Ухвала суду № 38604404, 22.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 9692/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Турчин Н.І.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий вік» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз», про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Золотий вік» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.10.2010 року № 0002522321/0, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2670,00 грн., в тому числі 1780,00 грн. за основним платежем та 890,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «ТЦ «Октавія» належно оформленими документами, які відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів. ТзОВ «ТЦ «Октавія» мало право виписувати податкову накладну від 25.05.2009 року, оскільки на момент видачі такої було зареєстроване платником податку на додану вартість, оскільки свідоцтво платника цього податку від 05.12.2008 року було анульоване лише 02.03.2010 року. А невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. З урахуванням наведеного суд відхилив посилання відповідача на правомірність нарахування ТзОВ «Золотий вік» податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент ТзОВ «ТЦ «Октавія» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Висновок відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТзОВ «ТЦ «Октавія» та відсутність поставки товару (робіт, послуг) від останнього не відповідає фактичним обставинам і спростовується зібраними по справі доказами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ «Золотий вік» завищило податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2009 року на 1780,00 грн. у зв'язку з нікчемністю правочину між ним та ТзОВ «ТЦ «Октавія» та відсутністю поставки товару (робіт, послуг) від останнього. Перевірка відповідача базувалася на матеріалах акту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 28.05.2010 року № 81/23-1/36193327 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ТЦ «Октавія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року», відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «ТЦ «Октавія» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товару (послуг) у січні-грудні 2009 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому відповідач вважає, що всі операції купівлі-продажу з ТзОВ «ТЦ «Октавія» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

30.09.2010 року працівники Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова провели невиїзну позапланову перевірку ТзОВ «Золотий вік» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень 2009 року при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Торгівельний центр «Октавія», за результатами якої складений акт від 30.09.2010 року № №2518/23-209/20840104.

В акті перевірки зазначено про встановлення фактів порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2009 року на суму 1780,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.10.2010 року № 0002522321/0, яким ТзОВ «Золотий вік» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2670,00 грн., в тому числі 1780,00 грн. за основним платежем та 890,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені в акті перевірки висновки були відповідачем зроблені на підставі відомостей, зазначених в акті Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 28.05.2010 року № 81/23-1/36193327 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ТЦ «Октавія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року», відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «ТЦ «Октавія» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товару (послуг) у січні-грудні 2009 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про необґрунтованість таких висновків відповідача та про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 даного Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «ТЦ «Октавія» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Свідоцтво ТзОВ «ТЦ «Октавія» платника податку на додану вартість від 05.12.2008 року № 100153791 було анульоване лише 02.03.2010 року.

А відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника цього податку дії до дати її анулювання.

Також даною нормою передбачено, що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції з придбання ТзОВ «Золотий вік» у ТзОВ «ТЦ «Октавія» товарів (дріт 06х19н9т д. 1,2 мм та дріт 07х25н13 д. 1,2 мм на суму 10680,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1780,00 грн.) мали реальний (товарний) характер, що підтверджується наступними належним чином оформленими первинними документами, наданими позивачем та дослідженими судом: виписаними ТзОВ «ТЦ «Октавія» рахунком-фактурою від 23.04.2009 року № 23046641 і видатковою накладною від 25.05.2009 року № 250566430 на вказаний вище товар і суму; платіжним дорученням від 22.05.2009 року № 70 з відміткою банку про перерахування ТзОВ «Золотий вік» за зазначений товар (дріт) відповідно до рахунку-фактури від 23.04.2009 року № 23046641 ТзОВ «ТЦ «Октавія» 10680,00 грн.; виписаними ТзОВ «Золотий вік» для ВАТ «Ужгородський турбогаз» рахунком від 22.04.2009 року № 17/04, накладною від 28.05.2009 року № 28/05 і податковою накладною від 28.05.2009 року № 28/05 на товар (дріт 06х19н9т д. 1,2 мм та дріт 07х25н13 д. 1,2 мм) на суму 13452,00 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 2242,00 грн., що підтверджує факт реалізації позивачем даного товару, тобто його використання у власній господарській діяльності; випискою банку за особовим рахунком ТзОВ «Золотий вік» за 22.05.2009 року з відміткою банку про отримання позивачем від ВАТ «Ужгородський турбогаз» 13452,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2242,00 грн. за матеріали відповідно до рахунку від 22.04.2009 року № 17/04; квитанцією від 29.05.2009 року № 308889 про перевезення вантажу, виданою ФОП ОСОБА_4; довіреністю серії ТУР № 004182 від 27.05.2009 року, виданою представнику ВАТ «Ужгородський турбогаз» на отримання дроту від ТзОВ «Золотий вік»; реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.05.2009 року до 31.08.2009 року.

Також на підставі зазначених вище господарських операцій ТзОВ «ТЦ «Октавія» виписало позивачу податкову накладну від 25.05.2009 року № 250566430на загальну суму 10680,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1780,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати валові витрати та податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТЦ «Октавія».

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відомості, отримані в ході розслідування кримінальної справи відносно посадових осіб ТзОВ «ТЦ «Октавія», зокрема, колишнього директора підприємства ОСОБА_5, оскільки, на думку колегії суддів, доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємства фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій.

Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України), правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі № 2а-9680/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий вік» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз», про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Н.М. Судова-Хомюк

Ухвала складена в повному обсязі 25.04.2014 року