Постанова № 38597173, 06.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06 березня 2014 року Справа № 814/4646/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія "СП Укрсоя",

вул. Чкалова, 20/5, а/с 286, м. Миколаїв, 54017

до

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

про

визнання нечинним та скасування податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010р. №00270/2360/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2010р. №0027012360/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищим адміністративним судом справу було навалено до суду першої інстанції на новий розгляд у зв’язку з тим, що судами не досліджено належним чином ряд первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операції з купівлі – продажу, в матеріалах справи відсутні акти зустрічних перевірок контрагентів позивача, на які посилається суд апеляційної інстанції.

Представниками сторін в судовому засіданні подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ АК “СП Укрсоя” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт №1547/23-600/32184015 від 28.09.2010р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

На підставі зазначеного акта відповідачем 11.10.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0027012360/0, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 1747250,00грн., з яких 1160550,00грн. за основним платежем та 586700,00грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару або здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв’язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ “Андал”, ТОВ “Арагон ТЕК”, ТОВ “Холес Трейд”, ПП “Корса Плюс”, ТОВ “СтарАгро-М”, ТОВ “Круиз Агро”, ТОВ “СБК ТЕК”, ТОВ “Аквілон-Юг”, ТОВ “Іжереро”, ТОВ “ВВМ Вилиджтрейд”.

В судовому засіданні судом досліджено оригінали первинних бухгалтерських документів (товарно-транспортних накладних, наданих суду супровідним листом від27.01.2014 року № 40-3) на підтвердження того, що господарські операції з купівлі - продажу у зазначених підприємств насіння ячменю та сої, а також соняшникової олії, є реальними.

Крім того, судом витребувано у відповідача, досліджено та долучено до матеріалів справи копії актів зустрічних перевірок контрагентів позивача (ТОВ “Андал” №667/23-300/36316885 від 20.04.2010р., ТОВ “Арагон ТЕК” № 861/23-300/36316859, ТОВ “СтарАгро-М” №1295/23-300/36700249 від 17.08.2010р., ПП “Корса Плюс” №2384/230302/36635615 від 30.07.2010р., ТОВ “Холес Трейд” №2533/232-00/33729794 від 16.07.2010р., ТОВ “Круиз Агро” №2225/232-00/36384824 від 22.06.2010р., ТОВ “СБК ТЕК” №1151/231-00/35107038).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та належать задоволенню.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п’ята зазначеної статті).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «СП Укрсоя» - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва №0027012360/0 від 11.10.2010 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «СП Укрсоя» судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська