Постанова № 3859899, 10.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Київ

         10 червня  2009 року                               К-20583/08,К-21717/08                                                       

Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

       головуючого: судді доповідача  Бим  М.Є.

       суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

       при секретарі: Сірик Ю.В.

за участю представників:

РГ УПЦ КП м. Мостиська– Дмитрасевича Н.О., Качмар Я.І.,

Терлецького М.В.

РГ УАПЦ м. Мостиська – Малашівського Б.Ф., П’ятковського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційнимискаргамиЛьвівської обласної державної адміністрації та представника Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату м. Мостиська Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року у справі №3/186-10/121 за позовом Релігійної громади Української автокефальної православної церкви м. Мостиська Львівської області до Львівської обласної державної адміністрації, комунального підприємства «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації», треті особи – Товариство по будівництву церкви «Вознесіння Господнього», Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату м. Мостиська, Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, про скасування  розпоряджень та рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року ТОВ «ВознесінняГосподнього», яке в процесі розгляду справи було замінено на належного позивача - Релігійну громаду Української автокефальної православної церкви м. Мостиська Львівської області, звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням змін та доповнень позивач просив суд:

- скасувати п. 5.2.1 Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996 року № 363 „ Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових споруд„;

            - скасувати п. 2.2. Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 07.06.2007 року № 534 про реєстрацію статуту громади УПЦ –КП в новій редакції.

- скасувати рішення Мостиського районного бюро технічної інвентаризації про надання технічного паспорту на будівлю Церкви „Вознесіння Господнього„ релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату;

- визнати недійсним Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкту будівлі церкви „Вознесіння Господнього”;

Постановою господарського суду Львівської області від 20 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, позов задоволено частково.

Скасовано підпункт 5.2.1. пункту 5.2 Розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996 року № 363 „Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель”.

Скасовано підпункт 2.2. пункту 2 Розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 07.06.2007 року № 534 „Про реєстрацію статутів релігійних громад”.

 В решті позовних вимог провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату м. Мостиська Львівської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення як такі, що винесено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, дано неналежну правову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення спору.

В касаційній скарзі Львівська обласна державна адміністрація просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині скасування підпункту 5.2.1. пункту 5.2 Розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 03.04.1996 року № 363 „Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель”, скасування підпункту 2.2. пункту 2 Розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 07.06.2007 року № 534 „Про реєстрацію статутів релігійних громад ”, та в частині розподілу судових витрат, а в решті судові рішення залишити без змін. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судами не прийнято до уваги те, що реєстрація змін до статуту Релігійної громади УАПЦ м. Мостиська здійснювалась облдержадміністрацією  з урахуванням висновку Мостиської РДА. Прийняття оскаржуваних розпоряджень відбувалось з урахуванням вимог Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» уповноваженими органами. Зазначає, що судами обох інстанцій в цій частині порушено норми матеріального права.

В запереченнях на касаційні скарги Релігійна громада УАПЦ в м. Мостиська просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них,  колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Львівської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню в повному обсязі, а касаційна скарга  Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату м. Мостиська – частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Згідно п.1ч.1ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації"Держава делегувала обласним державним адміністраціям здійснення реєстрації статутів релігійних громад.

Отже, в розумінні  п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України  спір, щодо розпоряджень облдержадміністрації про реєстрацію статутів релігійних організацій та змін до цих статутів, який виник між сторонами по даній  справі, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень – органу виконавчої влади, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а тому касаційна скарга  інстанційно  підсудна Вищому адміністративному суду України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції,  виходив з того, що підпункт 5.2.1 пункту 5.2 частини 5 розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 03 квітня 1996 року № 363 прийнято без урахування статутних положень Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в місті Мостиська Львівської області, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17 вересня 1991року № 495 п.1, п.п. 1.177, та перевірки легітимності парафіяльних зборів, достовірності прийнятого цими зборами рішення про внесення змін і доповнень до Статуту цієї релігійної організації, а також дотримання порядку оформлення необхідних документів, на підставі яких органом реєстрації приймається рішення про реєстрацію змін і доповнень до Статутів релігійних організацій, а розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 534 від 07 червня 2007 року, яким зареєстровано Статут у новій, підлягає скасуванню через те, що воно є похідним від розпорядження голови Львівської обласної адміністрації від 03.04.1996 року.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 1991 року керуючим Львівсько-Галицькою Метрополією - єпископом Данилом було затверджено статут парафії м. Мостиська церкви Покрова Пресвятої Богородиці, благочиння Мостиська, Львівської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

Рішенням   виконавчого   комітету   Львівської обласної   ради   народних   депутатів   від 17.09.1991р.  № 495  „Про  реєстрацію  статутів  релігійних  громад"  зареєстровано  Статут парафії м.  Мостиська  церкви Покрова Пресвятої Богородиці.

На   виконання   вказаного   рішення   виконавчим   комітетом   Львівської   обласної   ради народних депутатів видано свідоцтво про реєстрацію релігійної громади від 17.09.1991р. № 495/177, яким зареєстровано Статут релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в місті Мостиська Львівської області.

Відповідно до довідки Львівського обласного управління статистики Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви Покрови Пресвятої Богородиці  включена до Єдиного  державного   реєстру   підприємств  та  організацій   України   на   підставі  вищевказаного рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних від 17.09.1991р. № 495, вказаній громаді присвоєно ідентифікаційний код 23957456.

Розділом 6 Статуту релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви  м.  Мостиська визначено порядок внесення змін та доповнень до Статуту, яким передбачено, що право змін та доповнень мають Парафіяльні збори.

Протоколом зборів  від 28.01.1996р. вирішено внести зміни до Статуту, додавши до назви церкви слова «Київського патріархату». Даний протокол, як  це передбачено п.5.13 Статуту,  підписанийголовою зборів та секретарем. Зміни затверджено також Єпископом Дрогобицьким.

Статтю 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Враховуючи наведене, посилання судів попередніх інстанцій на те, що при внесення змін до Статуту було порушено порядок внесення цих змін, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.

Враховуючи дані вимоги Закону, 28.01.1996р. релігійна громада в особі 10 її осіб звернулась до Львівської облдержадміністрації з заявою про реєстрацію змін та доповнень до Статуту.

Пунктом 5 розпорядження Голови Львівської облдержадміністрації від 03.04.1996р. № 363 „Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель" зареєстровано зміни до статутів релігійних громад, замінивши слова „Українська Автокефальна Православна Церква", на „Українська Православна Церква Київського Патріархату", зокрема по п. 5.2 Мостиського району, п.п.5.2.1 УПЦ-КП, м. Мостиська (зареєстровано Статут УАПЦ рішенням облвиконкому від 17.09.91р. № 495).

Як вбачається з преамбули вказаного розпорядження, підставою для його прийняття були документи, подані релігійними організаціями, висновки та пропозиції місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, та вимоги чинного на той час законодавства.

Європейським судом по справі “Свято-Михайлівська Парафія проти України” досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції, витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У цьому рішенні Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з відмовою зареєструвати зміни і доповнення до Статуту скаржника з неналежних та недостатніх підстав, що не було виправлено національними судами.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлено Рішенням цього суду, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Європейським судом порушення, а також усунення підстави для надходження до нього заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в згаданому вище суді.

Таким чином, оскільки третьою особою було подано до повноважного органу - Львівської облдержадміністрації передбачені Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" документи для реєстрації змін до Статуту релігійної організації,  тому у відповідача не було підстав вимагати у релігійної громади інші документи, а в розумінні  судової практики Європейського суду з прав людини  у  Львівської облдержадміністрації не було правових підстав для відмови в реєстрації змін до Статуту та Статуту релігійної організації

Враховуючи наведене, а також вимоги Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані розпорядження голова Львівської обласної державної адміністрації діяв в межах своїх повноважень та на виконання вимог чинного законодавства України.

Скасовуючи розпорядження Львівської облдержадміністрації про реєстрацію змін до Статуту та Статуту релігійної організації судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправильно застосовано норми  Закону  України "Про свободу совісті та релігійні організації", що призвело до ухвалення в цій частині незаконного судового рішення.

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо  закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення Мостиського районного бюро технічної інвентаризації про надання технічного паспорту на будівлю Церкви „Вознесіння Господнього» релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату, та визнання недійсним Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкту будівлі церкви „Вознесіння Господнього”, так як  дані позовні вимоги не належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства,  оскільки носять приватноправовий характер.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія  суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації – задовольнити.

Касаційну скаргу представника релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату м. Мостиська Львівської області – задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Львівської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року в частині вимог про визнання нечинним підпункту 5.2.1. пункту 5.2 Розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 03 квітня 1996 року № 363 „Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель” та скасування підпункту 2.2. пункту 2 Розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації від 07 червня 2007 року № 534 „Про реєстрацію статутів релігійних громад”, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає,  крім  випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: