Постанова № 38600238, 05.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.4.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2386/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

За участю секретаря судового засідання: Семціва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луганського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Луганського міського центру зайнятості в якому позивачка просила визнати протиправним і скасувати Наказ Луганського міського центру зайнятості «Про повернення коштів ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) від 05.02.2014 р. № 4-б.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно Наказу «Про повернення коштів ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) від 05.02.2014 р. № 4-б, прийнятого Луганським міським центром зайнятості, позивачу фактично було визначено повернути незаконно одержане забезпечення та соціальні послуги у сумі 14615,68 грн.

Як вказує позивач, підставою для прийняття наказу є Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 149 від 05.02.2014 року, у якому зазначено порушення Позивачкою п.2. ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яке полягає у неповідомленні Позивачкою Відповідача про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а також незаконному отриманні матеріальної допомоги.

Згідно Акту встановлено:

- у період перебування на обліку Позивачка почала роботу в ТОВ «СТАРЛАЙФ» 22.06.2012 року.

- ТОВ «СТАРЛАЙФ» використовувало найману працю Відповідачки і є роботодавцем по відношенню до неї.

- Позивачка надавала послуги ТОВ «СТАРЛАЙФ» згідно договору ЦПХ № 501470 від 01.06.2012 року за що їй нараховано відповідну винагороду у червні 2012 р. - 129,60., у червні 2013 року - 144,60 грн. Дана винагорода не виплачена і є кредиторською заборгованістю ТОВ «СТАРЛАЙФ», оскільки відсутні акти виконаних робіт, оформлені належним чином. Дія договору № 501470 від 01.06.2012 р. припинена 01.07.2013 р.

Позивач не згоден з висновками Відповідача, викладеними в Акті, а наказ вважає незаконним. Свою позицію обґрунтовує наступним.

На думку позивача висновки Відповідача стосовно того, що Позивачка в період обліку як безробітна стала зайнятою особою та не повідомила Відповідача про ці обставини є безпідставними, оскільки Позивачка не перебувала у трудових відносинах з ТОВ «СТАРЛАЙФ», дохід не отримувала.

Відносно договору, укладеного з ТОВ «СТАРЛАЙФ», Позивачка налогошує на тому, що за своїм змістом договір не є трудовим.

Відносно нарахування позивачці винагороди в сумі 129,60 грн. за червень 2012 року та 144,60 грн. за червень 2013 року та визначення її Відповідачем як кредиторської заборгованості ТОВ «СТАРЛАЙФ» перед Позивачкою зазначає, що оскільки між ТОВ «СТАРЛАЙФ» та Позивачкою не було складено акту приймання-передачі робіт за договором, у ТОВ «СТАРЛАЙФ» відсутня перед нею будь-яка кредиторська заборгованість. Також Позивачка зазначає, що у період з 04.05.2012 р. по 11.10.2012 р. та з 23.04.2013 р. по 05.10.2013 р. Позивачка не одержувала грошових коштів від ТОВ «СТАРЛАЙФ» на в готівковій ні в безготівковій формі.

На думка Позивачки п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» нею не порушувався, Акт Луганського міського центру зайнятості містить недостовірні відомості, а наказ є таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

За таких підстав Позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати протиправним та скасувати Наказ Луганського міського центру зайнятості « Про повернення коштів ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1)" від 05.02.2014 №4-б.

В судовому засіданні позивачка та представник позивача позов підтримали у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В своїх запереченнях представник відповідача зазначив, що оскаржуваний Наказ було винесено відповідно до вимог чинного законодавства та просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтування позовних вимог за наступних підстав.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Згідно ч.2 ст.43 зазначеного закону статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно п.1 ч. 1. ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії); інформації про свої права та обов'язки як безробітного.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Під час розгляду справи встановлено, що громадянка ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) перебувала на обліку в Луганському міському центрі зайнятості як безробітна в періоди з 04.05.2012 по 11.10.2012 та з 23.04.2013 по 05.10.2013.

Позивачка отримала допомогу по безробіттю за періоди з 02.06.2012 по 10.10.2012 у сумі 7212,21 грн.; матеріальну допомогу в період професійного навчання з 01.06.2012 по 01.06.2012 у сумі 60,91 грн.; вартість навчання за період з 01.06.2012 по 01.06.2012 у сумі 22,73 грн.; також допомогу по безробіттю за період з 30.04.2013 по 04.10.2013 у сумі 7203,05 грн.; вартість навчання за період з 20.05.2013 по 24.05.2013 у сумі 116,78 грн.

05 лютого 2014 року Луганським міським обласним центром зайнятості винесено Акт № 149 у висновках якого зазначено, що в період перебування на обліку як безробітна, ОСОБА_2 стала зайнятою особою згідно ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та в порушення п.2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не повідомила про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, незаконно отримала матеріальну допомогу в період професійного навчання за період з 01.06.2012 р. по 01.06.2012 р. у сумі 60,91 грн., допомогу по безробіттю за період з 02.06.2012 р. по 10.10.2012 р. у сумі 7212,21 грн., за період з 30.04.2013 р. по 04.10.2013 р. у сумі 7203,05 грн. та соціальні послуги у вигляді проходження навчання за направленням служби зайнятості вартістю 139,51 грн.(а.с. 10).

На підставі зазначеного Акту Луганський міський центр зайнятості виніс Наказ № 4-б від 05.02.2014 р., яким наказав направити ОСОБА_2 лист-повідомлення про повернення незаконно одержаного забезпечення та соціальних послуг за період з 01.06.2012 р. по 04.10.2013 р. у сумі 14615,68 грн.

Актом Луганського міського центру зайнятості № 149 від 05 лютого 2014 року зазначено, що у період перебування Позивачки на обліку як безробітної, нею укладався договір на надання посередницьких послуг з ТОВ «СТАРЛАЙФ». Дана обставина сторонами у судовому засіданні не заперечувалась.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 5. ст.626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Виходячи зі змісту договору укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «СТАРЛАЙФ» умовами договору не передбачено його невідплатність, а тому виходячи зі змісту ст. 626 Цивільного Кодексу України вказаний договір є відплатним, та передбачає отримання його виконавцем матеріальної винагороди.

Враховуючі дану обставину суд дійшов висновку, що укладаючи зазначений договір Позивачка мала на меті можливість отримання доходів згідно договором цивільно-правового характеру, а тому відповідно до п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мала обов'язок подати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та соціальних послуг.

18 квітня 2014 року Луганським окружним адміністративним судом було направлено судовий запит до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганський області щодо отримання доходів ОСОБА_2 у період червень 2012 - червень 2013 року.

Згідно наданої відповіді Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганський області та наданих відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 у другому кварталі 2012 року від ТОВ «СТАРЛАЙФ» було нараховано дохід у сумі 129,60 грн. та у другому кварталі 2013 року - 144,6 грн.(а.с. 47 - 49).

Посилання представника позивача на те, що позивачка дізналася про те, що їй було нараховано суми виплат від ТОВ "СТАРЛАЙФ", у грудні 2013 року та такі суми фактично нею не отримані судом не приймаються до уваги, оскільки сама обставина - укладання у червні 2012 року ОСОБА_2 договору про надання посередницьких послуг в сфері страхування, впливає на підстави для отримання виплат від відповідача. Позивач не надав суду жодних доказів, а судом неи було встановлено, факт розірвання договору, укладеного між позивачкою та ТОВ "СТАРЛАЙФ" сразу після його укладання. Тобто у період перебування позивачки на обліку в Луганському міському центрі зайнятості, договір був чинний.

Також посилання представника позивача на те, що позивачка не укладала трудовий договір з ТОВ "СТАРЛАЙФ", як на обставину для прийняття наказу про повернення коштів, є незмістовним, оскільки ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" чітко визначено коло осіб, які відносяться до зайнятого населення, а саме - які працюють за наймом на інших умовах. У даному випадку, договір, укладений позивачкою з ТОВ "СТАРЛАЙФ" є договором найму на умовах цивільно-господарських відносин.

Наведені обставини свідчать про порушення Позивачкою п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», законність винесення Луганським міським центром зайнятості оскаржуваного Наказу, з таких підстав суд дійшов висновку відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу.

Згідно ч.2. ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Під час подання позову Позивачкою було сплачено судовий збір за позов майнового характеру у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору, згідно квитанції № ПН4202 від 04 квітня 2014 року у розмірі 182,70 грн. У зв'язку з відмовою у задоволені позовних вимог в повному обсязі суд стягує з позивача решту суми судового збору, тобто 1827,00 грн. - 182,70 грн.= 1 644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Луганського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.п.к. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31213206784006 УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, код класифікації доходів 22030001) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 08 травня 2014 року.

Суддя О.В. Ірметова