Ухвала суду № 38607364, 12.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/570/2014(м)

264/1221/14-ц

Категорія 24 Головуючий у 1 інстанції Матвєєва Ю.О.

Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

Суддів - Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.,

При секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про стягнення матеріальної і моральної шкоди у зв'язку із порушенням прав споживача за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», в особі його представника Нагорного А.Є., на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 березня 2014 року,

В с т а н о в и л а:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (далі - ТОВ «АВТО ПРОСТО»), в якому просив стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 45462 грн.35 коп. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Посилався на те, що 29 січня 2011 року між ним та відповідачем був укладений договір № 343333 про надання послуг спрямованих на придбання автомобіля вартістю 71680 грн. в строк 90 днів. У зв'язку з тим, що йому не були надані послуги та не переданий автомобіль він, в порядку передбаченому Додатком № 2 до Угоди звернувся до відповідача із заявою про розірвання Угоди та повернення сплачених коштів в сумі 45462,35 грн. Зазначена Угода між ними була розірвана, але вимога щодо повернення внесених коштів не задоволена.

Відповідач при укладенні договору ввів його в оману, чим заподіяв йому моральну шкоду, яку він визначив у розмірі 10000 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 березня 2014 року позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення матеріальної і моральної шкоди у зв'язку із порушенням прав споживача задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 27965 грн.47 коп. та в дохід держави судовий збір 279 грн.65 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодився відповідач, в особі його представника Нагорного А.Є., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» судові витрати.

Зокрема зазначає про неврахування судом умов договору щодо черговості повернення внесків, відсутність висновків відносно невідповідності угоди положенням закону, та не встановлення обставин порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Судом не дана оцінка посиланням відповідача на положення ст.907 ЦК України, якою встановлені наслідки розірвання договору про надання послуг.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчать записи в книзі телефонограм за №№ 691, 692.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що діючими нормами цивільного законодавства, положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» та положеннями укладеної між сторонами Угоди, не передбачають можливість стягнення моральної шкоди в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором.

Рішення суду в цій частині не оскаржено і підстав для його перегляду апеляційною інстанцією не вбачається.

Судом встановлено, що 29 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір № 343333 з додатками № 1,2,4,5, предметом якого було надання послуг системи АВТО ТАК, спрямованих на придбання автомобіля. Згідно умов вказаного договору (стаття 3) відповідач виступає виконавцем певних послуг по придбанню автомобіля, а позивач зобов'язується сплачувати послуги, пов'язані зі вступом до системи при укладанні угоди; вносити плату за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески та інші обов'язкові платежі після отримання автомобіля в натурі.

Відповідно до наданих квитанцій позивач сплатив 31 січня 2011 року два вступних внески в загальному розмірі 7000 грн. ( по 2580,48 та 4419,52 грн.) (а.с.21,22), а також за період з лютого 2011 року по червень 2013 року щомісячні внески на загальну суму 38462,35 грн. (а.с.23 - 32).

Протягом дії Угоди позивачем сплачено 35,4442% від вартості ціни автомобіля ЗАЗ Ланос, що бажав придбати позивач на час укладення угоди, яка на день подання заяви про розірвання угоди становила 78900 грн.

Відповідно до п.14.1 ст.14 Додатку № 2 до договору сторони домовляються, що наслідки невиконання зобов'язань за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства

Згідно п.13.1 ст.13 Додатку № 2 до Угоди учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати Угоду за власним бажанням, про що має повідомити АВТО ПРОСТО у письмовій формі.

Позивач скористався можливістю одностороннього розірвання договору та звернувся до відповідача із відповідною заявою від 23 серпня 2013 року (а.с.17), на яку відповідач надав відповідь від 06 вересня 2013 року та погодився із розірванням договору та поверненням в порядку черговості суми чистих внесків в розмірі 27 965,47 грн. (а.с.18).

Судом також встановлено, що оскільки відповідач визнав факт розірвання договору, договір між сторонами було розірвано 06 вересня 2013 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що договір між сторонами було розірвано, умовами Угоди не встановлено чіткого строку, протягом якого позивач може отримати кошти, а відповідач не представив суду переконливих доказів у підтвердження наявності такої черги учасників, яким ТОВ «АВТО ПРОСТО» повинно повернути внески. Відповідь відповідача , в якій зазначено, що позивач є 19 в загальній черзі, не може вважатися достатнім та об'єктивним доказом, який суду можливо було б перевірити з метою захисту прав споживача.

З таким висновком суду не можна не погодитися з наступних підстав.

Згідно з п.13.3. ст.13 Додатку № 2 до договору, який був укладений сторонами, сума чистих внесків, що підлягає поверненню розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив АВТО ПРОСТО про розірвання договору, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох цілих чистих внесків.

Відповідно до п.13.2. ст.13 Додатку №2 учасник уповноважує АВТО ПРОСТО щомісяця здійснювати відрахування в розмірі 5 % від кожного сплаченого чистого внеску до Фонду для повернення коштів.

Згідно з п. 13.4.1 Додатку в першу чергу повертаються кошти Учаснику, який розірвав угоду внаслідок настання непередбачених обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті подружжя, або набуття учасником статусу безробітного.

Пунктом 13.4.2 передбачено, що в наступну чергу повертаються чисті внески тим учасникам, які розірвали угоду, не посилаючись на обставини, викладені у попередньому пункті. При цьому, пріоритет у групі надається учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання угоди.

Згідно п. 13.5 додатку сторони погодили, що якщо у Фонді для повернення коштів залишається сума коштів, якої не вистачає для повернення у повному розмірі учаснику, який розірвав угоду або з яким угоду розірвано, і який є наступним відповідно до порядку пріоритетів, то АВТО ПРОСТО повертає йому ці кошти частково за рахунок наявних коштів Фонду для повернення коштів, а решту - за рахунок наступних надходжень коштів до фонду для повернення коштів.

Зі справи вбачається, що відповідач листами від 06 вересня 2013 та від 11 грудня 2013 року підтвердив про розірвання договору, укладеного сторонами, і повідомив про повернення чистих внесків відповідно до ст. 13, п. 13.3 Додатка № 2 до договору (а.с. 18, 20).

Проте до теперішнього часу відповідачем не повернуто позивачеві грошову суму чистих внесків без надання відповідного об'єктивного обґрунтування цьому.

Тому суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача.

Надана до матеріалів справи відповідачем довідка від 14 лютого 2014 року, про те, що група учасників системи сформована у кількості 240 осіб і товариство має повернути внески 19 особам, не спростовують висновків суду (а.с.46).

Договором, який був укладений з позивачем, передбачалась сплата учасником внесків у фонд повернення внесків у разі розірвання договору і такі внески позивачем сплачувались.

Зі сплачених позивачем внесків в сумі 45 439 грн. 77 коп. чисті внески, проти повернення яких не заперечує відповідач, становлять 27965 грн.47 коп.

Посилання представника відповідача на порушення судом положення ст. 907 ЦК України, та те, що ухваленим рішенням порушені права інших учасників системи являються безпідставними, оскільки зміст умов договору про черговість повернення внесків не свідчить про те, що їх повернення може мати місце через невизначений та тривалий час.

Позивачем дотримано порядок розірвання умов Угоди, за наслідками розірвання якої, йому підлягає поверненню 35,4442% сплачених внесків від вартості автомобіля. Крім того, положеннями укладеної між сторонами Угоди, передбачено умови повернення коштів Учаснику, який її розірвав у позасудовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням, представником відповідача в апеляційній скарзі не наведені доводи у спростування висновків суду.

Рішення ухвалено із додержанням вимог ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України і положень ст. 526 ЦК України, ст. ст. 4, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», в особі його представника Нагорного А.Є., відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

Є.Є.Мальцева