Ухвала суду № 38598740, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/2123/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/2123/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "ТЕХНОКОМ"( далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів( далі - відповідач) в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000034200 від 17.10.2013р. та №0000044200 від 17.10.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000034200 від 17.10.2013 р. та №0000044200 від 17.10.2013 р.

Стягнено з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМ" ( код ЄДРПОУ 30511780) судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не погоджується з висновками відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 158614,64 грн. та завищення витрат на суму 793073 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 166545,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ". Відтак, донарахування відповідачем позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМ" (далі - ТОВ "ТЕХНОКОМ") пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30511780, є платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у СДПІ м. Харкова, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №14801200000000903, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №745771, довідкою про взяття на облік платника податків, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №30009674 від 18.01.2005р.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТЕХНОКОМ" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" (код за ЕДРПОУ 34429449) з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за березень-травень 2012р.

Результати перевірки оформлені актом №117/42-00-10/30511780 від 01.10.2013р.

На підставі висновків акту перевірки №117/42-00-10/30511780 від 01.10.2013р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесені податкові повідомлення - рішення №0000034200 від 17.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 158614 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму 79307 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000044200 від 17.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 166546 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій на суму 83273 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки №117/42-00-10/30511780 від 01.10.2013 року про порушення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" (код ЄДРПОУ 34429449) вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 158614,64 грн. та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати на суму 793073 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 166545,33 грн.

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, в якості покупця, та ТОВ "СВІТ ОЛІЇ", в якості постачальника, було укладено договір поставки № 134 від 10.02.2012 р., відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "СВІТ ОЛІЇ") зобов'язався постачати покупцю (ТОВ "ТЕХНОКОМ") товар - олію соняшникову рафінову дезодоровану виморожену наливом, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар. Умови поставки - DDP склад покупця розташований за адресою: м. Харків пр. Московський, 199-А. Згідно п. 2.5 договору допускається відхилення маси +/- 5%. При цьому береться за увагу, що соняшникова олія відноситься до сировини, яка змінює свою масу в залежності від температури та вологості середовища, а також факт, що цистерну з олією неможливо зважити без машини, в зв'язку з чим допустиме певне відхилення, яке не повинно перевищувати 5% .

До договору були укладені додатки про встановлення ціни товару та строку поставки: №1 від 10.02.2012р.; №2 від 05.03.2012р.; №3 від 22.03.2012р.; №4 від 10.04.2012р.; №5 від 16.05.2012р., а також укладена Додаткова угода №1 від 22.05.2012р. про встановлення обсягів постачання.

12.03.2012р. за цим договором та вищезазначеного додатку №2 до нього постачальник (ТОВ "СВІТ ОЛІЇ") відвантажив позивачу товар - олію соняшникову рафіновану дезодоровану на суму 232128 грн., у тому числі ПДВ на суму 38688 грн., що підтверджено видатковою накладною №Мр00021 від 12.03.2012р.

Транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №120301 від 12.03.2012р.

Зазначений товар був отриманий позивачем 13.03.2012р. за довіреністю №543/6894 від 12.03.2012р. та оприбуткований на склад відповідно до Прибуткової накладної №ТЕХ 13030057 від 13.03.2012р.

Приймання товару відбувалося за Актом приймання-передачи сировини №382 від 13.03.2012р.

Під час приймання товару перевірялась якість соняшникової олії та наявність підтверджуючих якість документів, а саме сертифікат відповідності, декларація про алергени та ГМО, висновок державної санітарно-епідемологічної експертизи, протокол випробувань на ГМО, сертифікат очистки цистерни, якісне посвідчення .

Також олія була переважена позивачем, про що складений Акт зважування машини з олією від 27.03.2012р. Відхилення маси між заявленими 19,880 т та фактично поставленими 19,84 т в допустимих 5% межах .

За поставлений товар позивачем було здійснено розрахунок відповідно до рахунку на оплату №Мр00021 від 12.03.2012р. грошовими коштами в повному обсязі, по фактично переваженій масі соняшникової олії (19,84 т), що підтверджується випискою обслуговуючого банку про операції за документом №РА01203265 19405 2226 від 26.03.2012р. на суму 232128 грн .

Придбану у ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" соняшникову олію позивач використав в якості сировини під час виготовлення власної продукції - вермішелі, згідно затверджених рецептур.

На поставлений товар ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" видало позивачу податкову накладну №21 від 12.03.2012 року на суму 232 128 грн., у тому числі ПДВ на суму 38 688 грн.

Позивачем відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" були включені до складу валових витрат та податкового кредиту, відображені в відповідних деклараціях про доходи та деклараціях з податку на додану вартість у 2012р., поданих до податкового органу, про що зазначено в акті перевірки позивача .

26.03.2012р. за цим договором та вищезазначеного додатку №3 до нього постачальник (ТОВ "СВІТ ОЛІЇ") відвантажив позивачу товар - олію соняшникову рафіновану дезодоровану на суму 248040 грн., у тому числі ПДВ на суму 41340 грн., що підтверджено видатковою накладною № Мр0000049 від 26.03.2012р.

Транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №0312049 від 27.03.2012р.

Зазначений товар був отриманий позивачем 27.03.2012р. за довіреністю №374/6911 від 22.03.2012р. та оприбуткований на склад відповідно до Прибуткової накладної №ТЕХ 27030086 від 27.03.2012р.

Приймання товару відбувалося за Актом приймання-передачи сировини №494 від 27.03.2012р.

Під час приймання товару перевірялась якість соняшникової олії та наявність підтверджуючих якість документів, а саме сертифікат відповідності, декларація про алергени та ГМО, висновок державної санітарно-епідемологічної експертизи, протокол випробувань на ГМО, сертифікат очистки цистерни, якісне посвідчення ).

Також олія була переважена позивачем, про що складений Акт зважування машини з олією від 27.03.2012р. Відхилення маси між заявленими 21,26 т та фактично поставленими 21,2 т в допустимих 5% межах .

За поставлений товар позивачем було здійснено розрахунок відповідно до рахунку на оплату №Мр0000049 від 26.03.2012р. грошовими коштами в повному обсязі, по фактично переваженій масі соняшникової олії (21,20т), що підтверджується випискою обслуговуючого банку про операції за документом №РА01204115 31602 2752 від 11.04.2012р. на суму 248040 грн.

Придбану у ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" соняшникову олію позивач використав в якості сировини під час виготовлення власної продукції - вермішелі, згідно затверджених рецептур.

На поставлений товар ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" видало позивачу податкову накладну №49 від 26.03.2012 року на суму 248 040 грн, у тому числі ПДВ на суму 41 340 грн.

Позивачем відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" були включені до складу валових витрат та податкового кредиту, відображені в відповідних деклараціях про доходи та деклараціях з податку на додану вартість у 2012р., поданих до податкового органу, про що зазначено в акті перевірки позивача.

12.04.2012р. за цим договором та вищезазначеного додатку №4 до нього постачальник (ТОВ "СВІТ ОЛІЇ") відвантажив позивачу товар - олію соняшникову рафіновану дезодоровану на суму 258 456 грн., у тому числі ПДВ на суму 43076 грн., що підтверджено видатковою накладною № Ап0000033 від 12.04.2012р. .

Транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №120404 від 12.04.2012р.

Зазначений товар був отриманий позивачем 13.04.2012р. за довіреністю №713 від 12.04.2012р. та оприбуткований на склад відповідно до Прибуткової накладної №ТЕХ 13040057 від 13.04.2012р.

Приймання товару відбувалося за Актом приймання-передачи сировини від 13.04.2012р.Під час приймання товару перевірялась якість соняшникової олії та наявність підтверджуючих якість документів, а саме сертифікат відповідності, декларація про алергени та ГМО, висновок державної санітарно-епідемологічної експертизи, протокол випробувань на ГМО, сертифікат очистки цистерни, якісне посвідчення .

Також олія була переважена позивачем, про що складений Акт зважування машини з олією від 13.04.2012р. Відхилення маси між заявленими 21,37 т та фактично поставленими 21,36 т в допустимих 5% межах .

За поставлений товар позивачем було здійснено розрахунок відповідно до рахунку на оплату №Ап0000033 від 12.04.2012р. грошовими коштами в повному обсязі, по фактично переваженій масі соняшникової олії (21,36т), що підтверджується випискою обслуговуючого банку про операції за документом №РА01204275 21707 3225 від 27.04.2012р. на суму 258 456 грн .

Придбану у ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" соняшникову олію позивач використав в якості сировини під час виготовлення власної продукції - вермішелі, згідно затверджених рецептур.

На поставлений товар ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" видало позивачу податкову накладну №33 від 12.04.2012 року на суму 258 456 грн., у тому числі ПДВ на суму 43 076 грн.

Позивачем відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" були включені до складу валових витрат та податкового кредиту, відображені в відповідних деклараціях про доходи та деклараціях з податку на додану вартість у 2012р., поданих до податкового органу, про що зазначено в акті перевірки позивача.

28.05.2012р. за цим же договором та вищезазначеного додатку №5 до нього постачальник (ТОВ "СВІТ ОЛІЇ") відвантажив позивачу товар - олію соняшникову рафіновану дезодоровану на суму 245 980 грн., у тому числі ПДВ на суму 40 996,67 грн., що підтверджено видатковою накладною № Ма00033 від 28.05.2012р.

Транспортування товару здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №СТМа00033 від 28.05.2012р.

Зазначений товар був отриманий позивачем 29.05.2012р. за довіреністю №7241 від 28.05.2012р. та оприбуткований на склад відповідно до Прибуткової накладної №ТЕХ 29050087 від 29.05.2012р.

Приймання товару відбувалося за Актом приймання-передачи сировини №808 від 29.05.2012р. Під час приймання товару перевірялась якість соняшникової олії та наявність підтверджуючих якість документів, а саме сертифікат відповідності, декларація про алергени та ГМО, висновок державної санітарно-епідемологічної експертизи, протокол випробувань на ГМО, сертифікат очистки цистерни, якісне посвідчення .

Також олія була переважена позивачем, про що складений Акт зважування машини з олією від 29.05.2012р. Відхилення маси між заявленими 20,03 т та фактично поставленими 20,08 т в допустимих 5% межах.

За поставлений товар позивачем було здійснено повний розрахунок по фактично переваженій масі соняшникової олії (20,08т), відповідно до рахунку на оплату №Ма00033 від 28.05.2012р. шляхом взаємозаліку згідно з Угодою №1 про залік зустрічних однорідних вимог між ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" та ТОВ "ТЕХНОКОМ" від 31.05.2012р. на суму 30734 грн. та грошовими коштами сумі 215 246 грн., що підтверджується випискою обслуговуючого банку про операції за документом №РА01206112 02025 від 11.06.2012р.

Придбану у ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" соняшникову олію позивач використав в якості сировини під час виготовлення власної продукції - вермішелі, згідно затверджених рецептур .

На поставлений товар ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" видало позивачу податкову накладну №31 від 28.05.2012 року на суму 245 980 грн., у тому числі ПДВ на суму 40 996,67 грн.

Позивачем відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" були включені до складу валових витрат та податкового кредиту, відображені в відповідних деклараціях про доходи та деклараціях з податку на додану вартість у 2012р., поданих до податкового органу, про що зазначено в акті перевірки позивача .

Так, виходячи із змісту положень Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, наявності первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів і послуг, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз викладеного свідчить, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача та позивачем по взаємовідносинам з його контрагентам - ТОВ "СВІТ ОЛІЇ" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

Щодо посилання відповідача на акт перевірки податкового органу постачальників по ланцюгу до "вигодонабувача" - ТОВ "ТЕХНОКОМ", як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача про завищення податкового кредиту на загальну суму 158614,64 грн. та завищення витрат на суму 793073 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 166545,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "СВІТ ОЛІЇ".

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, донарахування відповідачем позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "ТЕХНОКОМ" правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 820/2123/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2014 р.