Постанова № 38606232, 08.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року 810/2346/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» Бучанської міської ради до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа – Бучанська міська рада про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Бучанське управління житлово-комунального господарства» Бучанської міської ради (далі – КП «Бучанське УЖКХ» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – Ірпінська ОДПІ або відповідач), третя особа – Бучанська міська рада про визнання протиправним і скасування рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов’язання відповідача видати позивачеві свідоцтво платника єдиного податку, згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у березні 2014 року було подано до Ірпінської ОДПІ заяву про перехід на спрощену систему оподаткування та заяву про анулювання реєстрації платника податку. Однак, Ірпінська ОДПІ відмовила у такій реєстрації у зв’язку з тим, що у статутному капіталі позивача частка, що належить його засновнику, який є юридичною особою та не є платником єдиного податку, перевищує 25 відсотків.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання, призначене на 28.04.2014 не з’явились. Разом з цим, 28 квітня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшла спільна заява про розгляд справи за відсутності їх повноважних представників.

Відповідач правом на подання письмових заперечень не скористався. У судове засідання, призначене на 28.04.2014, не з’явися. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається із довідки АБ № 578440 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КП «Бучанське УЖКХ», ідентифікаційний код 25689882, місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 2, зареєстроване як юридична особа 09.02.1999 (а.с.14).

Позивач з 25.03.1999 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100096868, виданого 08.02.2008 Ірпінською ОДПІ (а.с.13).

У березні 2014 року позивачем разом із супровідним листом від 13.03.2014 № 262 Ірпінській ОДПІ була подана заява про перехід на спрощену систему оподаткування, розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує переходу на спрощену систему оподаткування та заява про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.15).

Розглянувши вказану заяву, відповідач листом від 18.03.2014 № 941/10/15-3 на підставі підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України відмовив позивачеві у реєстрації його платником єдиного податку та анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.16).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України, у редакції Закону України від 24.10.2013 № 657-VII, який набрав чинності з 01.01.2014, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно пункту 299.3 статті 299 Податкового кодексу України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Відповідно пункту 299.5 статті 299 Податкового кодексу України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу (пункту 299.6статті 299 Податкового кодексу України).

Оскільки підставою для відмови позивачеві у реєстрації його платником єдиного податку слугувало твердження відповідача про наявність у статутному капіталі позивача частки іншої юридичної особи, яка не є платником єдиного податку, більш ніж 25 відсотків, дослідженню підлягає саме дана обставина.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Аналогічна норма відображена і у підпункті 5.1.4 пункту 5.1 Статуту територіальної громади м. Буча.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (Стаття 16 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Як вбачається із пункту 1.1 Статуту КП «Бучанське УЖКХ» даний суб’єкт господарювання створений в м. Буча згідно рішення 10 сесії V скликання Бучанської міської ради від 31.05.2007 № 236 «Про зміну назви комунального підприємства» (а.с.7-12).

КП «Бучанське УЖКХ» є комунальним комерційним підприємством та правонаступником Бучанського комунального житлово-експлуатаційного підприємства (пункт 1.2 Статуту).

Згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (адреса інтернет – ресурсу http://irc.gov.ua/ru/Poshuk-v-YeDR.html) засновником позивача є Бучанська міська рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04360586), яка є юридичною особою та знаходиться за адресою 08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Енергетиків, будинок 12 (а.с. 65).

А відтак, твердження позивача, що його засновником не є юридична особа, не приймається судом до уваги та спростовуються матеріалами справи. Сторони не заперечувався той факт, що Бучанська міська рада не є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту КП «Бучанське УЖКХ» для здійснення господарської діяльності Підприємства створено статутний капітал у розмірі 65413729,88 коп.

Розмір статутного капіталу позивача визначається та може бути змінений рішенням Засновника (пункт 5.4 Статуту), яким, як встановлено судом, є юридична особа - Бучанська міська рада.

Частиною четвертою статті 63 Господарського кодексу України встановлено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою (стаття 78 Господарського кодексу України).

Таким чином, статутний капітал позивача не розподілений на частки, що можуть у подальшому належати іншим, крім засновника особам, а отже являє собою єдину нерозподілену частку, що належить повністю засновникові та дорівнює ста відсоткам розміру статутного капіталу.

Відповідно до підпункту 291.5.5. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Дана норма права є чітко, безальтернативною та не допускає неоднозначного чи множинного тлумачення.

Як вбачається зі змісту зазначеної норми права, порядок створення та правовий статус майна як засновника позивача так і самого позивача не є визначальним та не змінює зміст та її суть.

А відтак, за переконанням суду, комунальне підприємство сто відсотків статутного капіталу якого належить юридичній особі, яка не є платником єдиного податку, не має права застосувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Дана правова позиція також знайшла своє відображення у проекті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для певних суб'єктів господарювання)" № 3632 від 18.11.2013, яким пропонується підпункт 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України викласти у такій редакції: "суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків, за винятком комунальних підприємств, які надають житлово-комунальні послуги, виключно комунальної власності та підприємства міського електротранспорту, комунальної власності".

Так у пояснювальній записці до даного законопроекту суб’єктом права законодавчої ініціативи зазначено, що «відповідно до чинного законодавства у сфері житлово-комунальних послух та транспортних перевезень господарську діяльність можуть здійснювати суб'єкти господарювання будь-якої форми власності. Ці підприємства надають споживачам однакові чи спорідненні послуги, але через недосконалість податкового законодавства, працюють у нерівних умовах оподаткування. Так, відповідно до статті 291 Податкового кодексу України, приватні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги та послуги з перевезення пасажирів мають право застосовувати спрощену систему оподаткування. В свою чергу, комунальні підприємства, що надають аналогічні послуги, зобов'язані застосовувати загальну систему оподаткування. Таким чином, на даний час законодавчо не передбачено можливості для переходу комунальних підприємств які надають житлово-комунальні послуги та послуги з перевезення пасажирів електротранспортом на спрощену систему оподаткування, що значно обмежує права цих підприємств, передбачені Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами».

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач має статутний капітал, у якому частка, що належить його єдиному засновнику юридичній особі – Бучанській міській раді, яка не є платником єдиного податку, дорівнює ста відсоткам розміру статутного капіталу позивача, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 травня 2014 року.