Рішення № 38598811, 29.04.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2014 р. Справа №917/555/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Добробут", вул. Центральна, 98, с. Канави, Кобеляцький район, Полтавська область,39235

про стягнення грошових коштів в сумі 17 648,40 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, серія паспорта НОМЕР_2 від 08.06.2000р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 17 648,40 грн. за договором про надання автопослуг №8 від 08.11.2012 року, з яких: 16800,00 грн. - сума основного боргу, 630 грн. - 3% річних, 218,40 грн. - інфляційні.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, будучи належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвали суду від 27.03.2014 року про порушення провадження у справі та ухвали суду від 15.04.2014 року не виконав.

Згідно даних державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (ДП «ІРЦ») відповідач знаходиться за адресою: вул. Центральна, 98, с. Канави, Кобеляцький район, Полтавська область,39235, тобто за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду.

Суд перевірив виконання позивачем вимог ухвали суду від 15.04.2014 року в частині надання суду розрахунку 630 грн. річних та 218,40 грн. інфляційних нарахувань із зазначенням періоду (дати початку та кінця нарахування).

Позивач повідомив суду, що вимог ухвали суду від 15.04.2014 року в даній частині не виконав.

Також позивач виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Добробут" (замовник, відповідач) 08.11.2012 року було укладено договір про надання автопослуг №8, відповідно до якого виконавець надає замовнику автопослуги по перевезенню вантажу власним транспортом (п.1.1. договору) (арк. справи 14).

Вартість виконаних робіт визначається з розрахунку 60 грн. за 1 перевезену тонну (п.3.1.).

Умовами договору (п. 3.2.) передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 30334,80 грн.

Взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу відповідач виконав неналежним чином, послуги оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 16800,00 грн..

Позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу від 17.07.2013, в якій вимагав від відповідача здійснити оплату заборгованості. Відповідач суму боргу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання з договору перевезення, згідно якого в силу ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виконання позивачем перевезень вантажу для відповідача в сумі 30334,80 грн. не спростовується останнім та підтверджується довідкою, яка підписана відповідачем та скріплена печаткою відповідача (арк. с. 27).

Отже, відповідач підписавши та посвідчивши своєю печаткою договір про надання автопослуг №8 від 08.11.2012 року, визнавши свою заборгованість в сумі 30334,80 грн., взяв на себе зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Виставлений позивачем рахунок відповідач оплатив не в повному обсязі, всього сплатив на суму 13534,80 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 01.01.2013 року по 30.03.2013 року (арк. с. 20).

Отже, сума боргу відповідача перед позивачем становить 16 800,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи є підписані між сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 30.06.2013 року, 31.10.2013 року, 31.12.2013 року, 31.03.2014 року (арк. с. 17-19, 25), за якими сума боргу відповідача на той час становила 16800,00 грн. Дані акти відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання позивачем послуг з перевезення вантажу та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 16800,00 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 630 грн. - 3% річних та 218,40 грн. - інфляційних.

Позовні вимоги в частині заявлених 630 грн. - 3% річних та 218,40 грн. - інфляційних, суд залишає без розгляду на підставі п. 5. статті 81 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду , якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі ( в даному випадку про витребування додаткових документів зазначено в ухвалах суду від 05.07.2012 року та від 24.07.2012 року);

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору.

Господарський суд в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.03.2014 року та в ухвалі від 15.04.2014 року зобов'язував позивача надати суду розрахунок 630 грн. 3% річних та 218,40 грн. інфляційних нарахувань із зазначенням періоду (дати початку та кінця нарахування).

Позивачем вимоги ухвал суду в даній частині на час розгляду справи виконані не були.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подану суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, то розгляд справи господарським судом може здійснюватись виключно за наявними в справі доказами (п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18).

Відсутність належного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, без зазначення періоду початку та кінця їх нарахування унеможливлює перевірку судом вірність їх нарахування.

Отже, позивач двічі не надав суду витребувані ухвалами суду розрахунок 630 грн. 3% річних та 218,40 грн. інфляційних нарахувань із зазначенням періоду (дати початку та кінця нарахування), що унеможливлює розгляд справи по суті в частині заявлених річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, позивач не подав докази, витребувані судом, що унеможливлює вирішення спору в частині заявлених до стягнення 630 грн. 3% річних та 218,40 грн. інфляційних нарахувань, а тому відповідно до вимог п.5 ст. 81 ГПК України суд залишає позовні вимоги в даній частині без розгляду.

Залишення позову без розгляду не перешкоджає позивачу після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, знову звернутися з ним до суду в загальному порядку.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43, 49,75, п.5 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Добробут" (вул. Центральна, 98, с. Канави, Кобеляцький район, Полтавська область,39235, р/р 26003010685401 у банку ПАТ "Альфа Банк" у м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 32813228) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, Полтавське ГРУ, МФО 331401, р/р 26053054525185) 16800,00 грн. заборгованості за договором про надання автопослуг №8 від 08.11.2012 року, 1739,17 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 630 грн. - 3% річних та 218,40 грн. - інфляційних нарахувань залишити позовну заяву без розгляду.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.04.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.