Постанова № 38610951, 07.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року № 813/1527/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лунь З.І.

за участю секретаря

судового засідання Леніва А.Р.

представників сторін:

від позивача: Мудрак Р. Б.

від відповідача: Шевчук І.З.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівське АТП - 14630" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівське АТП - 14630" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від №0000982210/9062 від 09.12.2013 р. та №0000432210/3488 від 19.09.2013 р.

Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки про завищення витрат є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами, висновок про заниження плати за землю за 2012 рік базується на неправильному застосуванні діючих пільг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (Т.2, а.с.1-2). Зокрема, зазначив, що відповідач вийшов за межі предмету перевірки та власних повноважень здійснивши оцінку економічної доцільності та виробничої потреби придбання послуг, безпідставно заперечив право позивача на віднесення до складу витрат сум орендної плати за оренду автобусів, безпідставно не врахував первинні документи про придбання товарів, вартість яких віднесено до складу витрат. Окрім того, зазначив, що підтвердженням господарських операцій позивача з контрагентами є належним чином оформлені первинні документи щодо господарських операцій. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у запереченні проти позову (Т.1, а.с.225-229). Вважає, що у позивача не було виробничої потреби та економічної доцільності замовляти послуги, не доведено необхідності придбання послуг, відповідно, такі послуги придбавались виключно з метою збільшення витрат підприємства та зменшення об'єкту оподаткування, зазначає, що витрати на оренду автобусів не компенсовані доходами від використання автобусів, документів та пояснень, що змісту витрат за 4 квартал 2011 року не надано. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з 16.07.2013 р. по 27.08.2013 р. проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ "Львівське АТП - 14630" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт №116/5/22-1009/03114744 від 3.09.2013 р. (далі - Акт перевірки).

19.09.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000422210/3487 та №0000432210/3488, згідно з якими Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 539786,71 грн. та земельного податку на суму 17206, 38 грн., а також нараховано штрафні санкції на суму 270063, 35 грн. та 8603,19 відповідно.

Не погодившись з прийнятими рішеннями ПАТ "Львівське АТП - 14630" ініціювало процедуру їх адміністративного оскарження.

За наслідками скарги ГУ Міндоходів у Львівській області частково задовольнила скаргу ПАТ "Львівське АТП - 14630" та скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. №0000422210/3487 від 19.09.2013 р. в частині застосування штрафної санкції у розмірі 51888,57 грн.

Оскільки в силу п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м Львова ГУ Міндоходів у Львівській обл. №0000422210/3487 від 19.09.2013 р. вважалось відкликаним з 02.12.2013 р., то відповідач сформував та адресував позивачу повідомлення-рішення №0000982210//9062 від 09.12.2013 р.

Як свідчать висновки Акта перевірки та заперечується позивачем, ПАТ "Львівське АТП - 14630" порушило п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 539786,71 грн., в тому числі у IV кварталі 2011 року на суму 103777,15 грн., у 2012 році на суму 436009,56 грн., в тому числі у І кварталі 2012 р. на суму 112476 грн., у ІІ кварталі 2012 р. на суму 46846,59 грн., у ІІІ кварталі 2012 р. на суму 134849,17 грн., у IV кварталі 2012 р. на суму 121837,8 грн.; п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження плати за землю за 2012 рік на загальну суму 17206,38 грн.

Висновки Акта перевірки обґрунтовані тим, що у позивача не було виробничої потреби та економічної доцільності замовляти послуги, не доведено необхідності придбання послуг, відповідно, такі послуги придбавались виключно з метою збільшення витрат підприємства та зменшення об'єкту оподаткування, витрати на оренду автобусів не компенсовані доходами від використання автобусів.

При прийнятті постанови суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 1 підпункту 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на висновок органу податкової служби про порушення ПАТ "Львівське АТП - 14630" податкового законодавства України, внаслідок чого відбулось завищення витрат, вплинули господарські операції ПАТ "Львівське АТП - 14630" з контрагентами продавцями послуг: СПД ФО ОСОБА_5, СПД ФО ОСОБА_6, ТзОВ «НВП «Екіпаж», ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги».

Судом встановлено, що ПАТ "Львівське АТП - 14630" надає послуги перевезення пасажирів автобусами.

Щодо господарських операцій позивача з СПД ФО ОСОБА_5 (НОМЕР_1): придбання юридичних послуг на загальну суму 345 000 грн. без ПДВ, суд зазначає наступне.

Правовідносини оформлені письмово, складаються з господарських операцій, які відображено у наступних первинних документах: Договір №7/12 про надання юридичних послуг від 03.01.2012 р., акт виконаних робіт від 31.01.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 29.02.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 30.03.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 30.04.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 31.05.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 29.06.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 3 1.07.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 31.08.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 28.09.12 на суму 22 500 грн., акт виконаних робіт від 30.10.12 на суму 70000 грн., акт виконаних робіт від 30.11.12 на суму 40 000 грн., акт виконаних робіт від 31.12.12 на суму 80 000 грн.

Господарські операції у бухгалтерському обліку відображено, що не заперечується відповідачем та підтверджується Актом перевірки.

В актах виконаних робіт, представлених до перевірки вказано, що СПД ФО ОСОБА_5 проводилася експертиза договорів, складання договорів, надання усних юридичних консультацій.

Також до кожного акту виконаних робіт додається „Звіт про наданні юридичні послуги". У звітах зазначено методику розрахунків розміру оплати за надані послуги (розділ 2), перелік послуг, таблицю розрахунків (розділ 3). Отже, розмір оплати за надані послуги кожного місяця залежав виключно від обсягів наданих послуг.

До кожного звіту підкріплено копії договорів та додатків до них, які були укладені ПАТ „Львівське АТП 14630" протягом періоду, що перевірявся.

Наявні в матеріалах справи докази: копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, довідки про взяття на облік платника податків, повідомлення про взяття на облік фізичної особи - підприємця, свідоцтва платника єдиного податку, диплому спеціаліста свідчать про те, що ОСОБА_5 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, є спеціалістом у галузі права, а одним із видів його діяльності є діяльність у сфері права.

Позивач необхідність придбання юридичних послуг пояснив тим, що товариство надає послуги перевезення пасажирів автобусами на регулярних та нерегулярних маршрутах. Ведення такого виду діяльності пов'язане в тому числі і з обслуговуванням транспортних засобів, що додатково суттєво збільшує кількість правовідносин товариства, відповідно і без того значний документообіг великого підприємства збільшується як за рахунок документів, які характеризують правовідносини, так і за рахунок супровідних документів на паливно-мастильні матеріали, запасні частини, послуги ремонту тощо.

Також пояснив, що, фактично, усі зусилля юриста, який є штатним працівником позивача, спрямовані на врегулювання лише тих правових питань, які виникають з трудових відносин, оскільки штат найманих працівників позивача є великим: станом на 01.01.2012 р. - 384 чол., станом на 01.01.2013 р. - 449 чол. Відповідно обсяг як трудових відносин товариства, так і правових питань, які неминуче щоденно виникають з трудових відносин на великому підприємстві навіть лише внутрішнього характеру, є дуже значним.

Представник позивача звернув увагу на те, що протягом 2012 року необхідно було виконати претензійно-позовну роботу, взяти участь у справах, що розглядались судами. До кожної справи необхідно було підготуватись, сформувати правову позицію, взяти участь у судових засіданнях. Частково юридичні послуги такого характеру надавало і надає відповідачу іще один контрагент: ТзОВ «ХоСаРо».

Отже, трудових ресурсів товариства було недостатньо для правової оцінки такого обсягу правовідносин та документів, тому ці послуги були замовлені у третьої особи: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

Відповідач не надав жодних доказів для спростування зазначених пояснень, не містить їх і Акт перевірки.

Таким чином, зважаючи на наведене та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, суд зобов'язаний взяти до уваги зазначені пояснення позивача.

Враховуючи усі встановлені обставини, наявні серед матеріали справи докази, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з СПД ФО ОСОБА_5 мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з СПД ФО ОСОБА_6 (НОМЕР_2): придбання послуг мийки автобусів на загальну суму 90 000 грн. без ПДВ, суд зазначає наступне.

Правовідносини оформлені письмово, складаються з ряду господарських операцій, які відображено у наступних первинних документах: Договір №132 на мийку автомобілів від 16.11.2012 р., акт виконаних робіт від 30.11.12 р. на суму 30000 грн. акт виконаних робіт від 3 1.12.12 р. на суму 60000 грн.

Господарські операції у бухгалтерському обліку відображено, що не заперечується відповідачем та підтверджується Актом перевірки.

СПД ФО ОСОБА_6 надала послуги: мийка автобусів та вологе прибирання салонів автобусів про що зазначено в актах виконаних робіт, п. 3 Договору №13 від 16.11.2012р. визначено кількість автобусів, які підлягають щоденній мийці: 150, п. 2 зазначеного договору визначено графік надання послуг: з 9:00 год. до 3:00 год., що становить 18 годин на добу.

Позивач придбання послуг мийки автобусів пояснив необхідністю дотримання належного санітарного стану автобусів.

Позивач надає послуги перевезення пасажирів і володіє значною кількістю великогабаритного транспорту: автобусами, які щоденно випускає на лінію для обслуговування регулярних маршрутів.

Норми Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 р., зобов'язують перевізника здійснювати мийку автобусів та вологе прибирання їх салонів.

15.11.2012 р. за власним бажанням звільнилось 9 осіб, які виконували роботу мийника автобусів про що свідчить Наказ №194/К від 15.11.2012 р.

Таким чином, у товариства були відсутні трудові ресурси для мийки та вологого прибирання салонів понад сотню великогабаритного транспорту щоденно, тому ці послуги були замовлені у третьої особи.

Відповідач не надав жодних доказів для спростування зазначених пояснень, не містить їх і Акт перевірки.

Враховуючи усі встановлені обставини, наявні серед матеріали справи докази, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з СПД ФО ОСОБА_6 мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ „НВП „Екіпаж" (19062481): придбання послуги по ремонту форсунок на загальну суму 32 480 грн. без ПДВ, суд зазначає наступне.

Правовідносини оформлені письмово, складаються з ряду господарських операцій, які відображено у наступних первинних документах: акт виконаних робіт від 11.07.12 р. на суму 16 240 грн., акт виконаних робіт від 20.07.12 р. на суму 16 240 грн.

Господарські операції у бухгалтерському обліку відображено, що не заперечується відповідачем та підтверджується Актом перевірки.

Позивач придбання послуг ремонту форсунок пояснив необхідністю відремонтувати 4 форсунки для автобусів марки БОГДАН А092.80 - ISUZU, зазначив, що ремонт паливної апаратури сучасних автомобілів та автобусів (форсунки в тому числі) здійснюють спеціалізовані підприємства, до числа яких ПАТ «Львівське АТП-14630» не входить, по причині відсутності відповідного дороговартісного обладнання та фахівців належної кваліфікації.

Також представник позивача пояснив, що у м. Львові відсутні підприємства, які б спеціалізувалось на ремонті такого виду запчастин: форсунок для автобусів марки БОГДАН А092.80 - ISUZU, Позивач звернувся до ТзОВ НВП «Екіпаж», сторони погодили строки, вартість роботи тощо. Форсунки були демонтовані з автобусів власними силами позивача, надіслані ТОВ НВП «Екіпаж» для ремонту, а після ремонту - повернуті. Після ремонту форсунки були встановлені власними силами позивача на автобусах марки БОГДАН А092.80 - ISUZU.

Відповідач не надав жодних доказів для спростування зазначених пояснень, не містить їх і Акт перевірки.

В обґрунтування свої позиції відповідач наводить лише те, що станом на проведення перевірки до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, що підприємство в 2012 році знаходилось на єдиному податку, що посади директора та головного бухгалтера обіймає одна і таж особа.

Суд не може взяти до уваги такі факти в якості аргументів заперечення господарських операцій, оскільки зазначені обставини не є підтвердженням того, що ТзОВ НВП «Екіпаж» не є суб'єктом господарювання, чи не вправі надавати послуги по ремонту паливної апаратури автобусів марки БОГДАН А092.80 - ISUZU, як і не характеризують виробничих потужностей юридичної особи взагалі.

Віддаленість товариств також не можна вважати аргументом заперечення господарських операцій, оскільки, по-перше, обидва товариства знаходяться в межах однієї держави, комунікації між містами влаштовано та розвинуто, а, по-друге, форсунки є не важкими і малогабаритними предметами, тож можуть бути доставлені на такі відстані будь-яким видом транспорту.

Окрім цього, суд враховує і положення ст. 627 ЦК України, згідно з якою сторона вільна у виборі контрагента.

Враховуючи усі встановлені обставини, що підтверджуються доказами, які є в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з ТзОВ «НВП «Екіпаж» мали реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ „Ярус. Аудиторські послуги" (37304205): придбання аудиторських послуг на загальну суму 630 000 грн. без ПДВ, суд зазначає наступне.

Правовідносини оформлені письмово, складаються з ряду господарських операцій, та відображено у наступних первинних документах: Договір А1011 від 30.09.2011 р. з додатками, акт виконаних робіт від 03.10.11 №0711 на суму 105 000 грн., акт виконаних робіт від 31.10.11 №1011 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 30.11.11 №1011 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 30.12.11 №1011 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 31.01.12 №1011 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 29.02.12 №1011 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 30.03.12 №1011 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 30.04.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 31.05.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 29.06.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 31.07.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 31.08.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 28.09.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 31.10.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 30.11.12 на суму 35 000 грн., акт виконаних робіт від 28.12.12 на суму 35 000 грн.

Господарські операції у бухгалтерському обліку відображено, що не заперечується відповідачем та підтверджується Актом перевірки.

В актах виконаних робіт, представлених до перевірки вказано, що ТзОВ „Ярус.Аудиторські послуги" надано комплекс консультаційних послуг і спеціальна інформація, кваліфікована консультація у сфері бухгалтерського обліку й аудиту та інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудитора відповідно до пунктів, зазначених в договорах на надання супутніх аудиту послуг та інших послуг, пов'язаних з професійною діяльністю аудитора №А1011 від 30.09.11 р., №А0711 від 01.07.2011 року та додаткових угод.

Позивач є акціонерним товариством.

Згідно з ст. 75 «Про акціонерні товариства» річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором.

Ч. 3 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що річна інформація про емітента повинна містити відомості, зокрема, аудиторський висновок.

У ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги» згідно Договору А1011 на проведення аудиту та надання супутніх аудиту послуг від 30.09.2011 р. замовлено аудиторські послуги щодо фінансової звітності, аналізу стану підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України та комплекс консультаційних послуг і спеціальну інформацію та/або кваліфіковану консультацію у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Згідно п. 2.1 зазначеного договору послуги повинні були надаватись до 31.12.2012 р.

Таким чином, що також окремо зазначено в п. п. 1.2, 1.3 Договору А1011 від 30.09.2011 р., аудиторські послуги щодо фінансової звітності ПАТ "Львівське АТП - 14630" включали суцільні аудиторські перевірки податкового обліку, правовий аудит, оцінку податкових ризиків при здійсненні фінансово-господарських операцій різного типу охоплювали діяльність замовника за період до 31.12.2012 р.

Підсумковим документом за результатами співпраці на умовах Договору А1011 від 30.09.2011 р. були аудиторські висновки про фінансову звітність акціонерного товариства та підприємства - емітента облігацій (крім банків) за 2011 рік від 27.03.2012 р., за 2012 рік від 23.04.2013 р.

До матеріалів справи долучено копії Свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги», Довідки з ЄДРПОУ, Свідоцтва про право сплати єдиного податку, Свідоцтва про включення до Реєстру аудиторський фірм та аудиторів. Зазначені документи підтверджують те, що ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги» є зареєстрованим суб'єктом господарської діяльності та має право надавати аудиторські послуги.

Враховуючи усі встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги» мали реальний характер.

Таким чином, у позивача внаслідок господарських операцій з контрагентами СПД ФО ОСОБА_5, СПД ФО ОСОБА_6, ТзОВ «НВП «Екіпаж», ТзОВ «Ярус. Аудиторські послуги» відбувся рух активів; під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були правоздатними та дієздатними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України; результати господарських операцій безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, використані/продовжують використовуватися у його господарській діяльності.

Щодо позиції відповідача про відсутність виробничої потреби та економічної доцільності для позивача замовляти зазначені вище послуги, не доведеність необхідності придбання цих послуг, суд також зазначає наступне.

З Акта перевірки №116/5/22-1009/03114744 від 3.09.2013 р. випливає, що висновки про завищення витрат базуються на внутрішньому переконанні, що ні юридичних, ні аудиторських послуг, ні послуг мийки автобусів, ні послуг ремонту обладнання, ПАТ "Львівське АТП - 14630" насправді не потребувало, оскільки в цьому не було виробничої потреби, бо таку роботу можна було виконати трудовими та матеріальними ресурсами самого товариства.

Ст. 61 ПК України визначено поняття та зміст податкового контролю, а ст. 62 - способи його здійснення, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено поняття та зміст документальної перевірки. З аналізу зазначених норм випливає, що завданням контролюючого органу є контроль дотримання платником податків вимог в певних галузях законодавства.

Разом з тим, ст. 20 ПК України визначено права органів державної податкової служби.

У ст. 83 ПК України передбачено виключний перелік матеріалів, які можуть бути підставами для висновків.

Отже, чинне законодавство не наділяє податковий орган повноваженнями оцінки економічної доцільності, спрямування в будь-якій формі напрямків господарської діяльності та способів її здійснення. Більш того, прямо забороняє формувати будь-які висновки на підставі внутрішніх переконань про способи здійснення господарської діяльності.

Відтак висновок про відсутність необхідності купівлі юридичних, аудиторських послуг, мийку автобусів, ремонт обладнання є перевищенням прав органу податкової служби, виходить за межі документальної перевірки зокрема та державного контролю загалом, і не може бути підставою для будь-яких інших висновків.

Щодо віднесення до витрат сум сплаченої протягом 2012 року орендної плати у розмірі загалом 1188756 грн. за орендовані у фізичних осіб автобуси суд зазначає наступне.

Висновок відповідача про неправомірність віднесення до витрат сум сплаченої протягом 2012 року орендної плати у розмірі загалом 1188756 грн. за орендовані у фізичних осіб автобуси та, відповідно, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього на суму 1188756 грн., базується лише на тому, що, на його думку, неможливо встановити зв'язок між витратами на оренду автобусів та доходами від їх використання, відповідно, витрати не компенсовані доходами.

При чому, зазначене твердження є наслідком того, що позивач не веде облік виручки від орендованих автобусів окремо.

Облік розрахункових операцій на автомобільному транспорті позивач зобов'язаний був здійснювати з дотриманням норм Закону України «Про автомобільний транспорт» (зокрема, ст. 39), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зокрема, ст. ст. 2, 9), чинного протягом 2012 року Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 1.12.2000 р. №614, Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 р. №503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування».

З аналізу норм зазначених нормативно-правових актів випливає, що і для орендованих і для власних транспортних засобів ведеться однаковий і по формі і по типу і по кількості обсяг розрахункової документації. Розмір одержаної від перевезення пасажирів виручки фіксується у первинних документах незалежно від того чи використовується власний транспорт чи орендований. На кожен без винятку транспортний засіб і незалежно від того чи він є власним чи орендованим заводиться і реєструється книга обліку розрахункових операцій при чому однієї і тієї ж форми. У квитково-касових листах, які є складовою частиною книги ОРО, фіксується розмір одержаних безпосередньо водієм від пасажира в якості оплати послуг перевезення готівкових коштів, незалежно від того чи це орендований транспортний засіб, чи власний. У випадку реалізації квитків автостанціями - перед відправленням автобуса, незалежно від того належить він перевізнику на праві власності чи орендований, у кожен рейс водію працівником автостанції видається сформований на підставі фіскальних чеків узагальнюючий первинний документ: відомість продажу квитків. Таким чином, незалежно від того чи використовується для надання послуг власний транспорт чи орендований, первинна документація є одна і та ж, відповідно, позивач не тільки не зобов'язаний, але і не вправі вести для орендованого транспорту розрахункову документацію інакшу, ніж для власного.

З Акта перевірки, що також підтвердив відповідач і під час розгляду справи судом, випливає, що до перевірки позивач представив документи, які підтверджували надходження та облік виручки від використання кожного транспортного засобу позивача.

Отже, враховуючи особливості обліку виручки на транспорті зазначені вище (первинні документи ведуться окремо по кожному автобусу), з наданих документів можна було визначити розмір виручки за будь-який період і щодо будь-якого автобусу окремо.

Відповідно, твердження відповідача про відсутність зв'язку між витратами на оренду автобусів та доходами від їх використання, не відповідає дійсності.

Разом з тим, перевіркою не встановлено порушення вимог щодо обліку виручки та її оподаткування.

Відповідно, висновок відповідача про те, що витрати на оренду автобусів не компенсовані доходами від їх використання, є неаргументованим.

Отже, зокрема і висновок податкового органу про порушення вимог п. п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 139.1.9 п 139.1 ст. 139 ПК України не відповідає ні фактичним обставинам, ні матеріалам справи.

Щодо завищення витрат за 4 квартал 2011 р. на 224038 грн. суд зазначає наступне.

Висновок про завищення витрат базується виключно на тому, що платником податків не надано пояснень та документів щодо змісту витрат.

Позивач заперечує таке твердження, пояснює, що документи були представлені до перевірки, проте з невідомих причин не взяті до уваги.

До матеріалів справи долучено первинні документи: видаткові накладні №1720 від 30.03.2011 р., №ТРН-000451 від 11.04.2011 р., №ЕДБ0429015 від 29.04.2011 р., №2595 від 4.05.2011 р., №2704 від 6.05.2011 р., №ЕЦЛ0602014 від 2.06.2011 р., №ЕДБ0609021 від 9.06.2011 р., №РН-0000615 від 10.06.2011 р., №ЕДБ0617123 від 18.06.2011 р.), які підтверджують придбання товару: автомобільних шин та АКБ у ПП ОСОБА_8, ЗАТ «Галнафтохім», ТзОВ «ТіДіСі - Далнобой», ТзОВ «Транс-Захід» на загальну суму 224038 грн., які підтверджують факт придбання товару.

Товар було придбано у І та ІІ кварталі 2011 року, відповідно, право віднесення сум до складу витрат виникло у цей період.

Проте і позивач, і відповідач, і зазначене в Акт перевірки (стор. 9) підтверджують те, що результати попередньої перевірки (планова документальна за період з 1.10.2010 р. по 30.09.2011 р., Акт №18/391/23-121/03114744), здійсненої податковим органом, встановили, що зазначені вище суми за придбаний товар не були визнані витратами позивача в жодному з перших трьох кварталів 2011 року.

Отже, позивач мав право включити такі витрати в наступних періодах, в тому числі і в IV кварталі 2011 року.

Також до матеріалів справи долучено прихідні накладні, прихідні ордери та відомості поступлення ТМЦ, які додатково підтверджують реальність операцій з придбання товарів згідно видаткових накладних №1720 від 30.03.2011 р., №ТРН-000451 від 11.04.2011 р., №ЕДБ0429015 від 29.04.2011 р., №2595 від 4.05.2011 р., №2704 від 6.05.2011 р., №ЕЦЛ0602014 від 2.06.2011 р., №ЕДБ0609021 від 9.06.2011 р., №РН-0000615 від 10.06.2011 р., №ЕДБ0617123 від 18.06.2011 р., адже ці товари були обліковані на товаристві (прихідна накладна свідчить про факт одержання товару від контрагента та її облік, прихідний ордер - про факт передачі товару на склад, відомість поступлення ТМЦ - про встановлення товару на конкретний автобус).

Окрім цього суд зазначає, що відповідач не надав жодних підтверджень тому, що під час перевірки вимагав пояснень та документів щодо змісту витрат в IV кварталі 2011 р. на суму 224038 грн., що ці вимоги були проігноровані чи не задоволені позивачем, що у зв'язку з цим посадові особи притягались до адміністративної відповідальності.

Враховуючи усі встановлені обставини, наявні серед матеріали справи докази, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу витрат у IV кварталі 2011 р. вартість придбаних згідно видаткових накладних №1720 від 30.03.2011 р., №ТРН-000451 від 11.04.2011 р., №ЕДБ0429015 від 29.04.2011 р., №2595 від 04.05.2011 р., №2704 від 6.05.2011 р., №ЕЦЛ0602014 від 2.06.2011 р., №ЕДБ0609021 від 09.06.2011 р., №РН-0000615 від 10.06.2011 р., №ЕДБ0617123 від 18.06.2011 р. товарів.

За результатами перевірки (розділ 3.5.2 Акту №116/5/22-1009/03114744 від 3.09.2013 р.) встановлено заниження сум земельного податку на загальну суму 17206,38 грн.

При цьому податковий орган здійснив перерахунок суми податку і відобразив його в акті перевірки. Згідно розрахунку податкового органу ця сума становить 108421,95 грн.

Позивачем задекларовано та сплачено 91215,57 грн.

Під час розгляду справи обидві сторони пояснили свої способи та методи розрахунків. Судом з'ясовано, що сторони однаково та вірно здійснили розподіл площ земель згідно з призначенням, розрахували ставки податку, а розбіжності у сторін виникли внаслідок не однакового застосування пільг, що діяли в І кварталі 2012 р.

Впродовж 2012 року діяли пільги, встановлені ухвалами Львівської міської ради: №37 від 16.12.2010 р. (30%), №1224 від 16.02.2012 р. (70%), №1372 від 22.03.2012 р. (60%).

Відповідач розрахунок здійснював за І квартал 2012 виходячи з пільги, яка встановлювалась п. 1.1 Ухвали Львівської міської ради №1372 від 22.03.2012 р.

Проте, відповідач неправомірно не врахував того, що зазначена Ухвала прийнята 22.03.2012 р., її норми не можуть мати зворотної дії в часі, відповідно не можуть поширюватись на періоди до дати набрання чинності, а також не врахував вимог Ухвали Львівської міської ради №1224 від 16.02.2012 р., зокрема п. 1.1 яким встановлено пільгу у розмірі 70% від суми нарахованих платежів.

Таким чином, висновок відповідача про заниження сум земельного податку на загальну суму 17206,38 грн. є протиправним.

Загалом, представлені позивачем суду документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню, відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то такі відповідно до вимог ст.94 КАС України, належить присудити на користь позивача в розмірі 2294, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000982210/9062 від 09.12.2013 р. та №0000432210/3487 від 19.09.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Львівське АТП - 14630" (місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Городницька, 47, ідентифікаційний код 03114744) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанову в повному обсязі складено 12.05.2014 року

Суддя Лунь З.І.