Постанова № 38600813, 24.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року 810/2357/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області, про скасування постанови про поновлення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» (далі – позивач, «ТОВ Поліс», Товариство) до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (далі – відповідач, МВДВС), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області (далі – Управління), про скасування постанови від 10.02.2014 про поновлення виконавчого провадження ВП№38546797.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконавче провадження №38546797 було відкрито на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013, яким з Товариства стягнуто заборгованість зі сплати єдиного внеску за лютий 2013 року, тоді як ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження №911/1164/13 про банкрутство ТОВ «Поліс».

Позивач вважає, що оскільки зазначена заборгованість виникла до порушення у справі про банкрутство Товариства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а на момент винесення оскаржуваної постанови провадження у справі про банкрутство ТОВ «Поліс» не припинене, відповідач не мав законних підстав для поновлення виконавчого провадження.

Відповідач та третя особа заперечень позову адміністративного позову не надали.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс», код за ЄДРПОУ 05479987, зареєстроване як юридична особа 14.04.1997, номер запису в ЄДР – 13281200000000165.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2013 у справі №911/1164/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» порушено провадження про банкрутство останнього.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 у справі №810/1833/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до ТОВ «Поліс» про стягнення заборгованості адміністративний позов задоволено, з ТОВ «Поліс» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області стягнуто заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 20550,63 грн. Судом встановлено, що стягнута даною постановою суду заборгованість виникла за лютий 2013 року.

19.06.2013 постановою державного виконавця МВДВС відкрито виконавче провадження №38546797 з виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 про стягнення з ТОВ «Поліс» на користь Управління богу у сумі 20550,63 грн.

Цього ж дня постановою державного виконавця МВДВС виконавче провадження №38546797 було зупинено на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 19.04.2013 у справі №911/1164/13 та відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/1164/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський м'ясокомбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» про банкрутство, серед іншого, визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області у розмірі 20550,63 грн. у другій черзі задоволення вимог кредиторів.

10.02.2014 Постановою державного виконавця МВДВС виконавче провадження №38546797 було поновлено із посиланням на положення ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі – Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до абзацу третього частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії значених обставин.

За приписами частини 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (далі – Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Відповідно до положень частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частинами 2, 3 цієї ж статті встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Абзацом 1 частини 5 цитованої статті визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Саме на положення приведеної норми та частини 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач послався при прийнятті оскаржуваної постанови.

З приведеного вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. При цьому в розумінні вказаного Закону поточними кредиторами є ті, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Це ж стосується й виникнення поточної заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, виконавче провадження №38546797 було відкрито з виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 №810/1833/13-а про стягнення з ТОВ «Поліс» на користь Управління богу у сумі 20550 грн., а саме заборгованості зі сплати єдиного внеску за лютий 2013 року.

При цьому, справу №911/1164/13 про банкрутство ТОВ «Поліс» було порушено 19.04.2013, тобто після виникнення заборгованості останнього перед Управлінням зі сплати єдиного внеску в розмірі 20550,63 грн.

Отже, Управління є конкурсним кредитором ТОВ «Поліс» в частині стягнення зазначеної заборгованості, і на її стягнення поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

При цьому суд повторно наголошує, що ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/1164/13 визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області у розмірі 20550,63 грн. у другій черзі задоволення вимог кредиторів.

На час прийняття спірної постанови обставини, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження №38546797, а саме порушення справи №911/1164/13 про банкрутство ТОВ «Поліс», не відпали, отже відповідач не мав встановлених законом підстав для його поновлення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв у порушення вимог частини 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим ця постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної постанови та не виконано покладеного Кодексом адміністративного судочинства України обов’язку доказування.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги встановлення судом порушення відповідачем вимог чинного законодавства та недоведеність останнім оскаржуваної постанови, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем заявлено не було, у зв’язку з чим судові витрати в порядку, передбаченому статтею 94 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 10 лютого 2014 року про поновлення виконавчого провадження ВП№38546797.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.