Ухвала суду № 38600224, 08.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 травня 2014 року Справа № 805/5639/14

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов та стягнення коштів, а також з матеріалами, доданими до нього, перевіривши дотримання вимог ст.ст.105-106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

встановив:

05 травня 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просив:

- визнати протиправними дії ВДВС щодо винесення у виконавчому провадженні ВП № 39677259 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 950,50 грн. від 12 листопада 2013 року;

- визнати протиправними дії ВДВС щодо винесення у виконавчому провадженні ВП № 39677259 постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 30,00 грн. від 12 листопада 2013 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС від 12 листопада 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 950,50 грн., винесену у виконавчому провадженні ВП № 39677259;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС від 12 листопада 2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 30,00 грн., винесену у виконавчому провадженні ВП № 39677259;

- стягнути з ВДВС на користь позивача протиправно стягнутий у виконавчому провадженні ВП № 39677259 виконавчий збір в розмірі 1 950,50 грн.;

- стягнути з ВДВС на користь позивача протиправно стягнуті у виконавчому провадженні ВП № 39677259 витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 30,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, окрім іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір», а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до кола суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону України «Про судовий збір», встановлені пільги щодо його сплати.

Крім того, суд відзначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, з рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»), вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем одночасно заявлені вимоги немайнового характеру (визнання неправомірними дій) та майнові вимоги (скасування постанов та стягнення коштів).

Ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; за позовні вимоги немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» визначено, що мінімальний розмір заробітної плати в місячному розмірі станом на 01 січня 2014 року становить 1 218 грн.

Таким чином, судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2% від розміру майнових вимог, проте не може бути меншим за 1 827 грн. (1 218 грн. х 1,5 = 1 827 грн.) та більшим за 4 872 грн. (1 218 грн. х 4 = 4 872 грн.); за подання адміністративного позову немайнового характеру - 73,08 грн. (1 218 грн. х 0,06 = 73,08 грн.).

При цьому відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Розмір майнових вимог позивача становить 1 980,50 грн. (1 950,50 грн. (виконавчий збір) + 30,00 грн. (витрати на проведення виконавчих дій)), 2% від яких дорівнює 39,61 грн., що є меншим за мінімальний розмір судового збору за майнові вимоги.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 255,78 грн. (судовий збір за немайнові вимоги 73,08 грн. + 10% розміру ставки судового збору за майнові вимоги 182,70 грн.).

Судовий збір за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду сплачується за наступними реквізитами: р/р 31217206784005, отримувач - Держбюджет Калінінського району м. Донецька, код ЄДРПОУ 38034015, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016.

В порушення вимог ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви позивач не надав документ про сплату судового збору.

Відповідно ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може надати самостійно, із зазначенням причини неможливості подання таких доказів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на такі докази: рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 липня 2013 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року, ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2013 року про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39677259 від 06 вересня 2013 року, квитанцію про сплату 20 399,00 грн. на виконання судового рішення, постанову про стягнення виконавчого збору від 12 листопада 2013 року, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 12 листопада 2013 року, квитанцію про сплату 2 129,93 грн. на виконання судового рішення, однак в порушення вимог ч.2 ст.106 КАС України вказані документи до позовної заяви не додані.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, що передбачено ч.1 ст.108 КАС України.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем шляхом надання:

- документа про сплату судового збору в розмірі 255,78 грн., сплаченого за реквізитами, вказаними у цій ухвалі;

- доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме: рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 липня 2013 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року, ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2013 року про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39677259 від 06 вересня 2013 року, квитанцію про сплату 20 399,00 грн. на виконання судового рішення, постанову про стягнення виконавчого збору від 12 листопада 2013 року, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 12 листопада 2013 року, квитанцію про сплату 2 129,93 грн., а також копій цих документів для відповідача відповідно до вимог ч.3 ст.106 КАС України. У разі неможливості подання вказаних документів позивачу слід письмово вказати докази, які він не може надати самостійно, із зазначенням причини неможливості їх подання.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви, крім іншого, з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Гарантоване ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на суд передбачає право особи на розгляд її справи судом, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Відповідно до положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При визначенні юрисдикції такого спору суд виходить з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

В розумінні ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Відповідна правова позиції сформульована в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами за законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (із змінами та доповненнями).

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, оскаржує дії та рішення державного виконавця, вчинені (прийняті) в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Пролетарським районним судом м. Донецька у цивільній справі № 0542/7405/2012.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами за законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (із змінами та доповненнями), постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

За змістом п.8 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що за відсутності документів, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог, неможливо однозначно вирішити питання щодо належності спору, за вирішенням якого він звернувся, до адміністративної юрисдикції.

Оскільки, в тому випадку, коли виконання спірних постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій здійснювалося в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі, оскарження відповідних дій та рішень державного виконавця має здійснюватися за правилами цивільного судочинства шляхом звернення до суду загальної юрисдикції, який видав виконавчий документ, тобто до Пролетарського районного суду м. Донецька. За таких обставин у відкритті провадження у справі № 805/5639/14 за позовом ОСОБА_1 до ВДВС має бути відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, з тієї причини, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У разі ж коли виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Пролетарським районним судом м. Донецька закінчено, а постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виділені в окремі виконавчі провадження, оскарження відповідних дій та рішень державного виконавця має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства шляхом звернення до Донецького окружного адміністративного суду.

Враховуючи викладене та керуючись ч.ч.2, 3 ст.106, п.3 ч.1 ст.107, ч.1 ст.108, п.1 ч.4 ст.160, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов та стягнення коштів - залишити без руху.

2. Встановити особі, яка звернулася з позовною заявою, строк до 30 травня 2014 року для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду:

- документа про сплату судового збору в розмірі 255,78 грн., сплаченого за реквізитами, вказаними у цій ухвалі;

- доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме: рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 липня 2013 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2013 року, ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2013 року про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39677259 від 06 вересня 2013 року, квитанцію про сплату 20 399,00 грн. на виконання судового рішення, постанову про стягнення виконавчого збору від 12 листопада 2013 року, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 12 листопада 2013 року, квитанцію про сплату 2 129,93 грн., а також копій цих документів для відповідача відповідно до вимог ч.3 ст.106 КАС України. У разі неможливості подання вказаних документів позивачу слід письмово вказати докази, які він не може надати самостійно, із зазначенням причини неможливості їх подання.

3. Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що у випадку неусунення недоліків, позовна заява буде повернута; у разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день її первинного подання.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка звернулася з позовною заявою.

5. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кравченко Т.О.