошових коштів у розмірі 85 532,13 грн. просить припинити провадження у справі, крім того просить суд зменшити суму штрафу, нараховану Позивачем, оскільки вважає його розмір надмірно великим порівняно до суми боргу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню та припиненню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 64 449 грн. 72 коп., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 189/01 від 31.01.2013р., що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 4 643 грн. 82 коп., штрафу в розмірі 33 087 грн. 25 коп. та 3% за неправомірне користування грошовими коштами -1 078 грн. 91 коп.

Договір № 189/01 від 31.01.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на виконання договору №189/01 від 31.01.2013р. поставив, а відповідач згідно з видатковими накладними № КТ-0028854 від 31.07.2013 на суму 12 475 грн. 90 коп., №КТ-0028586 від 31.07.2013 на суму 3 858 грн. 00 коп., № КТ-0029097 від 02.08.2013 на суму 1 645 грн. 25 коп., № КТ-0029409 від 05.08.2013р. на суму 20 968 грн. 76 коп., № КТ-0029602 від 06.08.2013р. на суму 7 181 грн. 80 коп., № КТ-0030510 від 09.08.2013р. на суму 3 111 грн. 10 коп., № КТ-0030613 від 12.08.2013р. на суму 5 968 грн. 30 коп., № КТ-0030841 від 13.08.2013р. на суму 9 240 грн. 61 коп. отримав товар, загальною вартістю 64 449 грн. 72 коп.

Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар прийнято представником за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» Куликом Костянтином Валерійовичем, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №189/01 від 31.01.2013р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання спірного товару відповідачем, належних доказів оплати вартості товару на суму 64 449,72 матеріали справи не містять, наявність боргу у вказаному розмірі є Позивачем доведеною.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, зробивши власний розрахунок 3% річних за усіма накладними встановив, що сума 3% річних за період з моменту прострочення 13.08.2013р. по 03.03.2014р. (граничний строк позивач визначив самостійно) становить 1074,28 грн., а не 1078,91 грн., як заявлено Позивачем. Тому відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 4,63 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Так, сторони у п. 11.1 договору встановили, що Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору нараховується пеня згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

У пункті 6.2 договору зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, вказану в рахунку-фактурі, та згідно виставленого рахунку, на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Враховуючи передбачені п. 6.2 договору умови щодо строків оплати:

- за видатковою накладною від 31.07.2014р. на суму 8623,91грн. з 13.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання, при цьому судом встановлено сплату заборгованості за цією накладною 01.10.2013р. на суму 8623,91 грн.;

- за видатковою накладною № КТ-0028854 від 31.07.2013 з 14.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною № КТ-0028586 від 31.07.2013р. з 14.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною № КТ-0029097 від 02.08.2013р. 16.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною № КТ-0029409 від 05.08.2013р. 19.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною № КТ-0029602 від 06.08.2013р. з 20.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною № КТ-0030510 від 09.08.2013р. з 23.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною №КТ-0030613 від 12.08.2013р. з 26.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язання;

- за видатковою накладною № КТ-0030841 від 13.08.2013р. з 27.08.2013р. почалося прострочення виконання зобов'язань.

Суд, зробивши власний розрахунок пені за усіма накладними окремо за допомогою відповідної інформаційно - пошукової системи „ЛІГА", встановив що розмір пені за договором №189/01 від 31.01.2013р. відносно стягуваної заборгованості із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, має становити 4 374,16 грн., а не 4 643,82 грн. як заявлено Позивачем. У зв'язку з чим відмовляє в задоволенні пені у розмірі 270,70грн.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Окрім пені, передбаченої п.11.2. даного Договору в разі порушення Покупцем умов оплати згідно п.6.2 більш ніж на 30 календарних днів, Покупець окрім пені сплачує Постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг, наданих позивачем є доведеним, сторонами в договорі не обумовлено можливість продовження строків для оплати наданих послуг, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає, що розмір штрафу заявлений до стягнення становить 33087,25 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи Відповідач 15.04.2014р. відповідач надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2014 N 15-04/01, в якій повідомив, що керуючись ст. 203 ГК України здійснює зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом заліку взаємних зобов'язань, а саме зараховує суму боргу в розмірі 85 532,13 грн. в рахунок погашення простроченої заборгованості по договору поставки від 10.01.2011р.; Тому заборгованість Відповідача у справі складає лише 16 585,61 грн.

У заяві стверджується, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №КВ-01 від 10.01.2011р. (копія додається), згідно з яким відповідач є постачальником, а позивач - покупцем.

Відповідно до п. 1.1 договору № КВ-01 від 10.01.2011р. (далі - договір) в порядку та умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується зробити постачання електротехнічної продукції (далі по тексту - товар) покупцю в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим договором, а покупець зобов'язується прийняти замовлений товар та здійснити його оплату.

Пунктом 4.3 договору визначено, що датою виконання постачальником обов'язку щодо поставки замовленого покупцем товару вважається дата отримання товару покупцем, що вказана в відповідних видаткових накладних, які супроводжують поставку товару.

Згідно з п. 5.1 договору ціну договору складає загальна вартість товару, що буде поставлений постачальником покупцю під час дії (виконання) цього договору. Загальна вартість товару визначається загальною сумою всіх накладних.

У пункті 5.4 сторони визначили, що розрахунками між сторонами є 100% оплати вартості товару, оплата товару здійснюється покупцем з відстроченням платежу терміном до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Загальна вартість поставленого товару, щодо якого допускається відстрочення платежу (за одну чи кілька партій товару), не може перевищувати 50 000 грн. 00 коп. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню, розраховану в розмірі облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого платежу за кожний день прострочення в оплаті.

Відповідач на виконання договору №КВ-01 від 10.01.2011р. поставив, а позивач згідно з видатковими накладними № 5148 від 14.08.2013р. на суму 2 120 грн. 04 коп., № 5805 від 09.09.2013р. на суму 3 499 грн. 92 коп., № 6119 від 18.09.2013р. на суму 3 250 грн. 10 коп., № 6319 від 24.09.2013р. на суму 5 999 грн. 76 коп., № 6655 від 04.10.2013р. на суму 5 439 грн. 74 коп., № 6751 від 09.10.2013р. на суму 9 946 грн. 37 коп., № 6752 від 09.10.2013р. на суму 2 399 грн. 98 коп., № 6924 від 15.10.2013р. на суму 1 243 грн. 30 коп., № 7026 від 17.10.2013р. на суму 5 082 грн. 36 коп., № 7101 від 21.10.2013р. на суму 8 499 грн. 60 коп., № 7366 від 29.10.2013р. на суму 1 800 грн. 00 коп., № 8099 від 21.11.2013р. на суму 9 300 грн. 24 коп., № 8138 від 22.11.2013р. на суму 1 068 грн. 00 коп., № 8513 від 04.12.2013р. на суму 8 837 грн. 18 коп., № 8614 від 06.12.2013р. на суму 430 грн. 61 коп., № 8613 від 06.12.2013р. на с уму 8 500 грн. 20 коп. отримав товар, загальною вартістю 77 417 грн. 40 коп.

Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар прийнято представником за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» Рогом Вячеславом Володимировичем, що підтверджується підписом останнього на видаткових накладних.

Доказів оплати вказаних видаткових накладних Позивачем не надано, не зважаючи на вимогу суду.

При цьому Відповідач нарахував пеню у розмірі 4247,94 грн., 3% річних 999,15грн. та інфляційні у розмірі 2867,64 грн.

Таким чином, Відповідач стверджує, що станом на 15.04.2014р. загальна заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором №КВ-01 від 10.01.2011р. становить 85 532,13 грн., з яких 77 417,40 грн. - сума основного боргу по договору №КВ-01 від 10.01.2011р., пеня- 4247,94 грн., 3% річних - 999,15 грн., інфляційні - 2 867,64 грн. Станом на 15.04.2014р. загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №189/01 від 31.01.2013р. становить 102 117,74 грн., з яких 64 449,72 грн. - сума основного боргу по договору, пеня- 4 374,16 грн., 3% річних - 1068,99 грн., штраф - 32 224,87 грн.

Суд здійснив аналіз доданих до матеріалів справи Відповідачем Договору №КВ-01 від 10.01.2011р., видаткових накладних, довіреностей та здійснивши перевірку правомірності нарахування пені, 3% річних, інфляційних, дійшов до висновку про існування заборгованості Позивача перед Відповідачем за Договором Договору №КВ-01 від 10.01.2011р., та про правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних за вказаним Договором №КВ-01 від 10.01.2011р., у розмірі вказаних у Заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №15-04/01.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно із ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

При цьому, статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Позивачем, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надано доказів визнання недійсною, в установленому законом порядку, заяви N15-04/01 від 15.04.2014р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи, вищевикладене, та той факт, що предметом розгляду у даній справі є спір між ТОВ «Карат ЛТД» та ТОВ «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» щодо стягнення з останнього боргу за договором поставки №189/01 від 31.01.2013р., у зв'язку з чим зарахуванню зустрічних однорідних вимог підлягає заборгованість позивача, яка виникла через його невиконання зобов'язань за договором поставки №КВ-01 від 10.01.2011р. щодо основного боргу у розмірі 64 449,72 грн., щодо пені на суму 4 374,16грн., 3% річних на суму 1068,99 грн. та штрафу у розмірі лише 15 639,26 грн.

Відтак, суд прийшли до висновку, що зобов'язання відповідача в розмірі 85532,13 грн. (основний боргу - 64 449,72 грн., пеня - 4 374,16 грн., 3% річних на суму 1068,99 грн., та штрафу - 15639,26 грн.) яке виникло з договору поставки №189/01 від 31.01.2013р., слід вважати припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви відповідача №15-04/01 від 15.04.2014р., а тому припиняє провадження у справі на підставі ч. 1 1 ст. 80 ГПК України в частині основного боргу у сумі 64 449,72 грн., щодо пені на суму 4 374,16 грн., 3% річних на суму 1068,99 грн. та штрафу - 15639,26 грн., через відсутність предмету спору між сторонами.

Таким чином, заявлена до стягнення сума 3% річних, штрафу з урахуванням часткового зарахування на суму 1068,99 грн. (3% річних) та штрафу - 15639,26 грн. та власного розрахунку суду, підлягають стягненню з Відповідача у розмірі 5,29 грн. -3% річних, 17 447,99 грн. -штраф.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу, слід зазначити наступне:

Відповідно до п.3. ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховуючи обставини справи не знайшов підстав для зменшення розміру штрафу, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають задоволенню в розмірі 17 447,99 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія Нова Лайт» про стягнення суми основного боргу в розмірі 64 449 грн. 72 коп., штрафу у розмірі 33 087 грн. 25 коп., пені у сумі 4 643 грн. 82 коп., 3 % за неправомірне користування грошовими коштами - 1 078 грн. 91 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія Нова Лайт» (ЄДРПОУ 37035128, 02660, м. Київ, пр. Визволителів, буд. 6, кВ. 1)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (ЄДРПОУ 32799897, 01107, м. Київ, вул. Багговутовська, буд. 8/10) 3% річних за користування чужими грошовими коштами - 5,29 грн., штраф у суму 17 447,99 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 2059,71грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі на підставі ч. 1-1 ст. 80 ГПК України в частиністягнення основного боргу 64 449,72 грн., пені 4 374,16 грн., 3% річних 1068,99 грн., штрафу - 15639,26 грн.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 12.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева