Рішення № 38605101, 05.05.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1890/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю представника позивача Зварича В.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Сяйво», про демонтаж самочинно влаштованої перегородки та приведення квартири до попереднього стану,

встановив:

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду із позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_3, наймача квартири АДРЕСА_1, демонтувати самочинно влаштовану перегородку на площі коридору загального користування під літ. ХLІ та під літ. ХL і привести планування квартири до попереднього стану. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач самовільно, без отримання дозвільних документів Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, перепланував належну йому вказану квартиру, влаштувавши перегородку на площі коридору та кухні загального користування. На підставі висновку міжвідомчої комісії розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 05.08.2013 року відповідача зобов'язано демонтувати самочинно влаштовані перегородки на площі приміщень загального користування: коридору під літ. ХLІ та кухні під літ. ХL та привести планування квартири до попереднього стану в термін до 20.09.2013 року, однак, в добровільному порядку зазначене розпорядження він не виконав, що було встановлено актом ЛКП «Сяйво» від 11.11.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просить зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати самочинно влаштовану перегородку на площі кухні загального користування під літ. ХL та привести планування квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, оскільки відповідач для такого перепланування не отримував жодних дозвільних документів органу місцевого самоврядування та це порушує права мешканця квартири № 308 даного будинку ОСОБА_4

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що дійсно перегородка на площі кухні загального користування влаштована самочинно, частину кухні без дозволу органу місцевого самоврядування приєднано до квартири АДРЕСА_1, однак, таке перепланування здійснювалось за спільною усною домовленістю мешканців квартир №№ 306, 307, 308, 309, відповідає ДБН, не порушує технічного стану основних будівельних конструкцій жилого будинку та умов проживання мешканців в ньому. Вони оплачують комунальні послуги за загальну площу 28,32 кв.м., тобто з врахуванням приєднаної частини кухні. Скарги сусіда з квартири № 308 вважає безпідставними. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи - ЛКП «Сяйво» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд приходить до переконання про можливість проведення розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст.15 ЖК України, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством України, цим кодексом та іншими актами законодавства України на території району, міста, району в місті здійснюють контроль за станом експлуатацією відомчого житлового фонду.

Згідно з частинами 1, 3 ст.100 ЖК України переобладнання і перепланування жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом із ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Відповідно до п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Відповідно до п.7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків", затверджених Постановою КМ України від 08.10.1992 року № 572 із змінами від 24 січня 2006 р. власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, а також власник квартири повинен використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Пункт 4 вказаних правил передбачає, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Відповідно до п.3.4. розділу VI Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №3704 від 08.07.2010 року, п.4.3.4 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 5 від 06.01.2012 року, та п.3.1. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 835 до повноважень районної адміністрації в галузі будівництва належить розгляд та вжиття заходів, у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку, щодо фактів самочинного будівництва.

У відповідності до п.1.6.5 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 835 самочинним будівництвом є перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, яка є в комунальній власності та, згідно технічного паспорта, виготовленого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації від 30.11.1998 року, складалась з однієї кімнати жилою площею 18,5 кв.м., вбиральні, вмивальні площею 1,4 кв.м., душової площею 1,3 кв.м., коридору площею 3,3 кв.м. У спільному користуванні квартир № 306-310 знаходились кухня площею 8,5 кв.м. під літ. ХL та коридор площею 9,6 кв.м. під літ. ХLІ (а.с.7, 11, 42).

Також встановлено, що відповідач, в порушення зазначених норм законодавства, без належного дозволу, здійснив самочинне перепланування квартири АДРЕСА_1, з влаштуванням перегородки на площі кухні загального користування під літ. ХL. Дані обставини не оспорюються сторонами, а також підтверджуються поясненнями представників позивача та відповідача, свідка ОСОБА_5, актами ЛКП «Сяйво» від 11.07.2013 року, 11.11.2013 року і 14.04.2014 року (а.с. 10, 12, 65) та схематичними зображеннями самовільного перепланування (а.с. 43-46, 64).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2011 року адміністративна комісія при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради притягнула відповідача до адміністративної відповідальності за ст.150 КУпАП, а саме: за самовільне переобладнання квартири, та наклала стягнення у виді штрафу у розмірі 34 грн. (а.с.48). Штраф сплачено ОСОБА_3 04.01.2012 року згідно квитанції (а.с. 49).

Розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 493 від 05.08.2013 року «Про самочинне будівництво, здійснене гр. ОСОБА_3» відповідача було зобов'язано в термін до 20.09.2013 року демонтувати самочинно влаштовані перегородки на площі приміщень загального користування: коридору під літ. ХLІ та під літ. ХL, та привести планування квартири до попереднього стану (а.с.5). Згідно із попереджень ЛКП «Сяйво» від 21.08.2013 року та 09.09.2013 року (а.с.8, 9) відповідача попереджено про необхідність демонтувати самочинно влаштовану перегородку на площі приміщення загального користування: під літ. ХL, однак, як вбачається із акту ЛКП «Сяйво» від 11.11.2013 року (а.с. 10) згадане розпорядження відповідачем виконано не було.

Із технічних висновків про відповідність діючим вимогам ДБН щодо самочинно виконаної реконструкції АДРЕСА_1, вбачається, що самочинна реконструкція АДРЕСА_1 виконана відповідно до діючих вимог ДБН і не погіршує несучої здатності основних конструктивних елементів (фундаментів, стін, перекриття), а вище вказана квартира придатна до експлуатації (а.с.27-37).

Разом з тим, реконструкція АДРЕСА_1 здійснена самочинно, без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, а також порушує права мешканця кв. НОМЕР_1 ОСОБА_4, який не дав письмової згоди на перепланування квартири відповідача, що стверджується поясненнями представників сторін та свідка ОСОБА_5

Таким чином, судом не встановлено та відповідачем чи його представником не надано доказів на підтвердження незаконності вимог позивача, та їх необґрунтованість.

Суд не бере до уваги доводи відповідача та його представника про те, що між мешканцями квартир № 306-310, в тому числі ОСОБА_4, була попередня усна домовленість про перепланування квартири, що відповідачу не було відомо про необхідність отримання дозвільних документів на таке перепланування, а також, що він сплачує за житлово-комунальні послуги з урахуванням додаткової площі, оскільки такі твердження не грунтуються на законі та не спростовують досліджених доказів на підтвердження позовних вимог Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із наведеного та враховуючи, що самочинно влаштована перегородка на площі кухні загального користування під літ. ХL здійснена ОСОБА_3 без дозвільних документів органів місцевого самоврядування, порушує права інших осіб, тому позов слід задовольнити, зобов'язати відповідача демонтувати самочинно влаштовану перегородку та привести планування квартири до попереднього стану.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 243,60 грн. судового збору, сплаченого позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 100 ЖК України, Правилами користування будинками та прибудинковими територіями, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р., Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 835, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3, наймача квартири АДРЕСА_1, демонтувати самочинно влаштовану перегородку на площі кухні загального користування під літ. ХL та привести планування квартири до попереднього стану.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056084, код банку 825014, р/р 35424009004672) 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.