Постанова № 38604160, 10.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Житомир справа № 806/8372/13-a

категорія 8.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профільтех" до Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 9-2207,

встановив:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профільтех" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29 листопада 2013 року № 9-2207, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 23442,00 грн. (за основнім платежем - 18754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4688,00 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що в період з 29.10.2013 року по 12.11.2013 року працівниками Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ТОВ "Профільтех" вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом перевірки № 5/3/101000000/37260027 від 21.11.2013 року. Під час проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення товариством вимог статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість та ч. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні. Позивач не погоджується з висновками перевіряючих викладеними в акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів долучених до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профільтех" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100302417 від 22.09.2010 року являється платником податку на додану вартість.

У період з 29.10.2013 року по 12.11.2013 року відповідно до вимог статей 336, 345, 346 Митного кодексу України, на підставі плану проведення документальних планових виїзних перевірок підприємств в ІV кварталі 2013 року та на виконання наказу ГУ Міндоходів у Житомирській області від 18.10.2013 року № 470, державними інспекторами ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ТОВ "Профільтех" вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом перевірки № 5/3/101000000/37260027 від 21.11.2013 року.

Під час проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення товариством вимог статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість за митними деклараціями № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року, № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року та ч. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні за митними деклараціями № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року, № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року.

Згідно із актом перевірки висновки податкового органу про заниження зобов'язань з податку на додану вартість при митному оформленні товарів, що ввозяться на територію України на суму 18754,00 грн., за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем ст. 264 МК України в частині визначення митної вартості товару при розмитненні товарів на підставі митних декларацій № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року та № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року № 9-2207, яким ТОВ "Профільтех" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 23442,00 грн. (за основним платежем - 18754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4688,00 грн.).

У судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2011 року між ТОВ "Профільтех" та SHANDONG YUANDA STEEL SHEET SCIENCE& TECHNOLOGY CO., LTD (юридична особа за законодавством Китаю) укладено контракт № 23112011 та Додаток № 1 від 23.11.2011 року на поставку сталі оцинкованої на загальну суму 97375 дол. США.

18.09.2011 року між ТОВ "Профільтех" та CNBM International Corporation (юридична особа за законодавством Китаю) укладено контракт № SAAM1211021 та Додаток № 1 від 31.10.2011 року на поставку сталі оцинкованої у котушках на загальну суму 88375,00 дол. США, відповідно до якого Постачальники юридичні особи за законодавством Китаю зобов'язується передати товар у зумовлений у цьому договорі строк у власність Покупцеві, а Покупець (ТОВ "Профільтех") зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Поставка товару здійснюється на базисних умовах поставки CFR - порт Одеса, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс - 2000".

Товар вважається поставленим належним чином, а Покупець - таким, що виконав свої зобов'язання з моменту передачі продукції в узгодженому пункті призначення. Приймання товару за цим договором здійснюється за кількістю згідно специфікації. Передача товару здійснюється сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі.

Позивач розмитнюючи товари отриманні на умовах вищезазначених контрактів подав до Митного органу митні декларації № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року та № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року, в яких зазначив митну вартість товару відповідно до контрактної ціни (ст. 267 МК України № 92-IV від 11.07.2002 року).

Митний орган прийняв вищезазначені митні декларації та погодився з ними, у тому числі і з митною вартістю товарів зазначеною у таких митних деклараціях, про що свідчать відповідні відмітки митного органу на цих митних деклараціях.

На запит відповідача Митний орган надав відповідь, що у період з 01.01.2012 року по 01.03.2012 року Митним органом не було встановлено порушень позивачем законодавства у сфері державної митної справи. Даний факт було зафіксовано відповідачем в акті перевірки на сторінці 6.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 3 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Статтею 28 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року встановлено, що розмежування повноважень і функціональних обов'язків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Звідси вбачається, що митні органи, станом на січень-лютий 2012 року мали виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості

У відповідності із ч.ч. 1, 3 ст. 265 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Частиною 2 ст. 266 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року встановлено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 5 ст. 266 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У відповідності до ч. 1 ст. 268 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

З вищевикладеного видно, що саме митний орган мав право на визначення митної вартості товару відповідно до положень Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року, а не відповідач.

Товар, який ввозився ТОВ "Профільтех" на підставі митних декларацій № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року та № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року, розмитнювався згідно положень Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року, а товар, який ввозився позивачем на підставі митних декларацій № 101060000/2012/010840 від 04.07.2012 року та № 101060000/2012/013834 від 15.08.2012 року, на які посилається податковий орган в акті перевірки, розмитнювався згідно положень Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року, в зв'язку з цим суд приходить до висновку, що висновок Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо того, що позивачем порушено ст. 264 МК України в зв'язку з тим, що останній у митних деклараціях № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року та № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року вказав ціну товару нижчу від тієї ціни до якої митним органом було піднято ціну аналогічних товарів - рішення Митного органу про визначення митної вартості: № 101060000/2012/300451/1 від 04.07.2012 та № 101060000/2012/000525/2 від 15.08.2012 року є безпідставним.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару, який переміщувався через митний кордон України на підставі МД № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 та МД № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року, у посадових осіб митного органу не виникало сумнівів стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, що вказує на те, що Митний орган погодився з митною вартістю товарів задекларованою ТОВ "Профільтех" у даних митних деклараціях і не скористався своїм правом - зобов'язати останнього визначити митну вартість товарів за іншим способом ніж використав позивач (ст. 265 МК України №92-IV від 11.07.2002 року).

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач не наділений повноваженнями щодо донарахування ТОВ "Профільтех" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість без попереднього винесення рішення про коригування митної вартості, за наслідками прийняття якого міг би збільшитися об'єкт оподаткування ПДВ.

Відповідач у процесі розгляду справи не довів та не підтвердив належними та допустимим доказами факт встановлення порушень посадовими особами митного органу своїх посадових обов'язків та/або митного законодавства, чи фактів проведення відносно таких посадових осіб службових розслідувань, та/або притягнення таких посадових осіб до відповідальності за порушення допущені при розмитненні товарів позивача за митними деклараціями № 101000009/2012/000415 від 17.01.2012 року та № 101060000/2012/001983 від 16.02.2012 року.

За таких обставин, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір у сумі 182 грн. 70 коп. слід відшкодувати на користь ТОВ "Профільтех" з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29.11.2013 року № 9-2207.

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профільтех" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 182 гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 15 квітня 2014 р.