Постанова № 38597205, 23.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 квітня 2014 року 16 год. 45 хв. № 826/2524/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 лютого 2014 року надійшов позов спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - позивач) до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття 11 лютого 2014 року стосовно позивача постанови № 54/14/7/26-5/1102/02/3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - оскаржувана постанова) та скасування оскаржуваної постанови.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що будівельні роботи на об’єкті на вулиці Бориспільській, 9-Ж у місті Києві виконано до введення його в експлуатацію, а тому відсутні підстави вважати, що позивач здійснює експлуатацію або використання об’єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію. До того ж, за переконанням представника позивача, відповідачем порушено строк накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Ухвалою суду від 11 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 24 березня 2014 року.

У судове засідання 09 квітня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Поряд з цим, 09 квітня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті позову із проханням про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 09 квітня 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі звернення приватного підприємства "Лазуріт-К" (далі - ПП "Лазуріт-К") від 10 грудня 2013 року № 10/12 посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил позивачем на об’єкті будівництва "складські та адміністративно-побутові приміщення оптового аптечного складу на вул. Бориспільській, 9-Ж у Дарницькому районі м. Києва" (далі та раніше - об’єкт будівництва), за результатами якої складено акт від 27 січня 2014 року (далі - акт перевірки).

У ході перевірки відповідачем виявлено, що об’єкт будівництва (відноситься до IV категорії складності) після самовільної реконструкції експлуатується позивачем без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" (далі - Порядок № 461).

27 січня 2014 року відповідачем оформлено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою із 28 січня 2014 року заборонити експлуатацію об’єкта будівництва та у строк до 28 лютого 2014 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

Крім того, 27 січня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким розгляд справи про правопорушення призначено на 11 лютого 2014 року.

За результатами розгляду вказаної справи, 11 лютого 2014 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 5 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та на нього накладено штраф у розмірі 450660,00 грн.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до п.п. 5, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб’єктом містобудування вимог містобудівного законодавства та вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії звернення від 10 грудня 2013 року № 10/12, ПП "Лазуріт-К" звернулось із проханням перевірити законність виконання робіт із реконструкції (перепланування) об’єктів за наступними адресами: місто Київ, вулиця Бориспільська, 7 (власник - ПАТ "Київський завод "Будмаш"); місто Київ, вулиця Бориспільська, 9 (власник - ПАТ "Київський радіозавод"); місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 2-А (власник - підприємство "Керамблоки"); місто Київ, вулиця Зрошувальна, 15 (власник - УТМО тресту "Південзахідтрансбуд").

Отже, ПП "Лазуріт-К" не зверталось до відповідача із заявою про порушення позивачем вимог містобудівного законодавства на об’єкті будівництва, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача.

При цьому, доводи представника позивача про пропущення відповідачем строку давності щодо притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем накладено на позивача штраф не за виконання будівельних робіт без дозвільних документів, а за експлуатацію об’єкта будівництва без прийняття його в експлуатацію, тобто за вчинення триваючого правопорушення.

Необхідно зазначити, що триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов’язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

У даному випадку, експлуатація об’єкта будівництва без прийняття його в експлуатацію є триваючим правопорушенням, а тому у разі встановлення факту його вчинення, до правопорушника мають застосовуватись санкції, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Поряд з цим, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час перевірки відповідачем виявлено, що об’єкт будівництва самочинно реконструйовано, а саме:

- у складських приміщеннях: в підвальному поверсі у приміщенні № 15 влаштовано додаткові приміщення, влаштовано додаткові санвузли, перенесено інженерні комунікації, побудовано приміщення для харчування співробітників, на І поверсі демонтовано старі холодильні установки та встановлено нове холодильне приміщення площею близько 200 кв.м., на І поверсі побудовано антресоль, на якій влаштовано приміщення, встановлено металеву драбину, на III поверсі у приміщенні № 29 замуровано пройми та влаштовано двері, на І поверсі між приміщеннями № 35 та № 36 в капітальній стіні влаштовано пройму для проїзду транспорту;

- в адміністративних приміщеннях: у приміщеннях № 16 на II поверсі та № 13 на IV поверсі влаштовано двері, на VII поверсі встановлено перегородку, на VIII поверсі повністю здійснено перепланування приміщень.

Внаслідок виконання зазначених робіт, на думку відповідача, змінено основні техніко-економічні та геометричні показники, функціональне призначення окремих приміщень. Зазначені роботи класифікуються як реконструкція.

У ході судового розгляду справи представником позивача надано суду засвідчені копії письмових доказів, зокрема, договорів підряду, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та актів виконаних робіт, які у своїй сукупності, за переконанням суду, свідчать, що роботи із реконструкції об’єкта будівництва, на які відповідач посилається, зокрема, в оскаржуваній постанові про накладення штрафу, мали місце у період 2007-2009 років.

При цьому, 08 вересня 2011 року відповідачем видано позивачу сертифікат серії КВ № 16411038941, яким підтверджено готовність закінченого будівництвом об’єкта (реконструкція незавершеного будівництва корпусу № 116 на вулиці Бориспільській, 9-Ж у Дарницькому районі м. Києва, адміністративно-виробничий комплекс літ. А - 26045,0 кв.м., контрольно-пропускний пункт літ. В - 17,5 кв.м.) до експлуатації.

Згідно з п.п. 3, 11 Порядку № 461, прийняття в експлуатацію об’єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію об’єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Отже, що на момент прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію (08 вересня 2011 року), вище зазначені роботи з його реконструкції уже були виконані.

Крім того, суд звертає увагу на те, що копії поверхових схем об’єкта будівництва, які використано відповідачем у ході перевірки, датовані 18 грудня 2006 року. Тобто, їх складено у період, що передував реконструкції об’єкта будівництва у 2007-2009 роках та приймання його в експлуатацію 08 вересня 2011 року, а тому на них не може бути відображено наслідків виконання таких робіт.

Отже, вказані схеми не можуть слугувати доказом експлуатації об’єкта будівництва без прийняття його в експлуатацію. Жодних інших доказів, на яких ґрунтується твердження відповідача про порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 12 Порядку № 461, експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення - експлуатація або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності об’єкта до експлуатації: об’єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об’єктів II категорії складності - у розмірі сорока п’яти мінімальних заробітних плат; об’єктів III категорії складності - у розмірі дев’яноста мінімальних заробітних плат; об’єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об’єктів V категорії складності - у розмірі дев’ятисот мінімальних заробітних плат.

Таким чином, враховуючи вище викладені положення законодавства та встановлені вище обставини справи, суд прийшов до висновку про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Поряд з цим, зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 вбачається, що акт суб’єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо прийняття 11 лютого 2014 року стосовно спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" постанови № 54/14/7/26-5/1102/02/3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову № 54/14/7/26-5/1102/02/3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту 11 лютого 2014 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві стосовно спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин