Постанова № 38607730, 30.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 р. Справа №818/628/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М. , суддів Опімах Л.М., Глазько С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представників позивача Гордієнко Л.В., Макаренко Ю.В.,

представника відповідача Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/628/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейддинг" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрейдинг» (далі - позивач, ТОВ «Будтрейдинг») просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) від 05.11.2013р. №0000982203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість. Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом зроблено висновки про завищення суми податкового зобов'язання в зв'язку із тим, що на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення податкових орган не може провести перевірку його контрагента, при цьому жодних зауважень до первинних документів, правомірності формування ТОВ «Будтрейдинг» податкового кредиту та податкових зобов'язань у відповідача відсутні, податковим органом перевіряємий період вже було перевірено, зауваження у податкового органу відсутні, документальне проведення господарських операцій підтверджується всім комплексом первинних документів.

Представник відповідача вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у письмовому відзиві на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що податковий орган не може провести перевірку контрагента позивача в зв'язку із тим, що підприємство не находиться за своєю за адресою.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ у м. Суми була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Будтрейдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р. та правомірності декларування від'ємного значення по податку на додану вартість за липень 2013 року, про що складено акт від 19.10.2013р. №127/2230/33389510 (а.с.243-250т.1, 1-127т.2). На підставі акту перевірки від 19.10.2013 р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013р. №0000982203 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість (а.с.64т.1), за порушення позивачем п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», що відображено на стор.33-37 акту (а.с.25-29т.2). Як вбачається із акту перевірки, підставою встановлення порушень ТОВ «Будтрейдинг» та винесення оспорюваного рішення став акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 14.10.2013р. №558/22-04/3966817 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Таур» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Будтрейдинг» в зв'язку із тим, що підприємство має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження (а.с.101-102т.1)

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно вимог п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто мова йде не тільки про фактично сплачені, а й про нараховані суми, але які можуть бути включені до податкового кредиту

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому суд зазначає, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення права на податковий кредит вони, однак, є не єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді якої є спір про вказане право.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір від'ємного значення з податку на додану вартість ТОВ «Будтрейдинг» за перевіряємий період було сформовано по правовідносинам ТОВ «Будтрейдинг» та його контрагента ТОВ «Будівельна компанія «Таур» за період з 2007 по 2009рік. Так, між ТОВ «Будтрейдинг» та ТОВ «Будівельна компанія «Таур» було укладено договір генерального підряду на будівництво нежитлового приміщення №СЛ/07-1 від 14.05.2007р. (а.с.12-132т.2), додаткові угоди до договору, протоколи узгодження ціни договору, що є невід'ємними частинами договору (а.с. 133-240т. 2 ), підписано між сторонами акти виконаних робіт форми КБ-2 (а.с.92-250т. 3, 1-250т.4, 1-96т. 5), виписано податкові накладні (а.с. 29-37, 50-89 т.3, 102-250т.5, 1-34т.6). Також між сторонами укладено договір №3-21-04/07 від 21.04.2007р., із подальшими змінами та доповненнями, по організації охороні будівельного майданчика, на якому в подальшому було розпочато будівельні роботи на підставі вищезазначеного договору підряду(а.с.241-249 т. 2). Між сторонами було підписано акти приймання виконаних підрядних робіт по договору №3-21-04/07 від 21.04.2007р. (а.с.1-27т.3), виписано податкові накладені (а.с.39-48т.3). Отримані послуги по вищезазначеним договорам оплачено ТОВ «Будтрейдинг» безготівковим шляхом (а.с. 43-226т.6). ТОВ «Будівельна компанія «Таур» для виконання підрядних робіт було отримано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області дозвіл на виконання будівельних робіт із терміном дії до 3 кварталу 2010р. (а.с.96т.1)

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, у 2010 році в зв'язку із фінансовою кризою ТОВ «Будівельна компанія «Таур» припинило свої зобов'язання по договору підряду, про що між сторонами 01.09.2009р. укладено договір про розірвання угоди та охорону майданчика та будівельні роботи(а.с.148-149т.6 ), та було укладено навий договір підряду із ТОВ «Прайм Інжинірінг» про завершення будівництва нерухомого майна (а.с.138-149т.6). В подальшому побудований згідно вищезазначених договорів підряду між ТОВ «Будтрейдинг» та ТОВ «Прайм Інжинірінг», об'єкт був прийнятий в експлуатацію (а.с.239-241т.6), на даний час використовується в господарській діяльності ТОВ «Будтрейдинг», про що свідчить виданий позивачу сертифікат Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про відповідність закінченого будівництвом об'єкта (а.с.97т.1). Також представниками позивача були надані документи, що свідчать про господарсько-правові зобов'язання в подальшому між ТОВ «Будівельна компанія «Таур» та субпідрядниками, які виконували роботи по будівництву нежитлового приміщення, по договору генпідряду між ТОВ «Будтрейдинг» та ТОВ «Будівельна компанія «Таур», угоди, акти виконаних робіт, журнали вхідного контролю робітників на будівництві, журнали зварювальних робіт (а.с.4-134т.7).

Дані обставини представником відповідача не спростовувалися, не довіряти цим доказам у суду підстав немає.

Слід зазначити, що згідно витягу із ЄДРПОУ основний вид діяльності підприємства ТОВ «Будівельна компанія «Таур» є будівництво будівель, при цьому слід зазначити, що станом на 15.04.2014р. в Реєстрі відсутній запис державного реєстратора про те, що підприємство не знаходиться за своєю юридичною адресою, з 15.03.2007р. по теперішній час підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва (а.с. 233-234т.6). Стосовно посилання представником відповідача на те, що податковим органом не можливо перевести перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Таур» після майже 8 років після здійснення господарських правовідносин (період надання послуг з 2007 по 2009р.р.), при цьому податковим органом діяльність ТОВ «Будівельна компанія «Таур» перевірялася, зокрема, проведена позапланова виїзна перевірка, про що складено акт від 04.03.2009р., невиїзна перевірка від 08.10.2010р., про що свідчить лист податкової інспекції від 25.07.2012р. №4716/7/22-01 (а.с.153т.7).

Стосовно відсутності у ТОВ «Будівельна компанія «Таур» трудових ресурсів в період здійснення господарських правовідносин, то за інформацією самого податкового органу, зокрема ДПІ у Шевченківському районі м. Києві, починаючи із 3 кварталу 2007 року на підприємстві ТОВ «Будівельна компанія «Таур» працювало 44 особи, із 4 кв.2007 року -73 особи, із 1 кв.2008 р. - 109 осіб, 2 кв. 2008 року - 201 особа, з 3 кв. 2008 року - 210 осіб, а кількість працівників почала зменшуватися із 3 кварталу 2009 року, тобто після розірвання між сторонами договору підряду, а також припинення будь-яких правовідносин між сторонами (а.с.153 т.7)

Також слід звернути увагу на те, що податковим органом період та сума від'ємного значення податку на додану вартість по зазначеному контрагенту вже неодноразово перевірялася, при цьому зауваження щодо реальності здійснення господарських правовідносин між ТОВ «Будтрейдинг» та ТОВ «Будівельна компанія «Таур» у податкового органу були відсутні, відсутні жодні зауваження до позивача щодо їх документального підтвердження, про що свідчать висновки акту від 12.11.2010р. №9254/23-6/33389510 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності даних, задекларованих у декларації з податку на додану вартість за липень 2012 р. (а.с.223-242т.1), висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 25.07.2012р. №1926/2230/33389510/35 (а.с.126-221т.1)

Також судом не береться до уваги твердження податкового органу про наявність у ТОВ «Будтрейдинг» власних трудових ресурсів для здійснення будівництва, оскільки згідно даних довідки про загальну інформацію щодо діяльності ТОВ «Будтрейдинг» (додаток до акту перевірки) фактично позивач здійснював господарську діяльність у сфері надання послуг із прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів, а також здавання в оренду власного нерухомого майна, а кількість працюючих недостатня для виконання будівельних робіт (а.с.109-110т. 2)

Як підтверджується матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Таур» у перевіряємий період підтверджується документально, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено наміру отримати за вищевказаним договорам інший результат, ніж отримання послуг.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом, відповідно до вимог ст. 11 КАС України, не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи, актів перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги діючого на час виникнення спірних правовідносин норм Закону України «Про податок на додану вартість», сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих послуг у безпосереднього контрагента, який, в свою чергу, видав ТОВ «Будтрейдинг» належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по отриманні послуг мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауважень податкового органу були відсутні, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, в момент складення податкових накладних був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні отриманих послуг, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе надавач таких послуг, тобто ТОВ «Будівельна компанія «Таур». Обов'язок ТОВ «Будтрейдинг» в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості отриманих послуг, при цьому відсутні можливості у отримувача послуг при включенні сум податку, сплаченого в ціні послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, податковим органом право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності не тільки іншої особи - контрагента, а і осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах, тобто у подальших контрагентах ТОВ «Будівельна компанія «Таур» по ланцюгу.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що податкова після 8 років з дня надання послуг, після проведених трьох документальних перевірок ТОВ «Будтрейдинг» та відсутністю будь-яких зауважень до позивача, податкова склала акт про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, а відповідальність щодо своєчасності контролю за ведення податкового обліку платника податків, в даному випадку ТОВ «Будівельна компанія «Таур», та повноту та своєчасність сплати податків іншими особами, необґрунтовано переклала на ТОВ «Будтрейдинг», оскільки ст. 61 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється виключно контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентом позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги податкового законодавства щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Слід також зазначити, що ст. 203 ЦК України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ТОВ «Будтрейдінг» та ТОВ «Будівельна компанія «Таур» визнані судом недійсними, а відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження тверджень суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені законодавством, в зв'язку із чим позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 488грн., сплачена платіжним дорученням №73 від 03.03.2014р.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейддинг" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000982203 від 05.11.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдінг" (м. Суми, пр.Лушпи,4/1,і.к.33389510 ) суму судового збору в розмірі 488 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 05.05.2014р.

Головуючий суддя (підпис) С.М. Гелета

Судді (підпис) Л.М.Опімах

(підпис) С.М.Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета