Постанова № 38604327, 29.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2014 року 13:25 № 826/4060/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,За участю сторін:

представник позивача: Яковенко Д.А.

представник відповідача: Зубенко О.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.04.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (далі - позивач, ПІІ «Лукойл-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 №0000234102 та №0000244102.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ПАТ «Універсал-Агро» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся щодо поставки нафтопродуктів. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що факт придбання контрагентом позивача - ПАТ «Універсал-Агро» нафтопродуктів не підтверджено в ході вчинення контролюючими органами дій з проведення зустрічної звірки. Крім того, відповідач посилався на відсутність обов'язкових первинних документів, які мали бути складені у разі реального здійснення господарської діяльності, а саме: паспортів якості заводу-виробника, транспортних документів, тощо. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач направив на адресу позивача письмовий запит від 10.07.2013 №2587/10/41.2-20 про надання інформації для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарським відносинам з ПАТ «Універсал-Агро» за грудень 2011 року, січень 2012 року.

У відповідь на вказаний запит позивач направив лист від 25.07.2013, яким надав відповідачу копії документів, а саме: Договір №14-12-11, акти приймання-передачі, податкові накладні, аналіз рахунку бухгалтерського обліку 631 (а.с. 226-230 Т. І).

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Центрального офісу від 25.02.2014 №200, згідно з підпунктом 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПІІ «Лукойл-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПАТ «Універсал-Агро» (код ЄДРПОУ 36386093) за період грудень 2011 року, січень-червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідач склав акт №216/28-10-41-20/30603572 від 27.02.2014, згідно висновків якого, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 782 520,00 грн., а також порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 48 885 511,00 грн.

На підставі акту перевірки №216/28-10-41-20/30603572 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0000234102 від 12.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 673 783,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 9 782 520,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 891 260,00 грн.;

- форми «П» №0000244102 від 12.03.2014, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 48 885 511,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПІІ «Лукойл-Україна» оскаржило їх до суду.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового засідання витребував у позивача всю наявну первинну документацію по спірним взаємовідносинам з контрагентами у періоді, який перевірявся контролюючим органом.

Позивач інших документів, окрім наявних в матеріалах справи суду не надав.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ПІІ «Лукойл-Україна» (Покупець) та ПАТ «Універсал-Агро» (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів №14-12-11 від 14.12.2011 (далі - Договір №14-12-11), згідно якого Постачальник зобов'язується передати нафтопродукти (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивач надав до матеріалів справи копії таких документів: додатків до Договору №14-12-11, податкових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів, актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, накладних, паспортів якості, сертифікатів відповідності (а.с. 53-132 Т. І, а.с. 86-164 Т. ІІ).

Розрахунки з ПАТ «Універсал-Агро» позивач здійснював у безготівковій формі, що підтверджується оригіналами банківських виписок. (а.с. 81-85, 188 Т. ІІ).

Проаналізувавши надані позивачем копії первинних документів, суд дійшов висновку, що вони не є належним та допустимим доказом реальності та товарності Договору №14-12-11, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 2.1.1 Договору №14-12-11 Постачальник зобов'язується відвантажити Товар після отримання від Покупця оригіналів заявок та підписання Сторонами Додаткових угод по кожній партії Товару, де обов'язково зазначаються: ціна Товару, умови його поставки та оплати.

Пунктом 1.2 Договору №14-12-11 встановлено, що асортимент, кількість, ціна та умови поставки Товару узгоджуються Сторонами у Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Позивач не надав суду жодної Додаткової угоди та заявки, які мали бути складені для виконання кожної поставки згідно Договору №14-12-11.

Дослідивши надані позивачем копії Додатків №1 від 14.12.2011, №2 від 21.12.2011 та №3 від 28.12.2011, суд встановив, що даних Додатках позивач та ПАТ «Універсал-Агро» узгодили, що Постачальник продає, а Покупець купує продукт залізничними вагонами на умовах: СРТ - станція призначення. Найменування продукту: бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро І класу.

Пунктом 1.5 Договору №14-12-11 визначено, що сторони використовують правила «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2010 термін відправлення СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту..

Станцією відвантаження, відповідно до вказаних Додатків №№1, 2, 3 до Договору №14-12-11 є: Айвазовська, Придніпровська залізна дорога, код станції 471809.

Водночас, з наданих позивачем копій накладних видно, що станцією відправлення у них зазначено: Айвазовська, код станції 471902. Крім того, вантажем є: бензин моторний (автомобільний) неетилований, клас 3. Отже, станція відправлення та вантаж, зазначені у наданих позивачем накладних відрізняються від тих, які узгоджені позивачем і ПАТ «Універсал-Агро» у Додатках №№1, 2, 3 до Договору №14-12-11.

В актах прийому-передачі нафтопродуктів, підписаних ПАТ «Універсал-Агро» та ПІІ «Лукойл-Україна», зазначені інші умови поставки, а саме: в актах від 22.12.2011, 23.12.2011, 24.12.2011, 26.12.2011, 01.01.2012 зазначено, що приймання-передача відбулись на умовах станція Одеса-Застава-1, у актах від 26.12.2011, 27.12.2011, 01.01.2012, 02.01.2012 зазначено, що приймання-передача відбулись на умовах станція Обвідна, у акті від 30.12.2011 зазначено, що приймання-передача відбулись на умовах станція Порт Велике Запоріжжя, у акті від 01.01.2012 зазначено, що приймання-передача відбулись на умовах станція Сімферополь.

Документів, які б свідчили про те, що позивач узгодив з ПАТ «Універсал-Агро» умови поставки саме на вказані станції, суду не надано. Крім того, позивач не надав суду договорів укладених з транспортними компаніями щодо транспортування нафтопродуктів, за Договором №14-12-11. Позивач також не надав доказів того, що ним видавались доручення особам на отримання товару від ПАТ «Універсал-Агро» згідно Договору №14-12-11.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів транспортування нафтопродуктів, які мали бути придбані у ПАТ «Універсал-Агро» за Договором №14-12-11.

Відповідно до пункту 3.1 Договору №14-12-11 Сторони здійснюють відвантаження та приймання Товару по кількості і якості за правилами, встановленими Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/15 (далі - Інструкція №281/171/578/155), а також за Участю Торгово-промислової плати України.

Пунктом 5 Інструкції №281/171/578/155 визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів в залежності від виду транспорту, яким доставляється нафта та нафтопродукти.

У відповідності до пункту 6.1 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Пунктом 6.3 Інструкції №281/171/578/155 встановлено, що нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

З наданих позивачем первинних документів не вбачається за можливе встановити, яким транспортом доставлятись нафтопродукти (бензин автомобільний А-95 Євро І клас), з урахуванням того, що накладні на залізничне перевезення містять відомості, відмінні від узгоджених сторонами Договору №14-12-11.

Позивач не надав суду документів, які мали бути складені при належному прийнятті нафтопродуктів згідно Договору №14-12-11, обов'язкова наявність яких передбачена положеннями Інструкції №281/171/578/155.

Пунктом 1.3 Договору №14-12-11 передбачено, що якість Товару, який підлягає передаванню за даним Договором, має відповідати ДСТУ, ТУ для даного виду Товарів, підтверджуватись паспортом якості заводу-виробника та відповідати показникам, які в ньому зазначені.

Згідно з пунктом 3.2. Договору №14-12-11 приймання Товару по якості та інші взаємовідносини між Сторонами щодо якості Товару здійснюються і вирішуються у відповідності до паспорту заводу-виробника та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121 (далі - Інструкція №271/121).

Положеннями пункту 5.1 Інструкції №271/121 наведено перелік документів, які обов'язково мають оформлюватись на підприємствах, що мають власні випробувальні лабораторії, для забезпечення обліку контрольних операцій під час визначення якості нафти та/або нафтопродуктів.

Позивач не надав доказів наявності у нього власної випробувальної лабораторії, для забезпечення обліку контрольних операцій під час визначення якості нафти та/або нафтопродуктів.

Пунктом 5.2 Інструкції №271/121 передбачено, що підприємства, що не мають власних випробувальних лабораторій з випробування нафти та нафтопродуктів, укладають відповідні договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонніми акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями. На підприємстві оформлюються документи:

- акти відбирання проб за формою № 2-НК;

- журнал реєстрації проб за формою № 3-НК;

- журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК;

- графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою № 10-НК;

- паспорт якості за формою № 11-НК.

Документів, передбачених положеннями Інструкції №271/121 позивач суду не надав.

Суд зазначає, що відсутність документів, передбачених положеннями законодавства та умовами договору свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, оскільки, транспортування, відвантаження, зберігання, відпуск нафтопродуктів без відповідної документації не допускається.

Вищезазначені обставини вказують на те, що господарська операція з придбання бензину автомобільного А-95 Євро І класу на підставі Договору №14-12-11 була лише задокументована, без її реального виконання сторонами, що вказує на відсутність у позивача права на її відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів реального здійснення поставки дизельного пального ПАТ «Універсал-Агро» на виконання умов Договору №14-12-11.

Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ПІІ «Лукойл-Україна» з ПАТ «Універсал-Агро» дійшов висновку про відсутність наміру сторін на настання реальних правових наслідків, в обґрунтування чого посилався на матеріали акту ДПІ у Печерському районі міста Києва від 30.08.2012 №3340/2208/3636093 про неможливість проведення зустрічної звірки ПАТ «Універсал-Агро» щодо господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 по 31.03.2012, згідно якого, контролюючим органом не встановлено факту реальності господарських операцій з ТОВ «Торгове обладнання «Проксіма», за рахунок якого ПАТ «Універсал-Агро» сформувало 98% від загального податкового кредиту.

Відповідач зазначив, що господарські операції позивача з ПАТ «Універсал-Агро» були виключно задокументовані з метою отримання податкової вигоди, з огляду на що, у позивача відсутнє право на відображення їх у податковому обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту отримання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат, навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Суд встановив, що позивач не надав первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження обсягу формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, дослідження яких є складовою, а не вичерпною частиною виїзної документальної перевірки.

Крім того, як було зазначено вище, податковим органом вживалися заходи щодо отримання від платника податків первинних документів бухгалтерського обліку з метою дослідження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПАТ «Універсал-Агро», а саме: направлялися відповідні запити до позивача. Однак, позивач не виконав вимоги відповідача щодо надання бухгалтерських документів та не надав у повному обсязі документи, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач не надав під час перевірки документів на підтвердження права включення до валових витрат суми у розмірі 48 885 511,00 грн. та права включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 9 782 520,00 грн., у відповідності до положень статті 44 Податкового кодексу України, надані позивачем до суду документи, які були відсутні під час перевірки, не можуть бути взяті судом до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 №К/9991/49521/12.

Крім того, з аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПАТ «Універсал-Агро».

У відповідності до приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.»

Таким чином, суд встановив, що висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 9 782 520,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 48 885 511,00 грн. є правомірними.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0000234102 від 12.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 673 783,00 грн. та форми «П» №0000244102 від 12.03.2014, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 48 885 511,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 63 559 294,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 270449 від 20.03.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» відмовити повністю.

2. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (код ЄДРПОУ30603572) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський