Рішення № 38605374, 07.05.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.

Секретаря: Ковальчук Н.О.

З участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості його частки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду від 02 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості його частки, який виклала в новій редакції в лютому 2014 року.

Посилалась на такі обставини.

28 грудня 1991 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_1.

Рішенням Вижницького районного суду від 03 жовтня 2013 року шлюб між ними розірвано. Рішення набрало законної сили.

За час шлюбу ними придбані автомобілі: марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я відповідача, вартістю 13170 грн. та марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, вартістю 35120 грн.

Автомобіль ВАЗ-2103, 1973 року випуску, вартістю 13170 грн. був придбаний за її особисті кошти, отримані з продажу належного їй на праві приватної власності спадкового житлового будинку.

Автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, вартістю 35120 грн., придбано за спільні кошти подружжя "по дорученню".

_____________________

Провадж.№22-ц/794/780/14 р. Головуючий у першій інстанції Кириляк А.Ю.

Категорія: 46 Доповідач: Заводян К.І.

Згідно інформації, наданої Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Вижницького та Путильського районів при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області, станом на 25 жовтня 2013 року за відповідачем зареєстрований автомобіль ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2.

В 2008 році ОСОБА_1 отримав тимчасовий реєстраційний талон по дорученню серії НОМЕР_4 на автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.

Вважала, що відповідач повинен повернути їй вартість автомобіля марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, в сумі 13170 грн., як компенсацію за її власне майно - кошти за проданий будинок, які були використані на придбання автомобіля, а також компенсувати ? вартості автомобіля "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 в сумі та 17560 грн.

Всього: 30730 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 30730 гривень компенсації за частину спільного сумісного майна подружжя..

Рішенням Вижницького районного суду від 02 квітня 2014 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судом не взято до уваги, що автомобіль марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, придбаний у 1999 році за її особисті кошти, які вона отримала з продажу спадкового майна. Судом не вірно застосовано ст.71 СК України.

Безпідставно зроблений висновок, що в матеріалах справи відсутні докази того, що автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, був набутий сторонами у шлюбі.

В судовому засіданні сам відповідач ОСОБА_1 підтвердив факт набуття зазначеного автомобіля у шлюбі з нею.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи ОСОБА_2 в позові, суд виходив з того, що сторони не внесли на депозитний рахунок суду кошти за спільне сумісне майно подружжя - автомобіль марки ВАЗ-2103, а автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3, не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки за сторонами не зареєстрований.

Проте погодитися з такими висновками в повному об'ємі неможливо. Суд неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог п.4 част.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України, ст.370 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою (частини 2, 4, 5 ст. 71 СК України).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 28 грудня 1991 року по 03 жовтня 2013 року.

В період шлюбу придбали автомобіль марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року на ім'я ОСОБА_1, що підтверджується повідомленням центру надання послуг, пов'язаних з використанням АТЗ з обслуговування Вижницького та Путильського районів при УДАІ УМВС у Чернівецькій області від 24.10.2013 р. № 1055 (а.с.14).

На автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3 свідоцтво про реєстрацію не видавалось. За словами позивачки автомобіль був придбаний "за дорученням". Довіреність на право керування і розпорядження автомобіля не є підтвердженням права власності на автомобіль.

Відповідно до п.15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. №1388, свідоцтво про реєстрацію автомобіля є документом, що підтверджує право власності на транспортний засіб.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, кузов номер НОМЕР_3 не є спільним сумісним майном подружжя і поділу не підлягає.

Рішення суду в цій частині про відмову ОСОБА_2 в позовних вимогах про стягнення із ОСОБА_1 компенсації вартості ? частки автомобіля "Фольксваген Гольф", 1990 року випуску, в сумі 17560 грн. відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не убачається.

Що ж стосується рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості автомобіля ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, в сумі 13170 грн., то воно не може залишатися в законній силі з таких підстав.

Позивачка не довела, що вказаний автомобіль є її особистою власністю, оскільки був придбаний за кошти, отримані від реалізації отриманого у спадок житлового будинку.

Як видно із договору купівлі - продажу від 29.12.1998 р. (а.с.6-7) інвентарна оцінка будинку складала 2008, 96 гривень. Продажну ціну сторони встановили в сумі 1500 гривень.

Автомобіль ВАЗ-2103 зареєстрований 19 грудня 2002. Ціну автомобіля позивачка визначила сумі 13170 грн. Відповідачем вказана вартість не спростована.

Сума, отримана за договором купівлі - продажу будинку, і вартість автомобіля суттєво різняться. На інші доводи набуття автомобіля за власні кошти, підтверджені доказами, ОСОБА_2 не посилалася. З позовом про визнання транспортного засобу особистою власністю не зверталася.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що автомобіль марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року є спільною сумісною власністю подружжя, є правильним.

Автомобіль є неподільною річчю. Його не можливо поділити без втрати цільового призначення (с.183 ЦК).

Відповідно до ст.ст.364, 370 ЦК України, ст.71 СК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно част.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Позовною вимогою ОСОБА_2 було стягнення компенсації вартості належної їй частки у спільному сумісному майні подружжя, а не компенсація вартості частки майна відповідачу, отримавши від нього взамін майно, що не підлягає поділу. Тобто, була її згода на одержання від іншого співвласника грошової компенсації вартості її частки. Потреби внесення нею на депозитний рахунок коштів не було.

Суд помилково вважав, що для здійснення поділу (виділу) майна шляхом компенсації, необхідне попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, застосувавши до правовідносин сторін ст.365 ЦК України замість ст.364 ЦК України.

Рішення суду в цій частині слід скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості ? частки автомобіля марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року, в сумі 6585 гривень та у відшкодування витрат на оплату судового збору, відповідно до ст.88 ЦПК України, за розгляд справи у судах першої і апеляційної інстанції в сумі 98 (дев'яносто вісім) гривень 65 копійок.

Право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль припинити

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.88, 2307, п.4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду від 02 квітня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості автомобіля марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року, скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості автомобіля марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року в сумі 13170 грн., задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості ? частки автомобіля марки ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року, в сумі 6585 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень

Право спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ-2103, 1973 року випуску, кузов номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 19 грудня 2002 року припинити

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частково витрати на оплату судового збору в сумі 98 (дев'яносто вісім) гривень 65 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :