Ухвала суду № 38605027, 23.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 11676/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 р. у справі №2а-10464/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до ОСОБА_1, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, про стягнення податку,

встановив:

В листопаді 2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 15 057,00 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити адміністративний позов. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю від 22.05.2008р. платіжним дорученням №969 Львівською філією ЗГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» був перерахований податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на бюджетний рахунок 33211808700003 на загальну суму 24677,46 грн. без ідентифікації платників податків. З метою вияснення переліку платників, якими 22.05.2008р. здійснювався даний платіж, 09.12.2010р. та 04.02.2011р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова надіслано запити у банк. Відповіді банку на адресу ДПІ не надійшли, а тому не встановлено, чи дійсно платіж на суму 15057 грн. податку з власників транспортних засобів був прийнятий у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» від відповідача та перерахований на поточний рахунок 33211808700003, код платежу 12020200, одержувач - Місцевий бюджет Залізничного району м. Львова, МФО 825014, ЗКПО 22389398, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області. Відтак, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011р. по справі №2а-10464/10/1370 не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено ст. 86 КАС України.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу заперечив за її безпідставністю. Вказав, зокрема, на те, що в матеріалах справи міститься копія квитанції №809 від 22.05.2008 року, яка підтверджує сплату ним податку в розмірі 15057,00 грн., та є належним і допустимим доказом в розумінні ст. ст. 69, 70 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 20.05.2008 року здійснив першу реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES Sprinter 311 CDI, 2000 року випуску. Дані обставини підтверджуються додатком до листа Львівського відділу реєстраційно - екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУ МВС України у Львівській області від 31.08.2010 року. З розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вбачається, що відповідач при першій реєстрації транспортного засобу повинен був сплатити 15057 грн. 00 коп. В матеріалах справи наявний лист ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 20.10.2010 року за №28469/19-023/1315, відповідно до якого на рахунок, відкритий у Відділенні державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, надходжень від ОСОБА_1 20.05.2008 року не було.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представлені відповідачем докази в повній мірі підтверджують факт сплати останнім суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а тому підстави для його повторного стягнення відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх підставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» (далі - Закон) платниками податку з власників транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 п. 3 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою КМ України № 1371 (далі - Порядок), державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

У відповідності до ч. 4 п. 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів, а також внесення в установленому порядку інших платежів.

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС № 379 (далі - Інструкція) встановлено, що працівниками РЕП ДАІ здійснюється контроль за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів, у тому числі податку з власників транспортних засобів.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 5 Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку.

Частиною 6 статті 5 Закону встановлено, що у разі відсутності документів про сплату податку, перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться.

Враховуючи вищезазначені норми, ніхто не може здійснити державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів.

Натомість, в матеріалах справи наявний лист ПриватБанку за №24 від 11.10.2010 року, згідно з яким 22.05.2008 року ОСОБА_1 здійснив оплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в користь місцевого бюджету Залізничного району м. Львова в сумі 15057 грн. 00 коп. Факт надходження коштів до бюджету підтверджується також меморіальним ордером за №969 від 22.05.2008 року та випискою по рахунку за 22.05.2010 року на загальну суму 24677 грн., в тому числі 15057 грн. 00 коп. суми податку, який позивач просить стягнути з відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що представлені відповідачем докази в повній мірі підтверджують факт сплати останнім суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а тому підстави для його повторного стягнення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності підстав для стягнення з відповідача податку в сумі 15057, 00 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 р. у справі №2а-10464/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 28.04.2014 року.