Ухвала суду № 3860910, 10.06.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції - Стиран В.В.

суддя - доповідач - Геращенко І.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем України

« 10 » червня 2009 року справа № 2а-2593/08/0570

  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Крючковій К.М.

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 31.07.2008 року б/н

від відповідачів  - ОСОБА_2 - довір. від 15.12.2008 року № 21173/10/10-012, ОСОБА_3. - довір. від 23.04.2009 року № 46

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 28.11.2008 року

у справі  № 2а-2593/08

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача:

1. Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

2. Державної податкової інспекції у місті Дружківка Донецької області

про зобов'язання підтвердити суми на особовому рахунку

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання врахувати на особовому рахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2006 року, травень 2007 року та червень 2007 року.

Заявою про зміну позовних вимог товариство просило зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Дружківка підтвердити по особовому рахунку ПДВ с сумі 208246 грн. 87 коп. - суми бюджетного відшкодування по деклараціям по податку на додану вартість за червень 2007 року, за липень 2007 року, за вересень 2007 року, за листопад 2007 року (а.с. 108 - 111).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2008 року до участі у справі в якості другого відповідача залучена Державна податкова інспекція у м. Дружківка Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2008 року у справі № 2а-2593/08 (суддя Стиран В.В.) в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що всі суми ПДВ, заявлені позивачем в деклараціях за грудень 2006 року, травень 2007 року та червень 2007 року, які надані до податкового органу, відображені по особовому рахунку позивача.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

 Зазначає, що посилання податкового органу на той факт, що у позивача відсутня надмірна сплата ПДВ і тому відповідно до вимог п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, відсутні підстави для відшкодування ПДВ, безпідставні, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відображення усіх сум ПДВ на особовому рахунку позивача та підтвердження їх правильності в актах перевірки, оскільки згідно зазначених в постанові актів перевірок, суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування у відповідних деклараціях, підтверджені не були, остаточного рішення, передбаченого Наказом ДПА України від 18.08.2005 року № 350, не приймалось.

В запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ у м. Дружківка вказала на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 надало до ДПІ у м. Краматорську декларацію по податку на додану вартість за червень 2007 року, уточнюючий розрахунок за липень 2007 року, декларацію з податку на додану вартість за вересень 2007 року та за листопад 2007 року, в яких визначило суму бюджетного відшкодування ПДВ, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів:

- за червень 2007 року - в сумі 557707 грн.;

- за липень 2007 року - в сумі 583482 грн.;

- за вересень 2007 року - в сумі 480307 грн.;

- за листопад 2007 року - в сумі 221901,00 грн.

ДПІ проведені позапланові перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ і зменшення податкових зобов'язань з ПДВ по зазначеним деклараціям:

- довідка від 17.09.2007р. № 1564/23-3-24308872 за червень 2007 року;

- акт № 1873/23-3-24308872 від 07.11.2007р. за липень 2007 р.;

- довідка № 2125/23-3-24308872 від 17.12.2007р. за вересень 2007р.;

- довідка № 163/23-3-24308872 від 29.01.2008р. за листопад 2007р.

В Акті № 1873/23-3-24308872 від 07.11.2007р. зазначено, що ТОВ «ЕТС» занижений обсяг експортних операцій на суму 58216 грн. 15 коп., в повній мірі ПДВ буде відшкодований у випадку встановлення надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Згідно з довідкою ДПІ за червень 2007р., вересень 2007 р., листопад 2007 р. порушень з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у ТОВ „ЕТС" не встановлено, ДПІ в довідках зазначила, що суми, заявлені до бюджетного відшкодування, будуть відшкодовані товариству у разі встановлення факту надмірної сплати ПДВ до бюджету.

В ході перевірки відповідно до наказу ДПА України від 24.04.2003 р. № 196 “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичними особам” із змінами та доповненнями та наказу ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ”, для підтвердження правомірності включення до податкового кредиту ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1 сум ПДВ, сплачених при придбанні ТМЦ, направлені запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів товариства.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Позивач в апеляційній скарзі та у судовому засіданні посилається лише на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Як зазначалось раніше, позивач надав до податкового органу декларації з ПДВ, в яких визначив від'ємне значення податку на просив зарахувати його в рахунок погашення зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів.

На виконання покладених на податковий орган функцій Наказом ДПА України від 18.07.2005року № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) затверджена Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

З пункту 4.1 Порядку вбачається, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;

пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;

відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;

непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Таким чином, нарахуванню на особових рахунках підлягають данні декларації, які надані платником до податкового органу, або данні податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами перевірок платників податків.

Як встановлено судом першої інстанції, апеляційним судом та не заперечується відповідачем, в картках особових рахунків відображені неповні данні, які визначені платником податку в податкових деклараціях по ПДВ за вищезазначені періоди.

Порядок нарахування, сплати та відшкодування податку на додану вартість визначений Законом України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, не заперечується податковим органом, відповідні рішення за результатами перевірок ДПІ не приймались, оскільки не отримані відповіді про результати зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Тобто, інших підстав, ніж відображення на особовому рахунку сум ПДВ по зазначеним деклараціям, ніж данні, які визначені платником податку в цих деклараціях, у податкового органу відсутні.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність непроведення по картці особового рахунку позивача сум ПДВ, заявлених до відшкодування по деклараціям за вищевказаними деклараціями відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наряду з викладеним, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як зазначалось раніше, відповідного рішення податковим органом за результатами перевірок не приймалось, тобто, бездіяльністю відповідача порушуються права позивача на звернення до суду з позовними заявами про захист порушених прав та законних інтересів шляхом оскарження таких рішень.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Пунктом 1 статті 3 КАСУ встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно  ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

З наведених норм вище Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що право позивача порушується у разі невідшкодування йому сум ПДВ, заявлених в податкових деклараціях, тому способом захисту в цих випадках має бути вимога про їх стягнення або відшкодування.

Тобто, чинним законодавством не передбачений такий захист прав та інтересів, як звернення до суду з вимогою про зобов”язання підтвердити суми по особовому рахунку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з”ясувавши, що позивач звернувся з вимогою про зобов'язання відповідача підтвердити суми на особовому рахунку, тобто, не у спосіб, встановлений законодавством, така вимога не є способом захисту прав позивача та не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства України, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про податок на додану вартість”, ст. 2, ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.4 ст. 198, п. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2008 року у справі № 2а-2593/08 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2008 року у справі № 2а-2593/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області, Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про зобов'язання підтвердити суми на особовому рахунку - скасувати.

Провадження у справі № 2а-2593/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області, Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про зобов'язання підтвердити суми на особовому рахунку - закрити.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.06.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 15.06.2009 року.

Головуючий суддя І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич

З оригіналом згідно

Головуючий І.В.Геращенко