Постанова № 38606233, 18.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р. Справа № 804/10693/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача представника відповідача Токовенко І.В. Бейгул А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Хліб» (далі - ПАТ «Хліб») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2013 року за № 0000311520 та податкове повідомлення - рішення № 0000321520 від 26 березня 2013 року винесені Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України, якими встановлено заниження податку на прибуток в сумі 4 764 332,34 грн., нарахована штрафна санкція в сумі 969 366,61 грн., разом на суму 5 733 698,95 грн., та податку на додану вартість в сумі 1 722 541,00 грн., нарахована штрафна санкція в сумі 348 493,00 грн., разом на суму 2 070 944,00 грн. відповідно та стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Хліб» витрати з оплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Хліб» (код ЄДРПОУ 00381545) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7.(іпн НОМЕР_3) за період січень 2010 року - березень 2011 року. В акті № 188/221/00381545 від 28.02.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано численні порушення законодавства та на підставі акта були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000311520,0000321520 від 26 березня 2013 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року було допущено заміну відповідача Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби її правонаступником Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Хліб» відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Публічне акціонерне товариство «Хліб» (код ЄДРПОУ 00381545) зареєстроване 08.05.1997 року та знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі направлень, виданих Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області № 000149 від 15.02.2013 року, № 00185 від 26.02.2013, № 000150 від 15.02.2013 року, № 00186 від 26.02.2013 року та згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1., п.п. 78.1.4 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу Дніпропетровської МДПІ від 15.02.2013 року № 138, від 26.02.2013 року № 173 проведена позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Хліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 (іпн НОМЕР_3) за період січень 2010 року - березень 2011 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено Акт № 4000188/221/00381545 від 28.02.2013 року, яким зафіксовано порушення ПАТ «Хліб» п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 4 764 332,34 грн. в т.ч. за Iквартал 2010 року на суму 810 571,75 грн., за II квартал 2010 року на суму 1 234 963,99 грн., за III квартал 2010 року на суму 1 023 109,45 грн., IV квартал 2010 року на суму 808 817,24 грн., за I квартал 2011 року на суму 886 869,91 грн , п.п. 7.4.1 , п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 193,1 ст. 193 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 722 451 грн. в т.ч. за січень 2010 року на суму 91 996,0 грн., за лютий 2010 року на суму 88461,0 грн., квітень 2010 року на суму 174 951,97 грн., травень 2010 року на суму 169 685 грн., червень 2010 року на суму 166 294,0 грн., липень 2010 року на суму 190 043,46 грн., серпень 2010 року на суму 106 938,98 грн., вересень 2010 року на суму 117 469,18 грн., жовтень 2010 року на суму 65 064,23 грн., листопад 2010 року на суму 119 448,40 грн., грудень 2010 року на суму 103 616,87 грн., за січень 2011 року на суму 121 573,46 грн., лютий 2011 року на суму 158 731,65 грн., березень 2011 року на суму 48 179,17 грн.

На підставі акту перевірки Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000311520 від 26 березня 2013 року, яким ПАТ «Хліб» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 764 332,34 грн. за основним платежем та 969 366,61грн. за штрафними санкціям та податкове повідомлення-рішення № 0000321520 від 26 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 722 451 грн. за основним платежем та 348 493 грн. за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Так рішенням № 361/10/10-25 від 10.06.2013 року Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 6940/6/99-99-10-01-15 від 15.07.2013 року залишено без змін податкові повідомлення - рішення Дніпропетровської МДПІ від 26.03.2013 року № 0000311520, № 0000321520, а скарги позивача без задоволення.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган зокрема визначив те, що позивачем завищено валові витрати на суму 8 662 420,85 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1 722 451 грн., у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_7 та юридичної дефектності первинних документів, про що свідчить відсутність сертифікатів походження товарів, посвідчення якості, акти виконаних робіт з транспортування, картки складського обліку та переміщення товарів, довіреності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд погоджується з доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно абзацу першого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел , у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, вартості товарів (робіт/послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період до 01 січня 2011 року, визначався Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В період з 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Хліб» (покупець) було укладено договір на поставку товару з ФОП ОСОБА_7 (постачальник) № 258-з від 29.04.2009 року, за яким покупець приймає у власність та оплачує товар, а саме: мука пшенична (вищий, перший ґатунок), належного виду, ґатунку, марки, якості у відповідності з наявним асортиментом.

За умовами договору, якість товару повинна відповідати державним нормам та стандартам й підтверджуватися посвідченням відповідності, протоколом іспиту, гігієнічним сертифікатом, що видається санітарно - епідеміологічною службою, що підтверджують безпеку для здоров'я та життя людини окремих партій харчових продуктів продовольчої сировини та іншими документами, у відповідності зі ст. 5 Закону України «Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини». Кількість товару, ціна за одиницю товару, асортимент зазначаються в рахунку та товарній накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору. За умовами договору постачальник зобов'язаний попередньо отримати письмовий висновок лабораторії покупця про придатність товару для застосування у виробництві. Покупець в праві не приймати товар без лабораторного висновку. Поставка товару зі складу постачальника на склад покупця на умовах DDP (АДРЕСА_2) здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Передача товару здійснюється на складі покупця.

Обсяг отриманого від ФОП ОСОБА_7 борошна та висівок по зазначеному договору склав 10 394 908,60 грн.

В якості підтвердження здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_7 та ПАТ «Хліб» були надані в копіях видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, приймальні акти. Інших документів як до перевірки так і в судове засідання на вимогу суду, позивачем надано не було.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що надана в судовому засіданні копія договору № 258-з від 29.04.2009 року, за змістом його умов, не співпадає з договором наданим до перевірки та описаним в акті перевірки ПАТ «Хліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 за період січень 2010 року - березень 2011 року № 188/221/00381545 від 28.02.2013 року. А саме до перевірки було надано екземпляр договору, в якому пунктом 2.2.1 зазначено, що поставка товару зі складу постачальника на склад покупця на умовах DDP (АДРЕСА_2) здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Передача товару здійснюється на складі покупця. В той час, як пункт 2.2.1 копії договору № 258-з від 29.04.2009 року, яка надана до суду, зазначає, що поставка товару зі складу постачальника на склад покупця (АДРЕСА_2) здійснюється транспортом та за рахунок покупця.

При цьому, як зазначено представником позивача в судовому засіданні, оригінал договору у ПАТ «Хліб» відсутній та надати його суду для огляду є неможливим. Пояснення представника позивача, що оригінал договору було вилучено правоохоронними органами не знайшли свого підтвердження, оскільки представником позивача не надано ані протоколу виїмки документів, а ні будь - яких інших підтверджуючих документів, які однозначно вказували б на вилучення у позивача оригіналу договору № 258-з від 29.04.2009 року з ФОП ОСОБА_7

Отже, в даному випадку, відсутність оригіналу договору позбавляє суд встановити як наявність самих господарських відносин так зокрема і дійсні умови виконання цього договору.

При розгляді справи судом було встановлено, що відповідно до наданих товарно-транспортних накладних транспортування здійснювалось з АДРЕСА_1. Відповідно до відповіді Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації за зазначеною адресою, окрім іншого, зареєстрований комплекс по виробництву комбікормів з мукомольним відділенням.

Суд критично відноситься до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки згідно відповіді центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Дніпропетровськ, Дніпропетровського та Солонянського районів, підпорядкований УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, транспортними засобами зареєстрованими за наступними номерами : НОМЕР_4, згідно товарно - транспортних накладних за якими здійснювалось перевезення, є сідловими тягачами; транспортний засіб за номером 21022 АА є причіпом бортовим, а транспортний засіб за номером НОМЕР_4 - легковий седан ВАЗ 21063.

Враховуючи, що як сідловим тягачем окремо так й причепом бортовим без сідлового тягача, а також легковим седаном ВАЗ 21063 неможливо перевезти товар в обсягах, що складає по декілька десятків тонн, суд вважає ці обставини підтвердженням відсутності реального транспортування зазначеного товару за наданими товарно-транспортними накладними.

До того ж, як в судовому засіданні так і в ході перевірки, ПАТ «Хліб» не було надано журналу реєстрації довіреностей та товарно - транспортних накладних на отримання борошна та висівок від ФОП ОСОБА_7, за наявності в пункті 3.7 договору визначення, що покупець зобов'язаний підтвердити повноваження осіб, що здійснюють приймання товару від імені покупця в повній відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, що затверджена наказом МФУ від 16.05.1996 року за №99.

Ненадання журналу реєстрації довіреностей на отримання борошна та висівок від ФОП ОСОБА_7 за відсутності в видаткових накладних на отримання товару даних про осіб які його отримували, є підставою для сумніву в реальності здійснених господарських операцій.

До того ж, на виконання умов договору позивачем не надано, на підтвердження якості отриманого товару, документів обов'язковість надання яких зазначена пунктом 2.1 договору.

За таких обставин суд погоджується з висновками податкового органу щодо протиправності включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум за операціями, реальність яких не підтверджена відповідними доказами та відповідно, щодо заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість в періоді, що підлягав перевірці.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Публічного акціонерного товариства « Хліб» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2014 року

Суддя С.І. Озерянська