Ухвала суду № 38603691, 28.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23251/13-ц Провадження № 22-ц/772/1379/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н. М.Категорія: 20Доповідач: Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів Матківської М.В., Сало Т.Б.,

при секретарі: Іщук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю в якості третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю в якості третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2014 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Мотивуючи позовні вимоги він посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_6, після смерті якої він, вирішуючи питання щодо спадкового майна в судовому порядку, взнав про існування договорів купівлі- продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1, які належали покійній матері. Вказані договори були вчиненні між ОСОБА_3, який діяв за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 22.12.2012 року та 18.04.2013 року, тобто після смерті довірительки.

В грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

Заявлені ним позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та ОСОБА_6, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3., було укладено 22.12.2012 року та 18.04.2013 року два договори купівлі - продажу земельних ділянок площею 0,0177 га і площею 0,0314 га, розташовані за адресою АДРЕСА_1. Вказані договори були нотаріально посвідчені і право власності ним зареєстровано в реєстраційній службі Вінницького міського управління юстиції.

Про те, що на момент укладення цих договорів ОСОБА_6 померла, ОСОБА_3. йому не повідомляв, видана ОСОБА_3 довіреність перевірялась нотаріусом і тому в нього не виникало сумнівів в тому, що ОСОБА_3 добросовісно виконував договір доручення.

За таких обставин, ОСОБА_4 вважає себе добросовісним набувачем земельних ділянок і ставить питання про визнання на них права власності, оскільки це право оспорюється ОСОБА_2

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, а задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

З таким рішенням не погодились ОСОБА_3. та ОСОБА_4 і оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить рішення, в частині щодо визнання договорів купівлі продажу недійсними, скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, він ставить під сумнів той факт, що позовна заява подана від імені ОСОБА_2 була підписана ним особисто.

Окрім цього, ОСОБА_3. вважає, що судом не прийняті до уваги докази, які спростовують доводи ОСОБА_2, наведені ним на підтвердження позовних вимог та докази про те, що він діючи за довіреністю, виданою йому ОСОБА_6, виконував умови договору доручення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, а саме виконував невідкладні дії, невиконання яких могло б призвести до виникнення збитків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і про задоволення позовних вимог самого ОСОБА_4

Ставлячи під сумнів законність оскаржуваного рішення, ОСОБА_4 наводить доводи про його необґрунтованість та порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 наводить обставини про те, що він є добросовісним набувачем земельних ділянок, оскільки на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, йому не було відомо про те, що ОСОБА_6, за довіреністю якої діяв ОСОБА_3., померла. Тобто, він вважає себе добросовісним набувачем земельних ділянок в розумінні ст. 388 ЦК України. І тому суд, визнаючи незаконними договори купівлі-продажу, на підставі яких він зареєстрував своє право власності в реєстраційних органах та відмовляючи в задоволенні його позову про визнання права власності на земельні ділянки, відкрив шлях для позасудового скасування реєстрації права власності на ці земельні ділянки і позбавив його ОСОБА_4 як добросовісного набувача легального права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, прийшла до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, зважаючи на наступні обставини.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених 22 грудня 2012 року та 18 квітня 2013 року, між ОСОБА_3, який діяв від імені та за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, суд виходив із того, що зі смертю довірительки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, припинилась її цивільна правоздатність.

А тому, вчиненні ОСОБА_3 правочини від імені ОСОБА_6 після її смерті судом визнані недійсними, оскільки при їх укладенні не дотримані вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Встановлено, що ОСОБА_6 19 листопада 2012 року на виконання договору доручення уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, укладати та підписувати від її імені договори купівлі-продажу земельних ділянок, видавши йому довіреність (а.с. 65).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.4).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність. Отже після смерті ОСОБА_6 припинилось представництво ОСОБА_3 за виданою йому довіреністю.

Із змісту виданої довіреності вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір доручення, який в силу вимог ч. 1 ст. 1008 ЦК України також припинився.

А тому, укладені після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_3 від її імені договори купівлі продажу землі цілком обґрунтовано визнані недійсними.

Доводи ОСОБА_3 про те, що з позовом про визнання цих договорів недійсними звернувся не сам ОСОБА_2 ґрунтуються на припущеннях та здогадках, які ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції не висловлювались і не були предметом дослідження.

Хибними є твердження апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він, укладаючи договори купівлі продажу після смерті ОСОБА_6 діяв у відповідності до вимог ч. 2 ст. 248 ЦК України. Однак на підтвердження цих доводів ним не наведено жодних доказів про невідкладність їх вчинення, або ж про те, що не вчинення цих правочинів призвело б до виникнення збитків.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на земельні ділянки площею 0,0177 га і площею 0,0314 га, розташовані за адресою АДРЕСА_1 які належали покійній ОСОБА_6 як за добросовісним набувачем, то вони залишені судом першої інстанції без задоволення. При цьому суд виходив із того, що на момент розгляду даної справи державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки є чинною і ніким не скасована, тобто вказані земельні ділянки залишаються у його власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення вказаної норми стосуються правовідносин, які існували на момент звернення за їх захистом і не передбачають захисту цивільного права, яке може бути порушене в майбутньому.

З положеннями ст. 15 ЦК України кореспондуються положення ст. 392 ЦК України, в якій також вказується на те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також в разі втрати ним документа про право власності

Звертаючись з позовом ОСОБА_4 обґрунтовував свої вимоги, прогнозуючи, що за наслідками визнання договорів купівлі-продажу недійсними підстави набуття ним права власності на земельні ділянки втрачають чинність. Однак, такі висновки є помилковими, зважаючи на те, що скасування в даному випадку договорів купівлі продажу не тягне за собою автоматичного скасування права власності на майно набуте за цими договорами і не може бути скасоване в позасудовому порядку за наявності спору.

Відповідно до п. 5 ст. 216 ЦК України вимога про наслідки недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою

Однак, як вбачається із позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 він не ставив питання про застосування наслідків визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Не застосовані такі наслідки і судом з власної ініціативи.

За наведених обставин, як самі позовні вимоги ОСОБА_4 так і доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень матеріального права є безпідставними і тому судом першої інстанції цілком обґрунтовано залишені без задоволення.

А тому, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2014 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю в якості третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю в якості третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: