Рішення № 38611085, 24.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3228/14 24.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії

До Військової частини А-0351

Про стягнення 4 383,04 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Крупка Н.М. представник за довіреністю № 565 від 11.12.13.

Від відповідача: Павлова В.М. представник за довіреністю № 116 від 22.01.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (далі - позивач) до Військової частини А-0351 (далі - відповідач) про стягнення 11 679,04 грн., а саме: 11 171,60 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 202,08 грн. - пені, 126,85 грн. - збитків від інфляції, 178,51 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати орендованого майна, у Військової частини А-0351 перед позивачем виникла заборгованість по оплаті орендних платежів, що зумовило нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних і звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.14. порушено провадження у справі № 910/3228/14 та призначено її до розгляду на 03.04.14.

02.04.14. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав викладених в відзиві.

02.04.14. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання, в якому проти нарахування пені заперечує та просить суд зменшити її розмір та застосувати до вимог про стягнення пені позовну давність.

В судових засіданнях 03.04.14. та 22.04.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошувались перерви до 22.04.14., 24.04.14., про що сторони повідомлені під розписку.

24.04.14. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4 383,04 грн., а саме: 3 875,60 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 202,08 грн. - пені, 126,85 грн. - збитків від інфляції, 178,51 грн. - 3% річних.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 24.04.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви від 24.04.14.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3228/14.

В судовому засіданні 22.04.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 134-28/74-15 оренди місць у стійках, U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв (далі - Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1) та акту приймання-передачі від 01.01.12. Орендодавець передав, а Орендар взяв у строкове платне користування частину технологічної стінки розмірами 600х230 (далі - Майно), висотою 2 Юніта, що розташоване в м. Києві на другому поверсі будинку № 18а по вул. Островського для розміщення модемів.

Строк дії Договору-1 сторонами погоджено в пункті 12.1 з 01.01.12. до 31.12.12. При цьому сторони погодили, що умови Договору-1 поширюються на відносили між ними, які виникли до його укладення з 01.01.12.

Відповідно до п. 3.1 Договору-1 орендна плата встановлюється за договірною ціною та становить 304,00 грн. з ПДВ за один Юніт/місце в стійці СКУ. Орендна плата за перший місяць оренди на два Юніти/місця у стійці СКУ становить 608,00 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії Договору-1.

Згідно з п. 3.1.1 Договору-1 вартість оренди Майна за період з 01.01.12. по 31.12.12. складає 7 296,00 грн.

Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються Орендарю одночасно з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.5 Договору-1).

17.12.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 204-28 оренди місць у стійках, U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв (далі - Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1) та акту приймання-передачі від 01.01.13. Орендодавець передав, а Орендар взяв у строкове платне користування частину технологічної стінки розмірами 600х230 (далі - Майно), висотою 2 Юніти, що розташоване в м. Києві на другому поверсі будинку № 18а по вул. Островського для розміщення обладнання.

Строк дії Договору-2 сторонами погоджено в пункті 12.1 з 01.01.13. до 31.12.13. При цьому сторони погодили, що умови Договору-2 поширюються на відносили між ними, які виникли до його укладення з 01.01.13.

Відповідно до п. 3.1 Договору-2 орендна плата встановлюється за договірною ціною та становить 304,00 грн. з ПДВ за один Юніт/місце в стійці СКУ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії Договору-2.

Згідно з п. 3.1.1 Договору-2 вартість оренди Майна за період з 01.01.13. по 31.12.13. складає 7 296,00 грн.

Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються Орендарю одночасно з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.5 Договору-2).

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором-1 та Договором-2 в частині сплати передбачених Договором орендних платежів за період з липня 2012 року по грудень 2013 року.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою Договір-1 та Договір-2 є договорами оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи містять рахунки, що виставлялись позивачем відповідачу на виконання умов Договору-1 та Договору-2 за спірний період.

Як встановлено судом, за період з липня 2012 року по грудень 2013 року відповідач мав сплатити позивачу за оренду за Договором-1 та Договором-2 11 171,60 грн., проте, за твердженням позивача та відповідно до матеріалів справи відповідачем в погашення вказаної грошової суми було сплачено лише 7 296,00 грн.

При цьому, не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що позивач пред'явив до стягнення заборгованість за грудень 2014 року та спростовується матеріалами справи посилання Військової частини А-0351 на відсутність у позивача правових підстав для стягнення заборгованості за 2013 рік.

Отже відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договорами в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що Військова частина А-0351 в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за Договорами в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за оренду приміщення за липень 2012 року по грудень 2013 року становить 3 875,60 грн.

Вказану заборгованість відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії в частині стягнення з відповідача 3 875,60 грн. орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договорів, позивач на підставі п. 8.2 Договорів просить суд стягнути з відповідача на свою користь 202,08 грн. - пені.

Відповідно до п. 8.2 Договору-1 та Договору-2, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла за період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до жати погашення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені з урахуванням того, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, а мова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Крім того, під час здійснення перерахунку суми пені судом застосовано позовну давність до вимог про стягнення пені, який у відповідності до приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України становить один рік та є строком, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (постанова Вищого господарського суду України від 14.12.10. № 4/49-42).

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з Військової частини А-0351, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Зазначене клопотання обґрунтовано браком фінансування відповідача.

Нормами чинного законодавства України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно з п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, відповідачем не подано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин його тяжкого фінансового стану, та того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, що у майбутньому надасть можливість боржнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення, як не подано відповідачем доказів на вжиття заходів до виконання зобов'язання чи негайного добровільного усунення порушення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача за розрахунком суду підлягає стягненню 113,34 грн. - пені. В іншій частині позовних вимог про стягнення 88,74 грн. пені в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 178,51 грн. - 3% річних та 126,85 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 178,51 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Розмір збитків від інфляції за перерахунком суду становить 83,56 грн. В іншій частині в розмірі 43,29 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-0351 (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, б. 40; ідентифікаційний код 01189910) 3 875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 60 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 113 (сто тринадцять) грн. 34 коп. - пені, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 51 коп. - 3% річних, 83 (вісімдесят три) грн. 56 коп. - збитків від інфляції, 1 771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.14.

Суддя Т.М. Ващенко